Провербеле 26
1 Кум ну се потривеск зэпада вара ши плоая ын тимпул сечеришулуй, аша ну се потривеште слава пентру ун небун.
Як літом той сніг, і як дощ у жнива́, — та́к не лицю́є глупце́ві пошана.
2 Кум саре врабия ынкоаче ши ынколо ши кум збоарэ рындуника, аша ну нимереште блестемул неынтемеят.
Як пташка літає, як ла́стівка лине, так невинне прокля́ття не спо́вниться.
3 Бичул есте пентру кал, фрыул, пентру мэгар ши нуяуа, пентру спинаря небунилор.
Батіг на коня, обро́ть на осла, а різка на спи́ну глупці́в.
4 Ну рэспунде небунулуй дупэ небуния луй, ка сэ ну семень ши ту ку ел.
Нерозумному відповіді не дава́й за нерозум його, щоб і ти не став рівний йому.
5 Рэспунде ынсэ небунулуй дупэ небуния луй, ка сэ ну се крядэ ынцелепт.
Нерозумному відповідь дай за безумством його, щоб він в о́чах своїх не став мудрим.
6 Чел че тримите о солие принтр-ун небун ышь тае сингур пичоареле ши бя недрептатя.
Хто через глупця́ посилає слова́, той ноги собі обтинає, отру́ту він п'є.
7 Кум сунт пичоареле ологулуй, аша есте ши о ворбэ ынцеляптэ ын гура унор небунь.
Як воло́чаться но́ги в кульга́вого, так у безумних уста́х припові́стка.
8 Кум ай пуне о пятрэ ын праштие, аша есте кынд дай мэрире унуй небун.
Як прив'я́зувати камінь коштовний до пра́щі, так глупце́ві пошану давати.
9 Ка ун спин каре вине ын мына унуй ом бят, аша есте о ворбэ ынцеляптэ ын гура небунилор.
Як те́рен, що влізе у руку, отак припові́стка в уста́х нерозумного.
10 Ка ун аркаш каре рэнеште пе тоатэ лумя, аша есте чел че токмеште пе небунь ши пе ынтыий вениць.
Як стрілець, що все ра́нить, так і той, хто наймає глупця́, і наймає усяких прохо́жих.
11 Кум се ынтоарче кынеле ла че а вэрсат, аша се ынтоарче небунул ла небуния луй.
Як вертається пес до своєї блюво́тини, так глупо́ту свою повторяє глупа́к.
12 Дакэ везь ун ом каре се креде ынцелепт, поць сэ ай май мултэ нэдежде пентру ун небун декыт пентру ел.
Чи ти бачив люди́ну, що мудра в очах своїх? Більша надія глупце́ві, ніж їй.
13 Ленешул зиче: „Афарэ есте ун леу, пе улице есте ун леу!”
Лінивий говорить: „Лев на дорозі! Лев на майда́ні!“
14 Кум се ынвыртеште уша пе цыцыниле ей, аша се ынвыртеште ленешул ын патул луй.
Двері обе́ртаються на своєму чопі́, а лінивий — на лі́жку своїм.
15 Ленешул ышь вырэ мына ын блид ши-й вине греу с-о дукэ ярэшь ла гурэ.
Свою руку лінивий стромля́є до миски, — та підне́сти до рота її йому тяжко.
16 Ленешул се креде май ынцелепт декыт шапте оамень каре рэспунд ку жудекатэ.
Лінивий мудріший ув очах своїх за сімох, що відповідають розумно.
17 Ун трекэтор каре се аместекэ ынтр-о чартэ каре ну-л привеште есте ка унул каре апукэ ун кыне де урекь.
Пса за ву́ха хапає, хто, йдучи́, устрява́є до сварки чужої.
18 Ка небунул каре арункэ сэӂець апринсе ши учигэтоаре,
Як той, хто вдає божевільного, ки́дає і́скри, стрі́ли та смерть,
19 аша есте омул каре ыншалэ пе апроапеле сэу ши апой зиче: „Ам врут доар сэ глумеск!”
так і люди́на, що обманює друга свого та каже: „Таж це́ я жартую!“
20 Кынд ну май сунт лемне, фокул се стинӂе; ши кынд ну май есте ничун клеветитор, чарта се потолеште.
З браку дров огонь гасне, а без пліткаря́ мовкне сварка.
21 Дупэ кум кэрбунеле фаче жэратик ши лемнул, фок, тот аша ши омул гылчевитор апринде чарта.
Вугі́лля для жару, а дро́ва огне́ві, а люди́на сварли́ва — щоб сварку розпа́лювати.
22 Кувинтеле клеветиторулуй сунт ка ниште прэжитурь, алунекэ пынэ ын фундул мэрунтаелор.
Слова́ обмо́вника — мов ті присма́ки, й у нутро́ живота вони схо́дять.
23 Ка згура де арӂинт пусэ пе ун чоб де пэмынт, аша сунт бузеле апринсе ши о инимэ ря.
Як срі́бло з жу́желицею, на горшкові накла́дене, так полу́м'яні уста, а серце лихе, —
24 Чел че урэште се префаче ку бузеле луй ши ынэунтрул луй прегэтеште ыншелэчуня.
устами своїми маску́ється ворог, і ховає оману в своє́му нутрі́:
25 Кынд ыць ворбеште ку глас дулче, ну-л креде, кэч шапте урычунь сунт ын инима луй.
коли він говорить лагі́дно — не вір ти йому, бо в серці його сім оги́д!
26 Кяр дакэ-шь аскунде ура ын префэкэторие, тотушь рэутатя луй се ва дескопери ын адунаре.
Як нена́висть прикрита ома́ною, — її зло відкривається в зборі.
27 Чине сапэ гроапа алтуя каде ел ын еа ши пятра се ынтоарче песте чел че о прэвэлеште.
Хто яму копа́є, той в неї впаде́, а хто ко́тить камі́ння — на нього воно поверта́ється.
28 Лимба минчиноасэ урэште пе чей пе каре-й добоарэ еа ши гура лингушитоаре прегэтеште пеиря.
Брехливий язик нена́видить своїх ути́скуваних, і уста гладе́нькі до згуби прова́дять.
