Псалмул 139
1 Доамне, Ту мэ черчетезь де апроапе ши мэ куношть,
Керівнику хору. Псалом Давидів. Господи, Ти дослідив мене й знаєш.
2 штий кынд стау жос ши кынд мэ скол ши де департе ымь пэтрунзь гындул.
Сідаю я чи встаю – Ти знаєш; Ти розумієш думки мої здалека.
3 Штий кынд умблу ши кынд мэ кулк ши куношть тоате кэиле меле.
Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком, і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
4 Кэч ну-мь ажунӂе кувынтул пе лимбэ, ши Ту, Доамне, ыл ши куношть ын тотул.
Ще немає слова на язиці у мене, а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
5 Ту мэ ынконжорь пе динапой ши пе динаинте ши-Ць пуй мына песте мине.
Ти оточив мене ззаду й спереду і поклав долоню Свою на мене.
6 О штиинцэ атыт де минунатэ есте май пресус де путериле меле: есте пря ыналтэ ка с-о пот принде.
Дивне для мене знання [Твоє], піднесене, не можу його осягнути.
7 Унде мэ вой дуче департе де Духул Тэу ши унде вой фуӂи департе де Фаца Та?
Куди піти я можу від Духа Твого? Куди втечу від обличчя Твого?
8 Дакэ мэ вой суи ын чер, Ту ешть аколо; дакэ мэ вой кулка ын Локуинца морцилор, ятэ-Те ши аколо. (Sheol h7585)
Якщо зійду на небеса – Ти там; чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти! (Sheol h7585)
9 Дакэ вой луа арипиле зорилор ши мэ вой дуче сэ локуеск ла марӂиня мэрий,
Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі, чи поселюся на краю моря –
10 ши аколо мына Та мэ ва кэлэузи ши дряпта Та мэ ва апука.
навіть там рука Твоя поведе мене, триматиме мене правиця Твоя.
11 Дакэ вой зиче: „Чел пуцин ынтунерикул мэ ва акопери ши се ва фаче ноапте лумина димпрежурул меу”,
А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене і ніччю стане світло навколо мене»,
12 ятэ кэ нич кяр ынтунерикул ну есте ынтунекос пентру Тине, чи ноаптя стрэлучеште ка зиуа ши ынтунерикул, ка лумина.
то навіть темрява не буде темною для Тебе, і ніч буде сяяти, немов день: темрява як світло [для Тебе].
13 Ту мь-ай ынтокмит рэрункий, Ту м-ай цесут ын пынтечеле мамей меле:
Адже Ти створив нутрощі мої, зіткав мене в утробі моєї матері.
14 Те лауд кэ сунт о фэптурэ аша де минунатэ. Минунате сунт лукрэриле Тале ши че бине веде суфлетул меу лукрул ачеста!
Буду славити Тебе за те, що дивовижно й чудово створений я. Дивні діяння Твої, і душа моя добре це знає!
15 Трупул меу ну ера аскунс де Тине кынд ам фост фэкут ынтр-ун лок тайник, цесут ын кип чудат, ка ын адынчимиле пэмынтулуй.
Не були приховані від Тебе мої кості, коли я був створений у таємниці, витканий у глибинах землі.
16 Кынд ну ерам декыт ун плод фэрэ кип, окий Тэй мэ ведяу ши ын картя Та ерау скрисе тоате зилеле каре-мь ерау рындуите, май ынаинте де а фи фост вреуна дин еле.
Твої очі бачили мій зародок, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли жодного з них ще не було.
17 Кыт де непэтрунсе ми се пар гындуриле Тале, Думнезеуле, ши кыт де маре есте нумэрул лор!
Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже! Яка ж величезна кількість їх!
18 Дакэ ле нумэр, сунт май мулте декыт боабеле де нисип. Кынд мэ трезеск, сунт тот ку Тине.
Почну лічити їх – вони численніші, ніж пісок. Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
19 О, Думнезеуле, де ай учиде пе чел рэу! Депэртаци-вэ де ла мине, оамень сетошь де сынӂе!
О Боже, якби Ти знищив нечестивого! Віддаліться від мене, кровожерні!
20 Ей ворбеск деспре Тине ын кип нелеӂюит, Ыць яу Нумеле ка сэ минтэ, ей, врэжмаший Тэй!
Вони говорять про Тебе з лукавством, супротивники Твої підносяться марно.
21 Сэ ну урэск еу, Доамне, пе чей че Те урэск ши сэ ну-мь фие скырбэ де чей че се ридикэ ымпотрива Та?
Як же не зненавидіти мені тих, хто ненавидить Тебе, Господи? Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
22 Да, ый урэск ку о урэ десэвыршитэ; ый привеск ка пе врэжмашь ай мей.
Ненавиджу їх повною ненавистю, вони стали мені ворогами.
23 Черчетязэ-мэ, Думнезеуле, ши куноаште-мь инима! Ынчаркэ-мэ ши куноаште-мь гындуриле!
Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце; випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
24 Везь дакэ сунт пе о кале ря ши ду-мэ пе каля вешничией!
І подивися, чи не на хибній я дорозі, і поведи мене шляхом вічності.
