Псалмул 38
1 Доамне, ну мэ мустра ын мыния Та ши ну мэ педепси ын урӂия Та!
Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
2 Кэч сэӂециле Тале с-ау ынфипт ын мине ши мына Та апасэ асупра мя.
Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
3 Н-а май рэмас нимик сэнэтос ын карня мя дин причина мынией Тале; ну май есте ничо влагэ ын оаселе меле ын урма пэкатулуй меу.
Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
4 Кэч фэрэделеӂиле меле се ридикэ дясупра капулуй меу; ка о поварэ гря, сунт пря греле пентру мине.
Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
5 Рэниле меле мирос греу ши сунт плине де коптурэ, ын урма небунией меле.
Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
6 Сунт гырбовит, песте мэсурэ де истовит. Тоатэ зиуа умблу плин де ынтристаре.
Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
7 Кэч о дурере арзэтоаре ымь мистуе мэрунтаеле ши н-а май рэмас нимик сэнэтос ын карня мя.
Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
8 Сунт фэрэ путере, здробит ку десэвыршире; тулбураря инимий меле мэ фаче сэ ӂем.
Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
9 Доамне, тоате доринцеле меле сунт ынаинтя Та ши суспинеле меле ну-Ць сунт аскунсе.
Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
10 Инима ымь бате ку тэрие, путеря мэ пэрэсеште ши лумина окилор мей ну май есте ку мине.
Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
11 Приетений ши куноскуций мей се депэртязэ де рана мя ши руделе меле стау деопарте.
Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
12 Чей че вор сэ-мь я вяца ышь ынтинд курселе, чей че-мь каутэ ненорочиря спун рэутэць ши тоатэ зиуа урзеск ла ыншелэторий.
Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
13 Яр еу сунт ка ун сурд: н-ауд; сунт ка ун мут, каре ну дескиде гура.
А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
14 Сунт ка ун ом каре н-ауде ши ын гура кэруя ну есте ничун рэспунс.
Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
15 Доамне, ын Тине нэдэждуеск; Ту вей рэспунде, Доамне Думнезеуле!
Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
16 Кэч зик: „Ну ынгэдуи сэ се букуре врэжмаший мей де мине ши сэ се фудуляскэ ымпотрива мя, кынд ми се клатинэ пичорул!”
Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
17 Кэч сунт апроапе сэ кад ши дуреря мя есте тотдяуна ынаинтя мя.
Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
18 Ымь мэртурисеск фэрэделеӂя, мэ доаре де пэкатул меу.
Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
19 Дар врэжмаший мей сунт плинь де вяцэ ши плинь де путере; чей че мэ урэск фэрэ темей сунт мулць ла нумэр.
А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
20 Ей ымь ынторк рэу пентру бине, ымь сунт потривничь, пентру кэ еу урмэреск бинеле.
Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
21 Ну мэ пэрэси, Доамне! Думнезеуле, ну Те депэрта де мине!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
22 Вино деграбэ ын ажуторул меу, Доамне, Мынтуиря мя!
Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
