Неемия 9
1 Ын а доуэзечь ши патра зи а ачелеяшь лунь, копиий луй Исраел с-ау адунат, ымбрэкаць ын сачь ши пресэраць ку цэрынэ, пентру цинеря унуй пост.
А двадцятого й четвертого дня того місяця зібра́лися Ізраїлеві сини в по́сті та в вере́тищах, а на них — по́рох.
2 Чей че ерау дин нямул луй Исраел, деспэрцинду-се де тоць стрэиний, ау венит ши шь-ау мэртурисит пэкателе лор ши фэрэделеӂиле пэринцилор лор.
А Ізраїлеве насіння відділи́лося від усіх чужи́нців, і поставали й визнавали гріхи свої та провини своїх батьків.
3 Дупэ че ау стат жос, ау читит ын картя Леӂий Домнулуй Думнезеулуй лор а патра парте дин зи, ши алтэ а патра парте дин зи шь-ау мэртурисит пэкателе ши с-ау ынкинат ынаинтя Домнулуй Думнезеулуй лор.
І стали на місті своїм, і чверть дня читали з книги Зако́ну Господа, Бога свого, а чверть сповіда́лися і вклонялися Господе́ві, Богові своєму.
4 Иосуа, Бани, Кадмиел, Шебания, Буни, Шеребия, Бани ши Кенани с-ау суит пе скаунул левицилор ши ау стригат ку глас таре кэтре Домнул Думнезеул лор.
І стали на леви́тському підви́щенні Ісус, і Бані, Кадміїл, Шеванія, Бунні, Шеревея, Бані, Кенані, і кли́кали сильним голосом до Господа, Бога свого.
5 Ши левиций Иосуа, Кадмиел, Бани, Хашабния, Шеребия, Ходия, Шебания ши Петахия ау зис: „Скулаци-вэ ши бинекувынтаць пе Домнул Думнезеул востру, дин вешничие ын вешничие! Бинекувынтат сэ фие Нумеле Тэу чел слэвит, каре есте май пресус де орьче бинекувынтаре ши де орьче лаудэ!
І сказали Левити: Ісус, і Кадміїл, Бані, Хашавнея, Шеревея, Годійя, Шеванія, Петахія: „Устаньте, поблагословіть Господа, Бога свого́, від віку аж до віку! І нехай благословляють Ім'я́ слави Твоєї, і нехай воно буде звели́чене над усяке благослове́ння та славу!
6 Ту, Доамне, нумай Ту ай фэкут черуриле, черуриле черурилор ши тоатэ оштиря лор ши пэмынтул ку тот че есте пе ел, мэриле ку тот че купринд еле. Ту дай вяцэ тутурор ачестор лукрурь ши оштиря черурилор се ынкинэ ынаинтя Та.
Ти Господь єдиний! Ти вчинив небо, небеса небе́с, і все їхнє ві́йсько, землю та все, що на ній, моря та все, що в них, і Ти оживля́єш їх усіх, а небесне ві́йсько Тобі вклоня́ється!
7 Ту, Доамне Думнезеуле, ай алес пе Аврам, л-ай скос дин Ур, дин Халдея, ши й-ай пус нумеле Авраам.
Ти — то Господь, Бог, що вибрав Авра́ма, і вивів його́ з халдейського Уру, і дав йому ім'я́ Авраа́м.
8 Ту ай гэсит инима луй крединчоасэ ынаинтя Та, ай фэкут легэмынт ку ел ши ай фэгэдуит кэ вей да семинцей луй цара канааницилор, хетицилор, аморицилор, ферезицилор, иебусицилор ши гиргасицилор ши Ць-ай цинут кувынтул, кэч ешть дрепт.
І Ти знайшов серце його вірним перед лицем Своїм, і склав був із ним заповіта, щоб дати край хананеян, хіттеян, амореян, періззеян, євусеян, ґірґасеян, щоб дати насінню його. І Ти ви́конав слова́ Свої, бо Ти праведний!
9 Ту ай вэзут неказул пэринцилор ноштри ын Еӂипт ши ле-ай аузит стригэтеле ла Маря Рошие.
І побачив Ти біду наших батьків ув Єгипті, а їхній зойк Ти почув над Червоним морем.
10 Ай фэкут семне ши минунь ымпотрива луй Фараон, ымпотрива тутурор служиторилор луй ши ымпотрива ынтрегулуй попор дин цара луй, пентру кэ штияй ку кытэ ынгымфаре се пуртасерэ фацэ де пэринций ноштри ши Ць-ай арэтат слава Та, кум се веде астэзь.
