Провербеле 19
1 Май мулт прецуеште сэракул каре умблэ ын неприхэниря луй декыт ун богат ку бузе стрикате ши небун.
Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.
2 Липса де штиинцэ есте о пагубэ пентру чинева ши чине аляргэ негьобеште ынаинте о нимереште рэу.
Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.
3 Небуния омулуй ый сучеште каля ши апой кыртеште ымпотрива Домнулуй ку инима луй.
Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.
4 Богэция адуче ун маре нумэр де приетень, дар сэракул есте пэрэсит де приетенул луй.
Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.
5 Марторул минчинос ну рэмыне непедепсит ши чел че спуне минчунь ну ва скэпа.
Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.
6 Омул дарник аре мулць лингушиторь ши тоць сунт приетень ку чел че дэ дарурь.
Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.
7 Тоць фраций сэракулуй ыл урэск; ку кыт май мулт се депэртязэ приетений луй де ел! Ел се ындряптэ спре ей ку ворбе ругэтоаре, дар ей се фак невэзуць.
Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!
8 Чине капэтэ ынцелепчуне ышь юбеште суфлетул; чине пэстрязэ причеперя гэсеште феричиря.
Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.
9 Марторул минчинос ну рэмыне непедепсит ши чел че спуне минчунь ва пери.
Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.
10 Унуй небун ну-й шаде бине сэ трэяскэ ын десфэтэрь, ку атыт май пуцин унуй роб, сэ стэпыняскэ песте воевозь.
Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.
11 Ынцелепчуня фаче пе ом рэбдэтор ши есте о чинсте пентру ел сэ уйте грешелиле.
Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.
12 Мыния ымпэратулуй есте ка рэкнетул унуй леу ши бунэвоинца луй есте ка роуа пе ярбэ.
Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.
13 Ун фиу небун есте о ненорочире пентру татэл сэу, ши о невастэ гылчевитоаре есте ка о стряшинэ де пе каре пикурэ ынтруна.
Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.
14 Каса ши аверя ле моштеним де ла пэринць, дар о невастэ причепутэ есте ун дар де ла Домнул.
Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.
15 Леня те куфундэ ынтр-ун сомн адынк ши суфлетул молатик суферэ де фоаме.
Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.
16 Чине пэзеште порунка ышь пэзеште суфлетул; чине ну вегязэ асупра кэий сале ва мури.
Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.
17 Чине аре милэ де сэрак ымпрумутэ пе Домнул, ши Ел ый ва рэсплэти бинефачеря.
Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.
18 Педепсеште-ць фиул, кэч тот май есте нэдежде, дар ну дори сэ-л оморь!
Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.
19 Чел пе каре-л апукэ мыния требуе сэ-шь я педяпса; кэч, дакэ-л скоць дин еа, ва требуи сэ май фачь о датэ лукрул ачеста.
Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.
20 Аскултэ сфатуриле ши примеште ынвэцэтура, ка сэ фий ынцелепт пе виитор!
Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.
21 Омул фаче мулте планурь ын инима луй, дар хотэрыря Домнулуй, ачея се ымплинеште.
У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.
22 Чея че фаче фармекул унуй ом есте бунэтатя луй; ши май мулт прецуеште ун сэрак декыт ун минчинос.
Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.
23 Фрика де Домнул дуче ла вяцэ, ши чел че о аре петрече ноаптя сэтул, фэрэ сэ фие черчетат де ненорочире.
Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.
24 Ленешул ышь вырэ мына ын стракинэ ши н-о дуче ынапой ла гурэ.
У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.
25 Ловеште пе батжокоритор ши простул се ва фаче ынцелепт; мустрэ пе омул причепут ши ва ынцелеӂе штиинца!
Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.
26 Чине жефуеште пе татэл сэу ши изгонеште пе мама са есте ун фиу каре адуче рушине ши окарэ.
Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —
27 Ынчетязэ, фиуле, сэ май аскулць ынвэцэтура, дакэ еа те депэртязэ де ынвэцэтуриле ынцелепте.
перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!
28 Ун мартор стрикат ышь бате жок де дрептате ши гура челор рэй ынгите нелеӂюиря.
Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.
29 Педепселе сунт прегэтите пентру батжокориторь ши ловитуриле, пентру спинэриле небунилор.
На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.
