< Псалмул 147 >
1 Лэудаць пе Домнул! Кэч есте фрумос сэ лэудэм пе Думнезеул ностру, кэч есте плэкут ши се кувине сэ-Л лэудэм.
Haleluja! Ĉar estas bone kanti al nia Dio, Ĉar agrabla estas la glorkantado.
2 Домнул зидеште ярэшь Иерусалимул, стрынӂе пе сургюниций луй Исраел,
La Eternulo konstruas Jerusalemon, La elpelitojn de Izrael Li kolektas.
3 тэмэдуеште пе чей ку инима здробитэ ши ле лягэ рэниле.
Li sanigas la korprematojn Kaj bandaĝas iliajn vundojn.
4 Ел сокотеште нумэрул стелелор ши ле дэ нуме ла тоате.
Li kalkulas la stelojn, Kaj al ili ĉiuj Li donas nomojn.
5 Маре есте Домнул ностру ши путерник прин тэрия Луй, причеперя Луй есте фэрэ марӂинь.
Granda estas nia Sinjoro kaj tre forta; Lia saĝo estas nemezurebla.
6 Домнул сприжинэ пе чей ненорочиць ши добоарэ пе чей рэй ла пэмынт.
La Eternulo altigas la humilulojn; Sed la malvirtulojn Li malaltigas ĝis la tero.
7 Кынтаць Домнулуй ку мулцумирь, лэудаць пе Думнезеул ностру ку харпа!
Kantu al la Eternulo gloradon, Muziku al nia Dio per harpo.
8 Ел акоперэ черул ку норь, прегэтеште плоая пентру пэмынт ши фаче сэ рэсарэ ярба пе мунць.
Li kovras la ĉielon per nuboj, Pretigas por la tero pluvon, Kreskigas sur la montoj herbon.
9 Ел дэ хранэ вителор ши пуилор корбулуй кынд стригэ.
Li donas al la bruto ĝian nutraĵon, Kaj al la korvidoj, kiuj krias.
10 Ну де путеря калулуй Се букурэ Ел, ну-Шь гэсеште плэчеря ын пичоареле омулуй.
Ne la forton de ĉevalo Li ŝatas; Ne la femuroj de homo al Li plaĉas:
11 Домнул юбеште пе чей че се тем де Ел, пе чей че нэдэждуеск ын бунэтатя Луй.
Plaĉas al la Eternulo Liaj timantoj, Kiuj fidas Lian bonecon.
12 Лаудэ пе Домнул, Иерусалиме, лаудэ пе Думнезеул тэу, Сиоане!
Laŭdu, ho Jerusalem, la Eternulon; Gloru vian Dion, ho Cion.
13 Кэч Ел ынтэреште зэвоареле порцилор, Ел бинекувынтязэ пе фиий тэй ын мижлокул тэу;
Ĉar Li fortikigis la riglilojn en viaj pordegoj, Li benis viajn filojn interne de vi.
14 Ел дэ паче цинутулуй тэу ши те сатурэ ку чел май бун грыу.
Li donas pacon al viaj limoj, Li satigas vin per la plej bona el la tritiko.
15 Ел Ышь тримите порунчиле пе пэмынт, Кувынтул Луй аляргэ ку юцялэ маре.
Li sendas Sian ordonon al la tero; Tre rapide kuras Lia vorto.
16 Ел дэ зэпада ка лына, Ел пресарэ брума албэ ка ченуша.
Li donas neĝon kiel lanon, Li ŝutas prujnon kiel cindron.
17 Ел Ышь азвырле гяца ын букэць: чине поате ста ынаинтя фригулуй Сэу?
Li ĵetas Sian glacion kiel pecojn; Kiu kontraŭstaros al Lia frosto?
18 Ел Ышь тримите Кувынтул Сэу ши ле топеште; пуне сэ суфле вынтул Луй, ши апеле кург.
Li sendas Sian vorton, kaj ĉio degelas; Li blovas per Sia vento, kaj ekfluas akvo.
19 Ел дескоперэ луй Иаков Кувынтул Сэу, луй Исраел, леӂиле ши порунчиле Сале.
Li sciigas al Jakob Sian vorton, Siajn leĝojn kaj decidojn al Izrael.
20 Ел н-а лукрат аша ку тоате нямуриле ши еле ну куноск порунчиле Луй. Лэудаць пе Домнул!
Tiel Li ne faras al iu alia popolo; Kaj Liajn decidojn ili ne scias. Haleluja!