Псалмул 22
1 Думнезеуле! Думнезеуле! Пентру че м-ай пэрэсит ши пентру че Те депэртезь фэрэ сэ-мь ажуць ши фэрэ с-аскулць плынӂериле меле?
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Стриг зиуа, Думнезеуле, ши ну-мь рэспунзь; стриг ши ноаптя, ши тот н-ам одихнэ.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Тотушь Ту ешть Чел Сфынт ши Ту локуешть ын мижлокул лауделор луй Исраел.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 Ын Тине се ынкредяу пэринций ноштри; се ынкредяу ши-й избэвяй.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 Стригау кэтре Тине ши ерау скэпаць; се ынкредяу ын Тине ши ну рэмыняу де рушине.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 Дар еу сунт верме, ну ом, ам ажунс де окара оаменилор ши диспрецуит де попор.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Тоць чей че мэ вэд ышь бат жок де мине, ышь дескид гура, дау дин кап ши зик:
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 „С-а ынкрезут ын Домнул! Сэ-л мынтуяскэ Домнул, сэ-л избэвяскэ, фииндкэ-л юбеште!”
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Да, Ту м-ай скос дин пынтечеле мамей, м-ай пус ла адэпост де орьче грижэ ла цыцеле мамей меле;
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 де кынд ерам ла сынул мамей ам фост суб паза Та, дин пынтечеле мамей ай фост Думнезеул меу.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Ну Те депэрта де мине, кэч с-апропие неказул ши нимень ну-мь вине ын ажутор.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 О мулциме де таурь сунт ымпрежурул меу, ниште таурь дин Басан мэ ынконжоарэ.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 Ышь дескид гура ымпотрива мя, ка ун леу каре сфышие ши рэкнеште.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Ам ажунс ка апа каре се скурӂе ши тоате оаселе ми се деспарт; ми с-а фэкут инима ка чара ши се топеште ынэунтрул меу.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Ми се усукэ путеря ка лутул ши ми се липеште лимба де черул гурий; м-ай адус ын цэрына морций.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Кэч ниште кынь мэ ынконжоарэ, о чатэ де нелеӂюиць дау тыркоале ымпрежурул меу, мь-ау стрэпунс мыниле ши пичоареле;
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 тоате оаселе аш путя сэ ми ле нумэр. Ей ынсэ пындеск ши мэ привеск;
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 ышь ымпарт хайнеле меле ынтре ей ши траг ла сорць пентру кэмаша мя.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 Дар Ту, Доамне, ну Те депэрта! Ту, Тэрия мя, вино деграбэ ын ажуторул меу!
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Скапэ-мь суфлетул де сабие ши вяца дин гяреле кынилор!
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Скапэ-мэ дин гура леулуй ши скоате-мэ дин коарнеле биволулуй!
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Вой вести Нумеле Тэу фрацилор мей ши Те вой лэуда ын мижлокул адунэрий.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Чей че вэ темець де Домнул, лэудаци-Л! Вой тоць, сэмынца луй Иаков, слэвици-Л! Кутремураци-вэ ынаинтя Луй, вой тоць, сэмынца луй Исраел!
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 Кэч Ел нич ну диспрецуеште, нич ну урэште неказуриле челуй ненорочит ши ну-Шь аскунде Фаца де ел, чи ыл аскултэ кынд стригэ кэтре Ел.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Ын адунаря чя маре, Ту вей фи причина лауделор меле ши-мь вой ымплини журуинцеле ын фаца челор че се тем де Тине.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 Чей сэрачь вор мынка ши се вор сэтура, чей че каутэ пе Домнул Ыл вор лэуда. Веселэ сэ вэ фие инима пе вечие!
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Тоате марӂиниле пэмынтулуй ышь вор адуче аминте ши се вор ынтоарче ла Домнул; тоате фамилииле нямурилор се вор ынкина ынаинтя Та.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 Кэч а Домнулуй есте Ымпэрэция: Ел стэпынеште песте нямурь.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Тоць чей путерничь де пе пэмынт вор мынка ши се вор ынкина ши ей; ынаинтя Луй се вор плека тоць чей че се кобоарэ ын цэрынэ, чей че ну пот сэ-шь пэстрезе вяца.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 О сэмынцэ де оамень Ый ва служи ши се ва ворби деспре Домнул кэтре чей че вор вени дупэ ей.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 Ачештя вор вени ши вор вести дрептатя Луй, вор вести лукраря Луй попорулуй каре се ва наште.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
