Псалмул 17
1 Доамне, аскултэ-мь причина невиноватэ, я аминте ла стригэтеле меле, плякэ урекя ла ругэчуня мя, фэкутэ ку бузе непрефэкуте!
Молитва Давидова. Почуй, о Господи, [благання про] правду; прислухайся до мого волання, зваж на мою молитву, що з вуст нелукавих [лине].
2 Сэ се арате дрептатя мя ынаинтя Та ши сэ привяскэ окий Тэй неприхэниря мя!
Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий, нехай очі Твої побачать правду.
3 Дакэ ымь вей ынчерка инима, дакэ о вей черчета ноаптя, дакэ мэ вей ынчерка, ну вей гэси нимик, кэч че-мь есе дин гурэ, ачея ши гындеск.
Ти випробував моє серце, дослідив [мене] вночі, переплавив мене, але не знайшов [того], щоб слова мої розходилися з думками.
4 Кыт привеште легэтуриле ку оамений, еу, дупэ кувынтул бузелор Тале, мэ фереск де каля челор асуприторь;
Щодо справ людських, то згідно зі словом, що [вийшло] з вуст Твоїх, я зберіг себе від того, щоб [стати] на шлях гнобителя.
5 паший мей стау неклинтиць пе кэрэриле Тале ши ну ми се клатинэ пичоареле.
Стопи мої крокували [тільки] Твоїми стежками, ноги мої не оступалися.
6 Стриг кэтре Тине, кэч м-аскулць, Думнезеуле! Плякэ-Ць урекя спре мине, аскултэ кувынтул меу!
Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже; нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.
7 Аратэ-Ць бунэтатя Та чя минунатэ, Ту, каре скапь пе чей че каутэ адэпост ши-й избэвешть де потривничий лор прин дряпта Та!
З’яви дивну милість Твою, о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих, хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.
8 Пэзеште-мэ ка лумина окюлуй, окротеште-мэ, ла умбра арипилор Тале,
Бережи мене мов зіницю ока, у тіні крил Твоїх сховай мене
9 де чей рэй каре мэ пригонеск, де врэжмаший мей де моарте каре мэ ымпресоарэ!
від нечестивих, що грабують мене, від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.
10 Ей ышь ынкид инима, ау кувинте семеце ын гурэ.
Вони заплили жиром, вуста їхні говорять пихато.
11 Се цин де паший мей, мэ ынконжоарэ кяр, мэ пындеск ка сэ мэ трынтяскэ ла пэмынт.
Підкрадалися до мене [таємно], а тепер оточили мене, їхні очі шукають нагоди, аби кинути [мене] на землю.
12 Паркэ ар фи ун леу лаком дупэ прадэ, ун пуй де леу каре стэ ла пындэ ын кулкушул луй.
Немов той лев, що прагне терзати [здобич], і як лев молодий, що в засідці залягає.
13 Скоалэ-Те, Доамне, ешь ынаинтя врэжмашулуй, добоарэ-л! Избэвеште-мэ де чел рэу ку сабия Та!
Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його; мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,
14 Скапэ-мэ де оамень, ку мына Та, Доамне, де оамений лумий ачестея, каре ышь ау партя лор ын вяца ачаста ши кэрора ле умпли пынтечеле ку бунэтэциле Тале. Копиий лор сунт сэтуй ши присосул лор ыл ласэ прунчилор лор.
рукою Твоєю від мужів, Господи, – від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті. То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці нехай діти їхні наситяться і залишок передадуть малюкам своїм.
15 Дар еу, ын невиновэция мя, вой ведя Фаца Та: кум мэ вой трези, мэ вой сэтура де кипул Тэу.
А я в правді побачу обличчя Твоє, прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.
