Псалмул 40
1 Ымь пусесем нэдеждя ын Домнул, ши Ел С-а плекат спре мине, мь-а аскултат стригэтеле.
Для дириґента хору. Псалом Давидів. Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув.
2 М-а скос дин гроапа пеирий, дин фундул мочирлей; мь-а пус пичоареле пе стынкэ ши мь-а ынтэрит паший.
Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи,
3 Мь-а пус ын гурэ о кынтаре ноуэ, о лаудэ пентру Думнезеул ностру. Мулць ау вэзут лукрул ачеста, с-ау темут ши с-ау ынкрезут ын Домнул.
і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа!
4 Фериче де омул каре ышь пуне ынкредеря ын Домнул ши каре ну се ындряптэ спре чей труфашь ши минчиношь!
Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються!
5 Доамне Думнезеуле, мулте сунт минуниле ши плануриле Тале пентру мине: нимень ну се поате асемэна ку Тине. Аш вря сэ ле вестеск ши сэ ле трымбицез, дар нумэрул лор есте пря маре ка сэ ле повестеск.
Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти.
6 Ту ну дорешть нич жертфэ, нич дар де мынкаре, чи мь-ай стрэпунс урекиле; ну черь нич ардере-де-тот, нич жертфэ де испэшире.
Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав.
7 Атунч ам зис: „Ятэ-мэ кэ вин! – Ын сулул кэрций есте скрис деспре мине. –
Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“.
8 Вряу сэ фак воя Та, Думнезеуле! Ши Леӂя Та есте ын фундул инимий меле.”
Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці.
9 Вестеск ындураря Та ын адунаря чя маре; ятэ кэ ну-мь ынкид бузеле. Ту штий лукрул ачеста, Доамне!
Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, —
10 Ну цин ын инима мя ындураря Та, чи вестеск адевэрул Тэу ши мынтуиря Та ши ну аскунд бунэтатя ши крединчошия Та ын адунаря чя маре.
справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні.
11 Ту, Доамне, ну-мь вей опри ындурэриле Тале, чи бунэтатя ши крединчошия Та мэ вор пэзи тотдяуна.
Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть,
12 Кэч реле фэрэ нумэр мэ ымпресоарэ, м-ау ажунс педепселе пентру нелеӂюириле меле ши ну ле май пот суфери ведеря. Сунт май мулте декыт перий капулуй меу ши ми се ынмоае инима.
бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене.
13 Избэвеште-мэ, Доамне! Вино, Доамне, деграбэ ын ажуторул меу!
Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, —
14 Сэ фие рушинаць ши ынфрунтаць тоць чей че вор сэ-мь я вяца! Сэ дя ынапой ши сэ рошяскэ де рушине чей че-мь дореск перзаря!
нехай посоро́млені будуть, і хай зга́ньблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подадуться назад, і нехай посоро́млені бу́дуть, хто бажає для мене лихого!
15 Сэ рэмынэ ынлемниць де рушиня лор чей че-мь зик: „Ха! Ха!”
Бодай скам'яні́ли від со́рому ті, хто говорить до мене: „Ага! Ага!“
16 Сэ се букуре ши сэ се веселяскэ ын Тине тоць чей че Те каутэ! Чей че юбеск мынтуиря Та сэ зикэ фэрэ ынчетаре: „Мэрит сэ фие Домнул!”
Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасі́ння Твоє, нехай за́вжди говорять: „Хай буде великий Госпо́дь!“
17 Еу сунт сэрак ши липсит, дар Домнул Се гындеште ла мине. Ту ешть ажуторул ши избэвиторул меу: ну зэбови, Думнезеуле!
А я вбогий та бідний, — за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся!
