Провербеле 31
1 Кувинтеле ымпэратулуй Лемуел. Ынвэцэтура пе каре й-о дэдя мама са.
Слова Лемуїла, царя Масси́, що ними навчала його його мати:
2 Че сэ-ць спун, фиуле? Че сэ-ць спун, фиул трупулуй меу? Че сэ-ць спун, фиуле, родул журуинцелор меле?
„Що, сину мій, і що, сину утро́би моєї, і що, сину обі́тниць моїх?
3 Ну-ць да фемеилор влага ши дезмердэриле тале челор че перд пе ымпэраць.
Не давай жінкам сили своєї, ні доріг своїх для руйнува́льниць царів!
4 Ну се каде ымпэрацилор, Лемуеле, ну се каде ымпэрацилор сэ бя вин, нич воевозилор сэ умбле дупэ бэутурь тарь;
Не царя́м, Лемуїле, вино, не царям, і на́пій той п'янки́й не князя́м,
5 ка ну кумва, бынд, сэ уйте леӂя ши сэ калче дрептуриле тутурор челор ненорочиць.
щоб не впився він та не забув про Зако́на, і щоб не змінив для всіх гно́блених пра́ва!
6 Даць бэутурь тарь челуй че пере ши вин челуй ку суфлетул амэрыт,
Дайте напо́ю п'янко́го тому, хто гине, а вина — гіркоду́хим:
7 ка сэ бя сэ-шь уйте сэрэчия ши сэ ну-шь май адукэ аминте де неказуриле луй.
він вип'є й забуде за бідність свою, і му́ки своєї вже не пам'ята́тиме!
8 Дескиде-ць гура пентру чел мут, пентру причина тутурор челор пэрэсиць!
Відкривай свої уста немо́ві, для суда́ всім нещасним.
9 Дескиде-ць гура, жудекэ ку дрептате ши апэрэ пе чел ненорочит ши пе чел липсит.
Відкрива́й свої уста, й суди справедливо, і правосу́ддя зроби для убогого та для нужде́нного.
10 Чине поате гэси о фемее чинститэ? Еа есте май де прец декыт мэргэритареле.
Хто жінку чесно́тну зна́йде? а ціна її більша від пе́рел:
11 Инима бэрбатулуй се ынкреде ын еа ши ну дуче липсэ де венитурь.
довіря́є їй серце її чоловіка, і йому не забра́кне прибутку!
12 Еа ый фаче бине, ши ну рэу, ын тоате зилеле веций сале.
Вона чинить для нього добро, а не зло, по всі́ дні свого життя.
13 Еа фаче рост де лынэ ши де ин ши лукрязэ ку мынь харниче.
Шукає вона вовни й льо́ну, і робить охоче своїми руками.
14 Еа есте ка о корабие де негоц: де департе ышь адуче пыня.
Вона, немов кораблі́ ті купе́цькі, здале́ка спроваджує хліб свій.
15 Еа се скоалэ кынд есте ынкэ ноапте ши дэ хранэ касей сале ши ымпарте лукрул де песте зи служничелор сале.
І встане вона ще вночі, і видасть для дому свого поживу, а поря́док служни́цям своїм.
16 Се гындеште ла ун огор ши-л кумпэрэ; дин родул мунчий ей сэдеште о вие.
Про поле вона намишляла, і його набула́, із пло́ду долоней своїх засадила вона виноградинка.
17 Еа ышь ынчинӂе мижлокул ку путере ши ышь оцелеште брацеле.
Вона підпері́зує силою сте́гна свої та зміцня́є раме́на свої.
18 Веде кэ мунка ый мерӂе бине, лумина ей ну се стинӂе ноаптя.
Вона розуміє, що добра робота її, і світильник її не пога́сне вночі.
19 Еа пуне мына пе фуркэ ши деӂетеле ей цин фусул.
Вона ру́ки свої простя́гає до пря́дки, а долоні її верете́но тримають.
20 Еа ышь ынтинде мына кэтре чел ненорочит, ышь ынтинде брацул кэтре чел липсит.
Долоню свою відкриває для вбогого, а руки свої простягає до бідного.
21 Ну се теме де зэпадэ пентру каса ей, кэч тоатэ каса ей есте ымбрэкатэ ку кэрэмизиу.
Холоду в домі своїм не боїться вона, бо подвійно одя́гнений ввесь її дім.
22 Еа ышь фаче ынвелиторь, аре хайне де ин субцире ши пурпурэ.
Килими́ поробила собі, віссо́н та кармази́н — убра́ння її.
23 Бэрбатул ей есте бине вэзут ла порць, кынд шаде ку бэтрыний цэрий.
Чоловік її зна́ний при брамах, як сидить він із старшими краю.
24 Еа фаче кэмэшь ши ле винде ши дэ чингэторь негусторулуй.
Тонку ту́ніку робить вона й продає, і купце́ві дає пояси́.
25 Еа есте ымбрэкатэ ку тэрие ши славэ ши рыде де зиуа де мыне.
Сила та пи́шність — одежа її, і сміється вона до прийде́щнього дня.
26 Еа дескиде гура ку ынцелепчуне ши ынвэцэтурь плэкуте ый сунт пе лимбэ.
Свої уста вона відкриває на мудрість, і милости́ва наука їй на язиці́.
27 Еа вегязэ асупра челор че се петрек ын каса ей ши ну мэнынкэ пыня леневирий.
Доглядає вона ходи дому свого́, і хліба з ліни́вства не їсть.
28 Фиий ей се скоалэ ши о нумеск феричитэ; бэрбатул ей се скоалэ ши-й адуче лауде зикынд:
Устають її діти, і хвалять її, чоловік її — й він похваля́є її:
29 „Мулте фете ау о пуртаре чинститэ, дар ту ле ынтречь пе тоате.”
„Багато було́ тих чесно́тних дочо́к, та ти їх усіх переви́щила!“
30 Дезмердэриле сунт ыншелэтоаре ши фрумусеця есте дешартэ, дар фемея каре се теме де Домнул ва фи лэудатэ.
Краса — то ома́на, а врода — марно́та, жінка ж богобоя́зна — вона буде хва́лена!
31 Рэсплэтиць-о ку родул мунчий ей ши фаптеле ей с-о лауде ла порциле четэций!
Дайте їй з плоду рук її, і нехай її вчи́нки її вихваляють при брамах!“
