Псалмул 132
1 Доамне, аду-Ць аминте де Давид ши де тоате неказуриле луй!
Пісня проча́н.
2 Аду-Ць аминте кум а журат ел Домнулуй ши а фэкут урмэтоаря журуинцэ Путерникулуй луй Иаков:
що клявсь Господе́ві, присяга́вся був Сильному Якова:
3 „Ну вой интра ын кортул ын каре локуеск, ну мэ вой суи ын патул ын каре мэ одихнеск,
„Не ввійду́ я в наме́т свого дому, не зійду́ я на ложе постелі своєї,
4 ну вой да сомн окилор мей, нич аципире плеоапелор меле
не дам сну своїм о́чам, дріма́ння пові́кам своїм,
5 пынэ ну вой гэси ун лок пентру Домнул, о локуинцэ пентру Путерникул луй Иаков.”
аж поки не знайду́ я для Господа місця, місця перебува́ння для Сильного Якова“!
6 Ятэ, ам аузит ворбинду-се деспре ел ла Ефрата, л-ам гэсит ын огорул Иаар…
Ось ми чули про Нього в Ефра́фі, на Яа́рських полях ми знайшли Його.
7 „Хайдем ла локуинца Луй, сэ не ынкинэм ынаинтя аштернутулуй пичоарелор Луй!…
Увійдім же в мешка́ння Його, поклоні́мось підні́жкові ніг Його!
8 Скоалэ-Те, Доамне, вино ла локул Тэу де одихнэ, Ту ши кивотул мэрецией Тале!
Встань же Господи, йди до Свого відпочи́нку, Ти й ковчег сили Твоєї!
9 Преоций Тэй сэ се ымбраче ын неприхэнире ши крединчоший Тэй сэ скоатэ стригэте де букурие!
Священики Твої хай зодя́гнуться в правду, і будуть співати Твої богобі́йні!
10 Пентру робул Тэу Давид, ну лепэда пе унсул Тэу!”
Ради Давида, Свого раба, не відве́ртай лиця́ від Свого́ помаза́нця.
11 Домнул а журат луй Давид адевэрул ши ну Се ва ынтоарче де ла че а журат: „Вой пуне пе скаунул тэу де домние ун фиу дин трупул тэу.
Господь присягнув був Давидові правду, і не відступить від неї: „Від пло́ду утро́би твоєї Я посаджу́ на престолі твоїм!
12 Дакэ фиий тэй вор пэзи легэмынтул Меу ши ынвэцэтуриле Меле пе каре ли ле вой да, вор шедя ши фиий лор ын вечь пе скаунул тэу де домние.”
Якщо бу́дуть сино́ве твої пильнува́ти Мого́ заповіта й свідо́цтва Мого, що його Я навча́тиму їх, то й сини їхні на вічні віки́ будуть сидіти на троні твоїм!“
13 Да, Домнул а алес Сионул, л-а дорит ка локуинцэ а Луй ши а зис:
Бо вибрав Сіо́на Госпо́дь, уподо́бав його на осе́лю Собі:
14 „Ачеста есте локул Меу де одихнэ пе вечие; вой локуи ын ел, кэч л-ам дорит.
„То місце Мого відпочинку на вічні віки́, пробуватиму тут, бо його уподо́бав, —
15 Ый вой бинекувынта дин белшуг храна, вой сэтура ку пыне пе сэрачий луй.
пожи́ву його щедро благословлю́, і хлібом убогих його нагоду́ю!
16 Вой ымбрэка ын мынтуире пе преоций луй ши крединчоший луй вор скоате стригэте де букурие.
Священиків його зодягну́ у спасі́ння, а його богобійні співатимуть радісно.
17 Аколо вой ынэлца путеря луй Давид, вой прегэти о канделэ унсулуй Меу,
Я там ви́рощу рога Давидового, для Свого помаза́нця вготую світи́льника, —
18 вой ымбрэка ку рушине пе врэжмаший луй ши песте ел ва стрэлучи кунуна луй.”
ворогів його со́ромом позодяга́ю, а на ньому корона його буде ся́яти“!