І дав Ти знаки́ та чу́да на фараоні та на всіх його раба́х, і на всім наро́ді краю його, бо пізнав Ти, що вони гордо пово́дилися з ними, і зробив Ти Собі Ім'я́, як видно цього дня.
11 Ай деспэрцит маря ынаинтя лор ши ау трекут пе ускат прин мижлокул мэрий, дар ай прэбушит ын адынк, ка о пятрэ ын фундул апелор, пе чей че-й урмэряу.
І море Ти розсі́к перед ними, і вони перейшли́ серед моря по суходо́лу, а тих, хто гнався за ними, Ти кинув до глиби́н, як камінь до бурхли́вої води.
12 Й-ай кэлэузит зиуа принтр-ун стылп де нор ши ноаптя принтр-ун стылп де фок, каре ле лумина друмул пе каре авяу сэ-л урмезе.
І Ти прова́див їх стовпо́м хмари вдень, а стовпо́м огню́ вночі, щоб освітлювати їм ту дорогу, якою мали йти.
13 Те-ай коборыт пе мунтеле Синай, ле-ай ворбит дин ынэлцимя черурилор ши ле-ай дат порунчь дрепте, леӂь адевэрате, ынвэцэтурь ши орындуирь минунате.
І Ти зійшов був на го́ру Сіна́й, і говорив з ними з небе́с, і дав їм справедливі права́ та правдиві зако́ни, устави та заповіді добрі.
14 Ле-ай фэкут куноскут Сабатул Тэу чел сфынт ши ле-ай дат прин робул Тэу Мойсе порунчь, ынвэцэтурь ши о леӂе.
І святу Свою суботу Ти вказав їм, а заповіді, й устави та право наказав Ти їм через раба Свого Мойсея.
15 Ле-ай дат, де ла ынэлцимя черурилор, пыне кынд ле ера фоаме ши ай скос апэ дин стынкэ атунч кынд ле ера сете. Ши ле-ай спус сэ интре ын стэпыниря цэрий пе каре журасешь кэ ле-о вей да.
І хліб із небе́с дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спра́гу. І Ти сказав їм, щоб ішли посі́сти край, який Ти присягну́в дати їм.
16 Дар пэринций ноштри с-ау ынгымфат ши шь-ау ынцепенит грумазул. Н-ау урмат порунчиле Тале,
Та вони й наші батьки́ були вперті, і робили твердо́ю свою шию, і не слухали Твоїх за́повідей.
17 н-ау врут сэ аскулте ши ау дат уйтэрий минуниле пе каре ле фэкусешь пентру ей. Шь-ау ынцепенит грумазул ши, ын рэзврэтиря лор, шь-ау пус о кэпетение ка сэ се ынтоаркэ ын робия лор. Дар Ту, Ту ешть ун Думнезеу гата сэ ерць, ындурэтор ши милостив, ынчет ла мыние ши богат ын бунэтате. Ши ну й-ай пэрэсит
І відмовля́лися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердоши́ї, і настанови́ли собі го́лову, щоб вернутися до своєї неволі в непо́слуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласка́вий та милосе́рдний, довготерпели́вий та багатомилости́вий, — і Ти не покинув їх!
18 нич кяр атунч кынд шь-ау фэкут ун вицел турнат ши ау зис: ‘Ятэ Думнезеул тэу каре те-а скос дин Еӂипт!’ ши с-ау дедат ла марь окэрь фацэ де Тине.
Хоч вони зробили були́ собі ли́того тельця́ та сказали: Оце бог твій, що ви́вів тебе з Єгипту, і робили великі обра́зи,
19 Ын ындураря Та фэрэ марӂинь, ну й-ай пэрэсит ын пустиу ши стылпул де нор н-а ынчетат сэ-й кэлэузяскэ зиуа пе друм, нич стылпул де фок сэ ле луминезе ноаптя друмул пе каре авяу сэ-л урмезе.
та Ти в великім Своїм милосерді не залишив їх у пустині, — стовп хмари не відходив від них удень, щоб ве́сти їх дорогою, а стовп огню́ вночі, щоб освітлювати їм дорогу, якою мали йти.
20 Ле-ай дат Духул Тэу чел бун ка сэ-й факэ ынцелепць; н-ай ындепэртат мана Та де ла гура лор ши ле-ай дат апэ сэ-шь потоляскэ сетя.
І Духа Свого доброго Ти давав, щоб зробити їх мудрими, і ма́нни Своєї не стри́мував від їхніх уст, і во́ду Ти їм давав на їхнє пра́гнення.
