Нумерь 24
1 Балаам а вэзут кэ Домнул гэсеште ку кале сэ бинекувынтезе пе Исраел ши н-а май алергат ка ын челелалте рындурь ла дескынтече, чи шь-а ынторс фаца спре пустиу.
І побачив Валаам, що Господе́ві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного ра́зу, на ворожбу́, і звернув лице́ своє́ до пустині.
2 Балаам а ридикат окий ши а вэзут пе Исраел тэбэрыт ын кортурь, дупэ семинцииле луй. Атунч, Духул луй Думнезеу а венит песте ел.
І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробува́в за своїми племена́ми. І на ньому був Дух Божий!
3 Балаам шь-а ростит пророчия ши а зис: „Ятэ че зиче Балаам, фиул луй Беор, Омул ку окий дескишь,
І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
4 Чел че ауде кувинтеле луй Думнезеу, Чел че веде ведения Челуй Атотпутерник, Чел че каде ку фаца ла пэмынт ши ай кэруй окь сунт дескишь:
це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить виді́ння Всемогу́тнього, що падає він, але очі відкриті йому.
5 ‘Че фрумоасе сунт кортуриле тале, Иакове! Локуинцеле тале, Исраеле!
Які, Якове, гарні намети твої, місця перебува́ння твойого, Ізраїлю!
6 Еле се ынтинд ка ниште вэй, Ка ниште грэдинь лынгэ ун рыу, Ка ниште копачь де алое пе каре й-а сэдит Домнул, Ка ниште чедри пе лынгэ апе.
Вони розтягли́ся, немов ті долини, немов ті садки́ понад річкою, вони як дере́ва ало́йні, що Господь насадив, як ке́дри над во́дами!
7 Апа курӂе дин гэлециле луй Ши сэмынца луй есте удатэ де апе марь. Ымпэратул луй се ыналцэ май пресус де Агаг Ши ымпэрэция луй ажунӂе путерникэ.
Вода потече з його відер, а насіння його — над великими во́дами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесе́ться.
8 Думнезеу л-а скос дин Еӂипт, Тэрия Луй есте ка а биволулуй пентру ел. Ел нимичеште нямуриле каре се ридикэ ымпотрива луй, Ле сфэрымэ оаселе ши ле прэпэдеште ку сэӂециле луй.
Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього — як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потро́щить, а стрі́ли його поламає.
9 Ындоае ӂенункий, се кулкэ ынтокмай ка ун леу, Ка о леоайкэ. Чине-л ва скула? Бинекувынтат сэ фие орьчине те ва бинекувынта, Ши блестемат сэ фие орьчине те ва блестема!’”
Нахилився він, ліг, немов лев, і як леви́ця, — хто піді́йме його? Хто благословляє тебе — той благослове́нний, а хто проклинає тебе — той прокля́тий!“
10 Балак с-а апринс де мыние ымпотрива луй Балаам, а бэтут дин мынь ши а зис луй Балаам: „Еу те-ам кемат сэ-мь блестемь врэжмаший, ши ятэ кэ де трей орь ту й-ай бинекувынтат!
І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Бала́к до Валаама: „Я покликав тебе прокля́сти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі!
11 Фуӂь акум ши ду-те акасэ! Спусесем кэ-ць вой да чинсте, дар Домнул те-а ымпедикат с-о примешть.”
А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани“.
12 Балаам а рэспунс луй Балак: „Ех! Н-ам спус еу оаре солилор пе каре ми й-ай тримис
І сказав Валаа́м до Балака: „Чи ж не казав я також до посланці́в твоїх, яких послав ти до мене, говорячи:
13 кэ, дакэ мь-ар да Балак кяр ши каса луй плинэ ку арӂинт ши ку аур, тот н-аш путя сэ фак де ла мине ынсумь нич бине, нич рэу ымпотрива порунчий Домнулуй, чи вой спуне ынтокмай че ва зиче Домнул?
Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не змо́жу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, — що́ казатиме Господь, те́ я буду говорити!
14 Ши акум, ятэ кэ мэ дук ла попорул меу. Вино, ши-ць вой вести че ва фаче попорул ачеста попорулуй тэу ын времуриле каре вор урма.”
А тепер я оце йду до народу свого́. Ходи ж, я звіщу́ тобі, що і зро́бить той народ твоєму народові на кінці днів“.
15 Балаам шь-а ростит пророчия ши а зис: „Аша зиче Балаам, фиул луй Беор, Аша зиче омул каре аре окий дескишь,
І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими,
16 Аша зиче чел че ауде кувинтеле луй Думнезеу, Чел че куноаште плануриле Челуй Пряыналт, Чел че веде ведения Челуй Атотпутерник, Чел че каде ку фаца ла пэмынт ши ай кэруй окь сунт дескишь:
мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить виді́ння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому.
17 ‘Ыл вэд, дар ну акум, Ыл привеск, дар ну де апроапе. О стя рэсаре дин Иаков, Ун тояг де кырмуире се ридикэ дин Исраел. Ел стрэпунӂе латуриле Моабулуй Ши прэпэдеште пе тоць копиий луй Сет.
Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близьки́й! Сходить зоря́ он від Якова, і підіймається бе́рло з Ізраїля, — ламає він скроні Моава та че́репа всіх синів Сифа!
18 Се фаче стэпын пе Едом, Се фаче стэпын пе Сеир, врэжмаший луй. Исраел фаче фапте марь.
І стане Едом за спа́дщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі!
19 Чел че се наште дин Иаков домнеште ка стэпынитор Ши перде пе чей че скапэ дин четэць.’”
І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста“.
20 Балаам а вэзут пе Амалек ши а ростит урмэтоаря пророчие: „Амалек есте чел динтый динтре нямурь, Дар ынтр-о зи ва фи нимичит.”
І побачив він Амали́ка, і виголосив свою припові́стку пророчу й сказав: „Початок наро́дів — Амали́к, та загине напри́кінці й він!“
21 Балаам а вэзут пе кениць ши а ростит урмэтоаря пророчие: „Локуинца та есте таре де тот Ши куйбул тэу есте пус пе стынкэ.
І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „Міцна́ ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо́ своє!
22 Дар Каин ва фи пустиит, Пынэ че те ва луа принс Асур.”
Але ви́гублений буде Каїн, незаба́ром Ашшу́р поневолить тебе!“
23 Балаам а ростит урмэтоаря пророчие: „Вай! Чине ва май путя трэи кынд ва фаче Думнезеу ачест лукру?
I він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: „О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце?
24 Дар ниште корэбий вор вени дин Китим, Вор смери пе Асур, вор смери пе Ебер Ши ла урмэ вор фи нимичите ши еле.”
І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впоко́рять, і Евера впокорять. Та загине напри́кінці й він!“
25 Балаам с-а скулат, а плекат ши с-а ынторс акасэ. Балак а плекат ши ел акасэ.
І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого́. А Балак також пішов на дорогу свою.
