Псалмул 109
1 Думнезеул лаудей меле, ну тэчя!
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 Кэч потривничий ау дескис ымпотрива мя о гурэ ря ши ыншелэтоаре, ымь ворбеск ку о лимбэ минчиноасэ,
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 мэ ынконжоарэ ку кувынтэрь плине де урэ ши се рэзбоеск ку мине фэрэ темей.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Пе кынд еу ый юбеск, ей ымь сунт потривничь, дар еу алерг ла ругэчуне.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Ей ымь ынторк рэу пентру бине ши урэ пентру драгостя мя.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Пе врэжмашул меу пуне-л суб стэпыниря унуй ом рэу ши ун пырыш сэ стя ла дряпта луй!
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Кынд ва фи жудекат, сэ фие гэсит виноват ши ругэчуня луй сэ трякэ дрепт ун пэкат!
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Пуцине сэ-й фие зилеле ла нумэр ши служба сэ й-о я алтул!
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Сэ-й рэмынэ копиий орфань ши невастэ-са вэдувэ!
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Копиий луй сэ умбле фэрэ ничун кэпэтый ши сэ чершяскэ, сэ-шь кауте пыня департе де локуинца лор дэрыматэ!
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Чел че л-а ымпрумутат сэ-й пунэ мына пе тот че аре ши стрэиний сэ-й жефуяскэ родул мунчий луй!
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Нимень сэ ну май цинэ ла ел ши нимень сэ н-айбэ милэ де орфаний луй!
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Урмаший луй сэ фие нимичиць ши сэ ли се стингэ нумеле ын нямул урмэтор!
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Нелеӂюиря пэринцилор сэй сэ рэмынэ ка адучере аминте ынаинтя Домнулуй ши сэ ну се штяргэ пэкатул мамей луй!
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Домнул сэ-й айбэ тотдяуна ынаинтя окилор, ка сэ ле штяргэ помениря де пе пэмынт,
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 пентру кэ ну шь-а адус аминте сэ факэ ындураре, пентру кэ а пригонит пе чел ненорочит ши пе чел липсит, пынэ аколо ынкыт сэ омоаре пе омул ку инима здробитэ!
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Ый плэчя блестемул: сэ кадэ асупра луй! Ну-й плэчя бинекувынтаря: сэ се депэртезе де ел!
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Се ымбракэ ку блестемул кум се ымбракэ ку хайна луй, ый пэтрунде ка апа ынэунтрул луй, ка унтделемнул ын оасе!
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Де ачея, сэ-й служяскэ де вешмынт ка сэ се акопере, де чингэтоаре ку каре сэ фие тотдяуна ынчинс!
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Ачаста сэ фие, дин партя Домнулуй, плата врэжмашилор мей ши а челор че ворбеск ку рэутате де мине!
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Яр Ту, Доамне Думнезеуле, лукрязэ пентру мине дин причина Нумелуй Тэу, кэч маре есте бунэтатя Та; избэвеште-мэ!
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Сунт ненорочит ши липсит ши ымь е рэнитэ инима ынэунтрул меу.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Пер ка умбра гата сэ трякэ, сунт изгонит ка о лэкустэ.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Мь-ау слэбит ӂенункий де пост ши ми с-а слеит трупул де слэбичуне.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 Ам ажунс де окара лор; кынд мэ привеск ей, дау дин кап.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Ажутэ-мь, Доамне, Думнезеул меу! Скапэ-мэ прин бунэтатя Та!
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 Ши сэ штие кэ мына Та, кэ Ту, Доамне, ай фэкут лукрул ачеста!
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Мэкар кэ ей блестемэ, Ту бинекувынтязэ; мэкар кэ се ридикэ ей ымпотрива мя, вор фи ынфрунтаць, яр робул Тэу се ва букура.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Потривничий мей сэ се ымбраче ку окара, сэ се акопере ку рушиня лор кум се акоперэ ку о манта!
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 Вой лэуда фоарте мулт ку гура мя пе Домнул, Ыл вой мэри ын мижлокул мулцимий,
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 кэч Ел стэ ла дряпта сэракулуй ка сэ-л избэвяскэ де чей че-л осындеск.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