21 Патрузечь де ань ай авут грижэ сэ-й хрэнешть ын пустиу ши н-ау дус липсэ де нимик, хайнеле ну ли с-ау ынвекит ши пичоареле ну ли с-ау умфлат.
І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недоста́тку ні в чо́му, — одежі їхні не де́рлися, а но́ги їхні не пу́хли.
22 Ле-ай дат ын мынэ ымпэрэций ши попоаре, але кэрор цинутурь ле-ай ымпэрцит ынтре ей, ши ау стэпынит цара луй Сихон, ымпэратул Хесбонулуй, ши цара луй Ог, ымпэратул Басанулуй.
І дав Ти їм царства та наро́ди, які призна́чив на по́діл, — і вони посіли край Сиго́на, і край царя хешбонського, і край Оґа, царя башанського.
23 Ле-ай ынмулцит фиий ка стелеле черурилор ши й-ай адус ын цара деспре каре спусесешь пэринцилор лор кэ ау с-о я ын стэпынире.
А їхніх синів Ти помно́жив, як зо́рі небесні, і ввів їх до кра́ю, що про нього казав Ти їхнім батька́м, щоб ішли посісти.
24 Ши фиий лор ау интрат ши ау луат цара ын стэпынире; ай смерит ынаинтя лор пе локуиторий цэрий, канааниций, ши й-ай дат ын мыниле лор, ымпреунэ ку ымпэраций ши попоареле цэрий, ка сэ ле факэ че ле плаче.
І ввійшли сини, і посіли той край, і Ти впокори́в перед ними ме́шканців того кра́ю ханаане́ян, і дав у їхню руку їх та царів їхніх, та наро́ди того кра́ю, щоб чинити з ними за своєю волею.
25 Ау ажунс стэпынь пе четэць ынтэрите ши пе пэмынтурь родитоаре; ау стэпынит касе плине де тот фелул де бунэтэць, пуцурь сэпате, вий, мэслинь ши помь родиторь дин белшуг; ау мынкат, с-ау сэтурат, с-ау ынгрэшат ши ау трэит ын десфэтэрь, прин бунэтатя Та чя маре.
І поздобува́ли вони міста́ укрі́плені, та землю ситу, і посі́ли доми, повні всякого добра́, повите́сувані в ске́лях водозбо́ри, виноградники, і оливки, і багато овоче́вих дере́в. І вони їли й наси́тилися, і постава́ли товсті́, і насоло́джувалися Твоїм великим добро́м.
26 Тотушь ей с-ау рэскулат ши с-ау рэзврэтит ымпотрива Та. Ау арункат Леӂя Та ла спателе лор, ау учис пе пророчий Тэй, каре-й ругау фербинте сэ се ынтоаркэ ла Тине, ши с-ау дедат ла марь окэрь фацэ де Тине.
І стали вони неслухня́ні, і побунтува́лися проти Тебе, і кинули Зако́на Твого геть за свою спи́ну, і позабивали пророків Твоїх, що сві́дчили між ними, щоб навернути їх до Те́бе. І чинили вони великі обра́зи.
27 Атунч й-ай лэсат ын мыниле врэжмашилор лор, каре й-ау апэсат. Дар, ын время неказулуй лор, ау стригат кэтре Тине, ши Ту й-ай аузит де ла ынэлцимя черурилор ши, ын ындураря Та чя маре, ле-ай дат избэвиторь каре й-ау скэпат дин мыниле врэжмашилор лор.
І дав Ти їх у руку їхніх ворогів, а ті утиска́ли їх. А в ча́сі горя свого вони кли́кали до Тебе, а Ти з неба чув, і за Своїм великим милосе́рдям давав їм спаси́телів, і вони спасали їх з руки́ їхніх ворогів.
28 Кынд ау авут одихнэ, ау ынчепут ярэшь сэ факэ рэу ынаинтя Та. Атунч й-ай лэсат ын мыниле врэжмашилор лор, каре й-ау стэпынит. Дар дин ноу ау стригат кэтре Тине, ши Ту й-ай аузит де ла ынэлцимя черурилор ши, ын маря Та ындураре, й-ай избэвит де май мулте орь.
Та коли був їм мир, вони зно́ву чинили зло перед лицем Твоїм, і Ти давав їх у ру́ку їхніх ворогів, і ті панува́ли над ними. І вони зно́ву кли́кали до Тебе, а Ти з неба їх вислухо́вував, і спаса́в їх за милосе́рдям Своїм довгий час.
