Провербеле 20
1 Винул есте батжокоритор, бэутуриле тарь сунт гэлэӂиоасе; орьчине се ымбатэ ку еле ну есте ынцелепт.
Вино — то насмі́шник, напій п'янки́й — галасу́н, і кожен, хто блу́дить у ньому, немудрий.
2 Фрика пе каре о инсуфлэ ымпэратул есте ка рэкнетул унуй леу; чине ыл супэрэ пэкэтуеште ымпотрива са ынсушь.
Страх царя — як рик лева; хто до гніву дово́дить його́, — проти свого життя прогрішає.
3 Есте о чинсте пентру ом сэ се феряскэ де чертурь; дар орьче небун се ласэ стэпынит де априндере.
Слава люди́ні, що гнів покидає, а кожен глупа́к вибуха́є.
4 Тоамна, ленешул ну арэ; ла сечерат, ар вря сэ стрынгэ роаде, дар ну есте нимик!
Лінивий не о́ре із о́сени, а захоче в жнива́ — і нічо́го нема.
5 Сфатуриле ын инима омулуй сунт ка ниште апе адынчь, дар омул причепут штие сэ скоатэ дин еле.
Рада в серці люди́ни — глибока вода, і розумна люди́на її повиче́рпує.
6 Мулць оамень ышь трымбицязэ бунэтатя; дар чине поате гэси ун ом крединчос?
Багато людей себе звуть милосердними, та вірну люди́ну хто зна́йде?
7 Чел неприхэнит умблэ ын неприхэниря луй; фериче де копиий луй дупэ ел!
У своїй непови́нності праведний ходить, — блаженні по ньому сини його!
8 Ымпэратул каре шаде пе скаунул де домние ал дрептэций рисипеште орьче рэу ку привиря луй.
Цар сидить на судде́вім престолі, всяке зло розганяє своїми очима.
9 Чине поате зиче: „Мь-ам курэцит инима, сунт курат де пэкатул меу”?
Хто скаже: „Очи́стив я серце своє, очистився я від свого гріха́?“
10 Доуэ фелурь де греутэць ши доуэ фелурь де мэсурь сунт о скырбэ ынаинтя Домнулуй.
Вага неоднакова, неоднакова міра, — обо́є вони — то оги́да для Господа.
11 Копилул ласэ сэ се вадэ ынкэ дин фаптеле луй дакэ пуртаря луй ва фи куратэ ши фэрэ приханэ.
Навіть юна́к буде пі́знаний з чи́нів своїх, — чи чин його чистий й чи про́стий.
12 Урекя каре ауде ши окюл каре веде, ши пе уна, ши пе челэлалт, Домнул ле-а фэкут.
Ухо, що слухає, й око, що бачить, — Господь учинив їх обо́є.
13 Ну юби сомнул, кэч вей ажунӂе сэрак; дескиде окий ши те вей сэтура де пыне!
Не кохайся в спанні́, щоб не збідні́ти; розплю́щ свої очі — та хлібом наси́ться!
14 „Рэу! Рэу!” зиче кумпэрэторул ши, плекынд, се феричеште.
„Зле, зле!“каже той, хто купує, а як пі́де собі, тоді хва́литься ку́пном.
15 Есте аур ши сунт мулте мэргэритаре; дар бузеле ынцелепте сунт ун лукру скумп.
Є золото й пе́рел багато, та розумні уста́ — найцінніший то по́суд.
16 Я-й хайна, кэч с-а пус кезаш пентру алтул; ши цине-л зэлог пентру алций!
Візьми його о́діж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку візьми його за́став.
17 Пыня минчуний есте дулче омулуй, дар май пе урмэ гура ый есте плинэ де петриш.
Хліб з неправди солодкий люди́ні, та піско́м потім бу́дуть напо́внені у́ста її.
18 Плануриле се пун ла кале прин сфат. Фэ рэзбоюл ку кибзуинцэ!
Тримаються за́міри радою, і війну прова́дь мудрими ра́дами.
19 Чине умблэ ку бырфель дэ пе фацэ лукруриле аскунсе, ши ку чел че ну-шь поате цине гура сэ ну те аместечь.
Виявляє обмо́вник таємне, а ти не втручайся до того, ле́гко хто розту́лює уста свої.
20 Дакэ чинева блестемэ пе татэл сэу ши пе мама са, и се ва стинӂе лумина ын мижлокул ынтунерикулуй.
Хто кляне свого батька та матір свою, — погасне світильник йому серед те́мряви!
21 О моштенире репеде кыштигатэ де ла ынчепут ну ва фи бинекувынтатэ ла сфыршит.
Спа́док спо́чатку заскоро набу́тий, — не буде кінець його поблагосло́влений!
22 Ну зиче: „Ый вой ынтоарче еу рэул!” Нэдэждуеште ын Домнул, ши Ел те ва ажута.
Не кажи: „Надолу́жу я зло!“— май надію на Господа, і Він допоможе тобі.
23 Домнул урэште доуэ фелурь де греутэць, ши кынтарул минчинос ну есте ун лукру бун.
Вага неоднакова — то оги́да для Господа, а ома́нливі ша́льки не добрі.
24 Домнул ындряптэ паший омулуй, дар че ынцелеӂе омул дин каля са?
Від Господа — кроки люди́ни, а люди́на — як вона зрозуміє дорогу свою?
25 Есте о курсэ пентру ом сэ факэ ын припэ о фэгэдуинцэ сфынтэ ши, абя дупэ че а фэкут журуинца, сэ се гындяскэ.
Тене́та люди́ні казати „святе́“нерозважно, а зго́дом свої обітни́ці досліджувати.
26 Ун ымпэрат ынцелепт вынтурэ пе чей рэй ши трече ку роата песте ей.
Мудрий цар розпо́рошить безбожних, і зве́рне на них своє ко́ло для мук.
27 Суфларя омулуй есте о луминэ а Домнулуй, каре пэтрунде пынэ ын фундул мэрунтаелор.
Дух люди́ни — світильник Господній, що все ну́тро обшукує.
28 Бунэтатя ши крединчошия пэзеск пе ымпэрат, ши ел ышь ынтэреште скаунул де домние прин бунэтате.
Милість та правда царя стережуть, і трона свого він підтримує милістю.
29 Слава тинерилор есте тэрия, дар подоаба бэтрынилор сунт перий албь.
Окраса юна́цтва — їхня сила, а пишність стари́х — сивина́.
30 Мижлоачеле де виндекаре пентру чел рэу сунт бэтэиле ши вынэтэиле пынэ ла ранэ.
Синяки́ від побоїв — то масть лікува́льна на злого, та вдари нутру́ живота.
