Псалмул 106
1 Лэудаць пе Домнул! Лэудаць пе Домнул, кэч есте бун, кэч ындураря Луй цине ын вечь!
Алілу́я!
2 Чине ва путя спуне испрэвиле мэреце але Домнулуй? Чине ва путя вести тоатэ лауда Луй?
Хто розка́же про ве́лич Господню, розповість усю славу Його́?
3 Фериче де чей че пэзеск Леӂя, де чей че ынфэптуеск дрептатя ын орьче време!
Блаженні, хто де́ржиться права, хто чинить правду кожного ча́су!
4 Аду-Ць аминте де мине, Доамне, ын бунэвоинца Та пентру попорул Тэу! Аду-Ць аминте де мине ши дэ-й ажуторул Тэу,
Згадай мене, Господи, в ласці Своїй до народу Свого́, відві́дай мене спасі́нням Своїм,
5 ка сэ вэд феричиря алешилор Тэй, сэ мэ букур де букурия попорулуй Тэу ши сэ мэ лауд ку моштениря Та!
щоб побачити добре вибра́нців Твоїх, щоб я ті́шився радощами Твого наро́ду, і хвалився зо спа́дком Твоїм!
6 Ной ам пэкэтуит ка ши пэринций ноштри, ам сэвыршит нелеӂюиря, ам фэкут рэу.
Ми згрішили з батька́ми своїми, скриви́ли, неправди́ве чинили.
7 Пэринций ноштри ын Еӂипт н-ау луат аминте ла минуниле Тале, ну шь-ау адус аминте де мулцимя ындурэрилор Тале ши ау фост неаскултэторь ла маре, ла Маря Рошие.
Не зважа́ли на чу́да Твої батьки наші в Єгипті, многоти́ Твоїх ласк не прига́дували й бунтува́лись над морем, над морем Черво́ним.
8 Дар Ел й-а скэпат дин причина Нумелуй Луй, ка сэ-Шь арате путеря.
Та Він ради Ймення Свого їх спас, щоб виявити Свою силу.
9 А мустрат Маря Рошие, ши еа с-а ускат; ши й-а трекут прин адынкурь ка принтр-ун пустиу.
Він кли́кнув на море Червоне — і ви́сохло, і Він їх повів через мо́рські глиби́ни, немов по пустині!
10 Й-а скэпат дин мына челуй че-й ура ши й-а избэвит дин мына врэжмашулуй.
І Він спас їх з руки неприя́теля, визволив їх з руки ворога, —
11 Апеле ау акоперит пе потривничий лор. Н-а рэмас унул мэкар дин ей.
і закрила вода супроти́вників їхніх, жоден з них не зоста́вся!
12 Атунч, ей ау крезут ын кувинтеле Луй ши ау кынтат лауделе Луй.
Тоді то в слова́ Його вві́рували, виспі́вували Йому славу.
13 Дар ау уйтат курынд лукрэриле Луй ши н-ау аштептат ымплиниря планурилор Луй,
Та скоро забули вони Його чин, не чекали пора́ди Його́,
14 чи й-а апукат пофта ын пустиу ши ау испитит пе Думнезеу ын пустиетате.
і пала́ли в пустині жада́нням, і Бога в пустині ізнов випробо́вували,
15 Ел ле-а дат че черяу, дар а тримис о молимэ принтре ей.
і Він їхнє жада́ння їм дав, але худість послав в їхню душу.
16 Ын табэрэ ау фост ӂелошь пе Мойсе ши пе Аарон, сфынтул Домнулуй.
Та Мойсею поза́здрили в та́борі, й Ааронові, святому Господньому.
17 Атунч с-а дескис пэмынтул ши а ынгицит пе Датан ши с-а ынкис дясупра четей луй Абирам.
Розкрилась земля — і Дата́на погли́нула, Авіро́нові збори накрила,
18 Фокул ле-а апринс чата ши флакэра а мистуит пе чей рэй.
і огонь запалав на їхніх збо́рах, — і по́лум'я те попали́ло безбожних.
19 Ау фэкут ун вицел ын Хореб. С-ау ынкинат ынаинтя унуй кип турнат
Зробили тельця́ на Хори́ві, і били поклони бовва́нові ви́литому, —
20 ши ау скимбат Слава лор пе кипул унуй боу, каре мэнынкэ ярбэ.
і змінили вони свою славу на образ вола́, що траву пожирає,
21 Ау уйтат пе Думнезеу, Мынтуиторул лор, каре фэкусе лукрурь марь ын Еӂипт,
забули про Бога, свого Спасителя, що велике в Єгипті вчинив,
22 минунь ын цара луй Хам, семне минунате ла Маря Рошие.
у землі Ха́мовій чу́да, страшні ре́чі над морем Червоним.
23 Ши Ел а ворбит сэ-й нимичяскэ, дар Мойсе, алесул Сэу, а стат ла мижлок ынаинтя Луй, ка сэ-Л абатэ де ла мыния Луй ши сэ-Л опряскэ сэ-й нимичяскэ.
І сказав Він пони́щити їх, коли б не Мойсей, вибра́нець Його, що став був у ви́ломі перед обличчям Його — відверну́ти Його гнів, щоб не шкодив!
24 Ей ау несокотит цара десфэтэрилор; н-ау крезут ын Кувынтул Домнулуй,
Погордили землею жада́ною, не повірили сло́ву Його,
25 чи ау кыртит ын кортуриле лор ши н-ау аскултат де гласул Луй.
