Провербеле 1
1 Пилделе луй Соломон, фиул луй Давид, ымпэратул луй Исраел,
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 пентру куноаштеря ынцелепчуний ши ынвэцэтурий, пентру ынцелеӂеря кувинтелор минций;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 пентру кэпэтаря ынвэцэтурилор де бун-симц, де дрептате, де жудекатэ ши де непэртинире;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 ка сэ дя челор неынчеркаць аӂериме де минте, тынэрулуй куноштинцэ ши кибзуинцэ,
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 сэ аскулте ынсэ ши ынцелептул, ши ышь ва мэри штиинца, ши чел причепут, ши ва кэпэта искусинцэ
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 пентру приндеря ынцелесулуй уней пилде сау ал унуй кувынт адынк, ынцелесул кувинтелор ынцелепцилор ши ал кувинтелор лор ку тылк.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 Фрика де Домнул есте ынчепутул штиинцей, дар небуний несокотеск ынцелепчуня ши ынвэцэтура.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Аскултэ, фиуле, ынвэцэтура татэлуй тэу ши ну лепэда ындрумэриле мамей тале!
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Кэч еле сунт о кунунэ плэкутэ пе капул тэу ши ун ланц де аур ла гытул тэу.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Фиуле, дакэ ниште пэкэтошь вор сэ те амэӂяскэ, ну те лэса кыштигат де ей!
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 Дакэ-ць вор зиче: „Вино ку ной! Хайдем сэ ынтиндем курсе, ка сэ вэрсэм сынӂе, сэ ынтиндем фэрэ темей лацурь челуй невиноват;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 хайдем сэ-й ынгицим де вий, ка Локуинца морцилор, ши ынтреӂь, ка пе чей че се кобоарэ ын гроапэ; (Sheol h7585)
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol h7585)
13 вом гэси тот фелул де лукрурь скумпе ши не вом умпле каселе ку прадэ;
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 вей авя ши ту партя та ла фел ку ной, о пунгэ вом авя ку тоций”,
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 фиуле, сэ ну порнешть ла друм ку ей, абате-ць пичорул де пе кэраря лор!
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 Кэч пичоареле лор аляргэ ла рэу ши се грэбеск сэ версе сынӂе.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 Дар деӂяба се арункэ лацул ынаинтя окилор тутурор пэсэрилор,
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 кэч ей ынтинд курсе токмай ымпотрива сынӂелуй лор ши суфлетулуй лор ый ынтинд ей лацурь.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Ачаста есте соарта тутурор челор лакомь де кыштиг: лэкомия адуче пердеря челор че се дедау ла еа.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 Ынцелепчуня стригэ пе улице, ышь ыналцэ гласул ын пеце:
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 стригэ унде е зарва май маре, ла порць, ын четате, ышь спуне кувинтеле ей:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 „Пынэ кынд вець юби простия, проштилор? Пынэ кынд ле ва плэчя батжокориторилор батжокура ши вор уры небуний штиинца?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Ынтоарчеци-вэ сэ аскултаць мустрэриле меле! Ятэ, вой турна духул меу песте вой, вэ вой фаче куноскуте кувинтеле меле…
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Фииндкэ еу кем, ши вой вэ ымпотривиць, фииндкэ ымь ынтинд мына, ши нимень ну я сяма,
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 фииндкэ лепэдаць тоате сфатуриле меле ши ну вэ плак мустрэриле меле,
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 де ачея ши еу вой рыде кынд вець фи ын врео ненорочире, ымь вой бате жок де вой кынд вэ ва апука гроаза,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 кынд вэ ва апука гроаза ка о фуртунэ ши кынд вэ ва ынвэлуи ненорочиря ка ун выртеж, кынд вор да песте вой неказул ши стрымтораря.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Атунч мэ вор кема, ши ну вой рэспунде; мэ вор кэута, ши ну мэ вор гэси.
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 Пентру кэ ау урыт штиинца ши н-ау алес фрика де Домнул,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 пентру кэ н-ау юбит сфатуриле меле ши ау несокотит тоате мустрэриле меле,
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 де ачея се вор хрэни ку родул умблетелор лор ши се вор сэтура ку сфатуриле лор.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Кэч ымпотривиря проштилор ый учиде ши лиништя небунилор ый перде,
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 дар чел че м-аскултэ ва локуи фэрэ грижэ, ва трэи лиништит ши фэрэ сэ се тямэ де вреун рэу.”
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“
