Провербеле 17
1 Май бине о букатэ де пыне ускатэ ку паче декыт о касэ плинэ де кэрнурь ку чартэ!
Ліпший черствий кусок зо споко́єм, ніж дім, повний у́чти м'ясної зо сваркою.
2 Ун аргат ку минте стэпынеште песте фиул каре фаче рушине ши ва ымпэрци моштениря ку фраций луй.
Раб розумний панує над сином безпутнім, і серед братів він поділить спа́док.
3 Тигая лэмуреште арӂинтул ши купторул лэмуреште аурул, дар Чел че ынчаркэ инимиле есте Домнул.
Для срі́бла — топи́льна посу́дина, а го́рно — для золота, Господь же серця випробо́вує.
4 Чел рэу аскултэ ку луаре аминте ла буза нелеӂюитэ ши минчиносул плякэ урекя ла лимба нимичитоаре.
Лиходій слухається уст безбожних, слухає неправдомо́в язика лиході́йного.
5 Чине ышь бате жок де сэрак ышь бате жок де Чел че л-а фэкут; чине се букурэ де о ненорочире ну ва рэмыне непедепсит.
Хто сміється з убогого, той ображає свого Творця, хто радіє з нещастя, — не буде такий без вини.
6 Копиий копиилор сунт кунуна бэтрынилор ши пэринций сунт слава копиилор лор.
Корона для ста́рших — ону́ки, а пишно́та дітей — їхні батьки́.
7 Кувинтеле алесе ну се потривеск ын гура унуй небун; ку кыт май пуцин кувинтеле минчиноасе, ын гура унуй ом де вицэ алясэ!
Не присто́йна безумному мова поважна, а тим більше шляхе́тному — мова брехли́ва.
8 Даруриле пар о пятрэ скумпэ ын окий челор че ле примеск: орьынкотро се ынторк, избындеск.
Хабар в о́чах його власника́ — самоцві́т: до всьо́го, до чого пове́рнеться, буде щасти́ти йому́.
9 Чине акоперэ о грешялэ каутэ драгостя, дар чине о поменеште мереу ын ворбириле луй дезбинэ пе приетень.
Хто шукає любови — провину ховає, хто ж про неї повто́рює, розго́нює дру́зів.
10 О мустраре пэтрунде май мулт пе омул причепут декыт о сутэ де ловитурь пе чел небун.
На розумного більше впливає одне остере́ження, як на глупака́ сто ударів.
11 Чел рэу ну каутэ декыт рэскоалэ, дар ун сол фэрэ милэ ва фи тримис ымпотрива луй.
Злий шукає лише неслухня́ности, та вісник жорстокий на нього пошлеться.
12 Май бине сэ ынтылнешть о урсоайкэ жефуитэ де пуий ей декыт ун небун ын тимпул небунией луй.
Ліпше спітка́ти обезді́тнену ведмедицю, що кидається на люди́ну, аніж нерозумного в глупо́ті його.
13 Челуй че ынтоарче рэу пентру бине ну-й ва пэрэси рэул каса.
Хто відплачує злом за добро, — не відступить лихе з його дому.
14 Ынчепутул уней черте есте ка слобозиря унор апе; де ачея, курмэ чарта ынаинте де а се ынтеци.
Почин сварки — то про́рив води, тому перед ви́бухом сварки покинь ти її!
15 Чел че яртэ пе виноват ши чел че осындеште пе чел невиноват сунт амындой о скырбэ ынаинтя Домнулуй.
Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, — оби́два вони Господе́ві оги́дні.
16 Ла че служеште арӂинтул ын мына небунулуй? Сэ кумпере ынцелепчуня?… Дар н-аре минте!
На́що ті гроші в руці нерозумного, щоб мудрість купити, як мо́зку нема?
17 Приетенул адевэрат юбеште орькынд ши ын ненорочире ажунӂе ка ун фрате.
Правдивий друг любить за всякого ча́су, в недолі ж він робиться братом.
18 Омул фэрэ минте дэ кезэшие, се пуне кезаш пентру апроапеле сэу.
Люди́на, позба́влена розуму, ру́читься, — пору́ку дає за друга свого.
19 Чине юбеште чертуриле юбеште пэкатул ши чине-шь зидеште поарта пря ыналтэ ышь каутэ пеиря.
Хто сварку кохає, той любить гріх; хто ж підвищує уста свої, той шукає нещастя.
20 Чел ку инимэ префэкутэ ну гэсеште феричиря ши чел ку лимба стрикатэ каде ын ненорочире.
Люди́на лукавого серця не зна́йде добра, хто ж лука́вить своїм язико́м, упаде в зло.
21 Чине дэ наштере унуй небун ва авя ынтристаре ши татэл унуй небун ну поате сэ се букуре.
Хто родить безумного, родить на смуток собі, і не поті́шиться батько безглуздого.
22 О инимэ веселэ есте ун бун ляк, дар ун дух мыхнит усукэ оаселе.
Серце радісне добре лікує, а пригно́блений дух сушить ко́сті.
23 Чел рэу примеште дарурь пе аскунс ка сэ сучяскэ ши кэиле дрептэций.
Безбожний таємно бере хабара́, щоб зігнути путі правосу́ддя.
24 Ынцелепчуня есте ын фаца омулуй причепут, дар окий небунулуй о каутэ ла капэтул пэмынтулуй.
З обличчям розумного — мудрість, а очі глупця́ — аж на кінці землі.
25 Ун фиу небун адуче неказ татэлуй сэу ши амэрэчуне челей че л-а нэскут.
Нерозумний син — смуток для батька, для своєї ж родительки — гі́ркість.
26 Ну есте бине сэ осындешть пе чел неприхэнит ла о глоабэ, нич сэ ловешть пе чей де ням алес дин причина неприхэнирий лор.
Не добре карати справедливого, бити шляхе́тних за щирість!
27 Чине ышь ынфрынязэ ворбеле куноаште штиинца ши чине аре духул потолит есте ун ом причепут.
Хто слова́ свої стримує, той знає пізна́ння, і холоднокро́вний — розумна люди́на.
28 Кяр ши ун прост ар трече де ынцелепт дакэ ар тэчя ши де причепут дакэ шь-ар цине гура.
І глупа́к, як мовчить, уважається мудрим, а як у́ста свої закриває — розумним.