29 Й-ай ругат фербинте сэ се ынтоаркэ ла Леӂя Та, дар ей ау стэруит ын ынгымфаря лор, н-ау аскултат де порунчиле Тале, ау пэкэтуит ымпотрива орындуирилор Тале, каре фак виу пе чел че ле ымплинеште, Ць-ау ынторс спателе ку ындэрэтничие, шь-ау ынцепенит грумазул ши н-ау аскултат.
І сві́дчив Ти проти них, щоб наверну́ти їх до Зако́ну Твого, та вони чинили лихе́, і не слу́халися за́повідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, — які коли б люди́на чинила, то жила́ б ними, — і ставало раме́но їх неслухня́не, а шию свою робили твердо́ю, і не слухалися.
30 Й-ай ынгэдуит астфел мулць ань, ле-ай дат ынштиинцэрь прин Духул Тэу, прин пророчь, ши тот н-ау луат аминте. Атунч й-ай дат ын мыниле унор попоаре стрэине.
І зволіка́в Ти їм довгі ро́ки, і сві́дчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слу́хали того, і Ти дав їх у ру́ку народів цих країв.
31 Дар, ын маря Та ындураре, ну й-ай нимичит ши ну й-ай пэрэсит, кэч Ту ешть ун Думнезеу милостив ши ындурэтор.
І через велике Своє милосердя Ти не ви́губив і не покинув їх, бо Ти Бог ласка́вий та милосе́рдний!
32 Ши акум, Думнезеул ностру, Думнезеуле маре, путерник ши ынфрикошат, Ту, каре Ыць ций легэмынтул Тэу де ындураре, ну приви ка пуцин лукру тоате суферинцеле прин каре ам трекут ной, ымпэраций ноштри, кэпетенииле ноастре, преоций ноштри, пророчий ноштри, пэринций ноштри ши тот попорул Тэу, дин время ымпэрацилор Асирией пынэ ын зиуа де азь.
А тепер, Боже наш, Боже великий, сильний та страшни́й, що бережеш заповіта та милість, — нехай не буде мало́ю перед лицем Твоїм уся та му́ка, що спіткала нас, наших царів, наших зверхників, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших, і ввесь Твій наро́д від днів асирійських царів аж до цього дня!
33 Ту ай фост дрепт ын тот че ни с-а ынтымплат, кэч Те-ай арэтат крединчос, яр ной ам фэкут рэу.
А ти справедливий у всьо́му, що прихо́дить на нас, бо Ти правду робив, а ми були несправедли́ві.
34 Ымпэраций ноштри, кэпетенииле ноастре, преоций ноштри ши пэринций ноштри н-ау пэзит Леӂя ши н-ау дат аскултаре нич порунчилор, нич ынштиинцэрилор пе каре ли ле дэдяй.
А наші царі, наші зверхники, наші священики та наші батьки́ не вико́нували Зако́на Твого, і не слухалися за́повідей Твоїх та свідо́цтв Твоїх, що Ти сві́дчив проти них.
35 Кынд ерау стэпынь, ын мижлокул мултелор бинефачерь пе каре ли ле дэдяй, ын цара ынтинсэ ши родитоаре пе каре ле-о дэдусешь, ну Ць-ау служит ши ну с-ау абэтут де ла фаптеле лор реле.
І вони в царстві своїм та в великім добрі Твоїм, яке Ти їм давав, і в то́му просто́рому та си́тому кра́ї, що Ти дав перед ними, не служили Тобі, і не відверну́лися від своїх злих чинів.
36 Ши астэзь, ятэ-не робь! Ятэ-не робь пе пэмынтул пе каре л-ай дат пэринцилор ноштри пентру ка сэ се букуре де роаделе ши де бунуриле луй!
Ось ми сьогодні раби, а цей Край, що Ти дав його́ нашим батькам, щоб їсти плід його та добро́ його, — ось ми раби в ньому!
37 Ел ышь ынмулцеште роаделе пентру ымпэраций кэрора не-ай супус дин причина пэкателор ноастре; ей стэпынеск дупэ плак асупра трупурилор ноастре ши асупра вителор ноастре ши сунтем ынтр-о маре стрымтораре!”
І він мно́жить свій урожа́й для царів, яких Ти дав над нами за наші гріхи, і вони панують над нашими тіла́ми та над нашою худобою за своїм уподо́банням, і ми в великому у́тискові!“
38 Пентру тоате ачестя, ной ам ынкеят ун легэмынт, пе каре л-ам фэкут ын скрис. Ши кэпетенииле ноастре, левиций ноштри ши преоций ноштри шь-ау пус печетя пе ел.
Через те все ми складаємо певну умову, і підписуємо, а печа́тки кладуть наші зверхники, наші Левити, наші священики.
