Провербеле 30
1 Кувинтеле луй Агур, фиул луй Яке. Кувинтеле ынцелепте ростите де омул ачеста пентру Итиел, пентру Итиел ши пентру Укал.
Слова́ Агу́ра, Яке́євого сина, массе́янина: „Слово мужчи́ни: Трудився я, Боже, трудився я, Боже, — і змучився я!
2 Негрешит, сунт май прост декыт орьчине ши н-ам причепере де ом.
Бо ду́маю, що немудріший за кожного я, і не маю я лю́дського розуму,
3 Н-ам ынвэцат ынцелепчуня ши ну куноск штиинца сфинцилор.
і не навчився я мудрости, і не знаю пізна́ння святих....
4 Чине с-а суит ла черурь ши чине с-а коборыт дин еле? Чине а адунат вынтул ын пумний луй? Чине а стрынс апеле ын хайна луй? Чине а хотэрыт тоате марӂиниле пэмынтулуй? Кум се нумеште ел ши кум ыл кямэ пе фиул сэу? Штий ту лукрул ачеста?
Хто на небо ввійшов — і зійшов? Хто у жме́ні Свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кі́нці землі? Яке Йме́ння Його, і яке Йме́ння Сина Його, коли знаєш?
5 Орьче кувынт ал луй Думнезеу есте ынчеркат. Ел есте ун скут пентру чей че се ынкред ын Ел.
Кожне Боже слово очи́щене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має.
6 Н-адэуга нимик ла кувинтеле Луй, ка сэ ну те педепсяскэ ши сэ фий гэсит минчинос.
До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомо́вцем не став ти.
7 Доуэ лукрурь Ыць чер: ну ми ле опри ынаинте де моарте!
Двох речей я від Тебе просив, — не відмов мені, поки помру́:
8 Депэртязэ де ла мине неадевэрул ши кувынтул минчинос; ну-мь да нич сэрэчие, нич богэцие, дэ-мь пыня каре-мь требуе!
віддали́ Ти від мене марно́ту та слово брехли́ве, убо́зтва й багатства мені не давай! Годуй мене хлібом, для ме́не призна́ченим,
9 Ка ну кумва, ын белшуг, сэ мэ лепэд де Тине ши сэ зик: „Чине есте Домнул?” Сау ка ну кумва, ын сэрэчие, сэ фур ши сэ яу ын дешерт Нумеле Думнезеулуй меу.
щоб я не переси́тився та й не відрікся, і не сказав: „Хто Госпо́дь?“і щоб я не збіднів і не крав, і не знева́жив Ім'я́ мого Бога.
10 Ну клевети пе ун служитор ла стэпынул луй, ка сэ ну те блестеме ши сэ те фачь виноват.
Раба не обмовля́й перед паном його, щоб тебе не прокляв він, і ти винуватим не став.
11 Есте ун ням де оамень каре блестемэ пе татэл сэу ши ну бинекувынтязэ пе мама са.
Оце поколі́ння, що батька свого проклинає, і не́ньки своєї не благословляє,
12 Есте ун ням де оамень каре се креде курат, ши тотушь ну есте спэлат де ынтинэчуня луй.
покоління, що чисте в оча́х своїх, та від бруду свого не обмите,
13 Есте ун ням де оамень ай кэрор окь сунт труфашь ши каре ышь цин плеоапеле сус.
покоління, — які го́рдісні очі його, а пові́ки його як підне́слися!
14 Есте ун ням де оамень ай кэрор динць сунт ниште сэбий ши але кэрор мэселе сунт ниште куците, ка сэ мэнынче пе чел ненорочит де пе пэмынт ши пе чей липсиць динтре оамень.
Покоління, що в нього мечі — його зуби, а гострі ножі — його ще́лепи, щоб поже́рти убогих із кра́ю й нужде́нних з землі!