і ре́мствували по наме́тах своїх, неслухня́ні були́ до Господнього голосу.
26 Атунч, Ел а ридикат мына ши а журат кэ-й ва фаче сэ кадэ ын пустиу,
І Він підійняв Свою ру́ку на них, щоб їх повали́ти в пустині,
27 кэ ле ва доборы сэмынца принтре нямурь ши-й ва ымпрэштия ын мижлокул цэрилор.
і щоб повалити їхнє пото́мство посеред наро́дів, та щоб розпоро́шити їх по країнах!
28 Ей с-ау алипит де Баал-Пеор ши ау мынкат вите жертфите морцилор.
І служили Ваа́лові пео́рському, й їли вони жертви мертвих,
29 Ау мыният астфел пе Домнул прин фаптеле лор ши о урӂие а избукнит ынтре ей.
і діла́ми своїми розгні́вали Бога, — тому вдерлась зара́за між них!
30 Дар Финеас с-а скулат ши а фэкут жудекатэ ши, астфел, урӂия с-а оприт.
І встав тоді Пі́нхас та й розсуди́в, — і зара́за затри́малась,
31 Лукрул ачеста й-а фост сокотит ка о старе де неприхэнире дин ням ын ням, пе вечие.
і йому порахо́вано в праведність це, з роду в рід аж навіки.
32 Ей ау мыният пе Домнул ла апеле Мериба ши Мойсе а фост педепсит дин причина лор.
І розгні́вали Бога вони над водою Мері́ви, і через них стало зле для Мойсея,
33 Кэч с-ау рэзврэтит ымпотрива Духулуй Луй, ши Мойсе а ворбит ын кип ушуратик ку бузеле.
бо духа його засмути́ли, і він говорив нерозва́жно уста́ми своїми.
34 Ей н-ау нимичит попоареле пе каре ле порунчисе Домнул сэ ле нимичяскэ,
Вони не позни́щували тих наро́дів, що Господь говорив їм про них, —
35 чи с-ау аместекат ку нямуриле ши ау ынвэцат фаптеле лор,
і поміша́лись з пога́нами, та їхніх учинків навчи́лись.
36 ау служит идолилор лор, каре ау фост о курсэ пентру ей.
І бо́жищам їхнім служили, а ті па́сткою стали для них.
37 Шь-ау жертфит фиий ши фийчеле ла идоль,
І прино́сили в жертву синів своїх, а дочо́к своїх — де́монам,
38 ау вэрсат сынӂе невиноват, сынӂеле фиилор ши фийчелор лор, пе каре й-ау жертфит идолилор дин Канаан, ши цара а фост спуркатэ астфел прин оморурь.
— і кров чисту лили́, кров синів своїх і дочо́к своїх, що їх у жертву прино́сили бо́жищам ханаа́нським. І через кривавий пере́ступ земля поскверни́лась,
39 С-ау спуркат прин фаптеле лор, с-ау десфрынат прин фаптеле лор.
і стали нечисті вони через учи́нки свої, і пере́люб чинили діла́ми своїми.
40 Атунч, Домнул С-а апринс де мыние ымпотрива попорулуй Сэу ши а урыт моштениря Луй.
І проти наро́ду Свого запалав гнів Господній, і спа́док Його Йому став оги́дним,
41 Й-а дат ын мыниле нямурилор, чей че ый урау ау стэпынит песте ей,
і віддав їх у руку наро́дів, — і їхні нена́висники панували над ними,
42 врэжмаший лор й-ау асуприт ши ау фост смериць суб путеря лор.
і їхні вороги їх гноби́ли, і вони впокори́лися під їхню руку.
43 Ел де май мулте орь й-а избэвит, дар ей с-ау арэтат неаскултэторь ын плануриле лор ши ау ажунс ненорочиць прин нелеӂюиря лор.
Багато разі́в Він визво́лював їх, але вони вперті були́ своїм за́думом, — і пригно́блено їх через їхню прови́ну!
44 Дар Ел ле-а вэзут стрымтораря кынд ле-а аузит стригэтеле.
Та поба́чив Він їхню тісно́ту, коли почув їхні блага́ння,
45 Шь-а адус аминте де легэмынтул Сэу ши а авут милэ де ей дупэ бунэтатя Луй чя маре:
і Він пригадав їм Свого заповіта, і пожалував був за Своєю великою милістю,
46 а стырнит пентру ей мила тутурор челор че-й циняу приншь де рэзбой.
і збудив милосердя до них між усі́ма, що їх полони́ли!
47 Скапэ-не, Доамне, Думнезеул ностру, ши стрынӂе-не дин мижлокул нямурилор, ка сэ лэудэм Нумеле Тэу чел сфынт ши сэ не фэлим ку лауда Та!
Спаси́ нас, о Господи, Боже наш, і нас позбирай з-між наро́дів, щоб дя́кувати Йме́нню святому Твоєму, щоб Твоєю хвали́тися славою!
48 Бинекувынтат сэ фие Домнул Думнезеул луй Исраел, дин вешничие ын вешничие! Ши тот попорул сэ зикэ: „Амин! Лэудаць пе Домнул!”
Благословенний Господь, Бог Ізраїлів звіку й наві́ки! І ввесь наро́д нехай скаже: Амі́нь! Алілу́я!