15 Липитоаря аре доуэ фете: „Дэ! дэ!” Трей лукрурь сунт несэциоасе, патру лукрурь ну зик ничодатэ: „Дестул!”,
Дві дочки́ в кровоже́рця: „Дай, дай!“Оці три не наси́тяться, чотири не скажуть „до́сить":
16 ши ануме: Локуинца морцилор, фемея стярпэ, пэмынтул, каре ну есте сэтул де апэ, ши фокул, каре ну зиче ничодатэ: „Дестул!” (Sheol h7585)
шео́л та утро́ба неплідна, водою земля не наси́титься, і не скаже „до́сить“огонь! (Sheol h7585)
17 Пе окюл каре ышь бате жок де татэл сэу ши несокотеште аскултаря де мамэ ыл вор скоби корбий де ла пырыу ши ыл вор мынка пуий де вултур.
Око, що з батька сміється й пого́рджує по́слухом матері, — нехай ви́дзьобають його кру́ки пото́чні, і нехай орленя́та його пожеру́ть!
18 Трей лукрурь сунт май пресус де путериле меле ши кяр патру пе каре ну ле пот причепе:
Три речі оці дивови́жні для мене, і чотири, яких я не знаю:
19 урма вултурулуй пе чер, урма шарпелуй пе стынкэ, урма корабией ын мижлокул мэрий ши урма омулуй ла о фатэ.
дорога орли́на в повітрі, дорога змії́на на скелі, корабельна дорога в сере́дині моря, і дорога мужчи́ни при дівчині!.
20 Тот аша есте ши каля фемеий прякурве: еа мэнынкэ ши се штерӂе ла гурэ ши апой зиче: „Н-ам фэкут нимик рэу.”
Така ось дорога блудли́вої жінки: наїлась та витерла уста свої й повіла́: „Не вчинила я злого!“
21 Трей лукрурь фак сэ се рэскоале о царэ ши патру лукрурь ну ле поате суфери:
Трясе́ться земля під трьома, і під чотирма́, яких зне́сти не може вона:
22 ун роб каре а ынчепут сэ ымпэрэцяскэ, ун небун каре аре пыне дин белшуг,
під рабом, коли він зацарю́є, і під нерозумним, як хліба наїсться,
23 о фемее диспрецуитэ каре се мэритэ ши о роабэ каре моштенеште пе стэпынэ-са.
під розпу́стницею, коли взята за жінку, і неві́льницею, коли вижене пані свою́!.
24 Патру виетэць сунт май мичь пе пэмынт, ши тотушь динтре челе май ынцелепте:
Оці ось чотири малі на землі, та вони ве́льми мудрі:
25 фурничиле, каре ну сунт ун попор таре, дар ышь прегэтеск храна вара;
мура́шки, — не сильний наро́д, та пожи́ву свою загото́влюють літом;
26 шоаречий де мунте, каре ну сунт ун попор путерник, дар ышь ашазэ локуинца ын стынчь;
борсуки́, — люд не сильний, та в скелі свій дім вони ставлять;
27 лэкустеле н-ау ымпэрат, ши тотушь порнеск тоате ын чете;
немає царя в сарани́, — але вся вона в стро́ї бойо́вім вихо́дить;
28 пэянженул ыл поць принде ку мыниле ши се гэсеште тотушь ын каселе ымпэрацилор.
паву́к тільки ла́пками пнеться, та він і в пала́тах царськи́х!
29 Трей фиинце ау о цинутэ фрумоасэ ши патру ау мерс мэрец:
Добре ступають ці троє, і добре хо́дять чотири:
30 леул, витязул добитоачелор, каре ну се дэ ынапой динаинтя нимэнуй,
лев, найсильніший поміж звірино́ю, який не вступа́ється ні перед ким,
31 калул ынкингат гата ши цапул ши ымпэратул кэруя нимень ну-й поате ста ымпотривэ.
осі́дланий кінь, і козел, та той цар, що з ним ві́йсько!
32 Дакэ мындрия те ымпинӂе ла фапте де небуние ши дакэ ай гындурь реле, пуне мына ла гурэ:
Якщо ти допусти́вся глупо́ти пихою, й якщо заміря́єш лихе, — то руку на уста!
33 кэч батеря лаптелуй дэ смынтынэ, скэрпинаря насулуй дэ сынӂе ши стоарчеря мынией дэ чертурь.
Бо збива́ння молока дає масло, і дає кров вдар по носі, тиск же на гнів дає сварку“.
