МИКА 1
1 Кувынтул Домнулуй, спус луй Мика, дин Морешет, пе время луй Иотам, Ахаз, Езекия, ымпэраций луй Иуда, пророчие асупра Самарией ши Иерусалимулуй.
Слово Господнє, що було до морешетського Михе́я за днів Йотама, Ахаза та Єзекії, Юдиних царів, яке він бачив на Самарію та Єрусалим.
2 Аскултаць вой, попоаре тоате! Я аминте, пэмынтуле ши че есте пе ел! Домнул Думнезеу сэ фие мартор ымпотрива воастрэ, Домнул каре есте ын Темплул Луй чел сфынт!
„Почуйте оце, всі наро́ди, послухай, ти земле та все, що на ній! і хай буде за свідка на вас Господь Бог, Господь з храму святого Свого́!
3 Кэч ятэ кэ Домнул есе дин локуинца Луй, Се кобоарэ ши умблэ пе ынэлцимиле пэмынтулуй!
Бо Госпо́дь ось виходить із місця Свого́, і Він сходить і ступає по висо́тах землі.
4 Суб Ел се топеск мунций, вэиле крапэ ка чара ынаинтя фокулуй, ка апа каре курӂе прин рыпе.
І то́пляться гори під Ним, і та́нуть доли́ни, мов віск від огню́, мов ті во́ди, що ллються з узбі́ччя.
5 Ши тоате ачестя дин причина нелеӂюирий луй Иаков, дин причина пэкателор касей луй Исраел! Дар каре есте нелеӂюиря луй Иаков? Ну есте оаре Самария? Ши каре есте пэкатул луй Иуда? Ну есте оаре Иерусалимул?…
Усе це за прови́нення Якова, за гріхи́ дому Ізраїля. Хто провинення Якова, — чи ж не Самарія? А хто гріх дому Юдиного, — чи ж не Єрусали́м?
6 „Де ачея вой префаче Самария ынтр-ун морман де петре пе кымп, ынтр-ун лок де сэдит вие; ый вой прэвэли петреле ын вале ши-й вой дезголи темелииле.
І зроблю́ Самарі́ю руїною в полі, за місце сади́ти виноград, і повикида́ю в долину камі́ння її, і відкрию осно́ви її.
7 Тоате кипуриле ей чоплите вор фи сфэрымате, тоате плэциле ей де курвэ вор фи арсе ын фок ши-й вой пустии тоць идолий, кэч дин плэць де курвэ й-а адунат ши ын плэць де курвэ се вор префаче…”
І пото́вчені будуть усі її і́доли, всі ж дару́нки її за розпусту попа́лені бу́дуть в огні, і всіх бовва́нів її Я віддам на спусто́шення. Бо зібрала вона від дару́нків за блуд, і на подару́нки за блуд це пове́рнеться.
8 Де ачея плынг, мэ боческ, умблу дескулц ши гол, стриг ка шакалул ши ӂем ка струцул.
Над оцим голоси́тиму я та рида́тиму, ходитиму бо́сий й наги́й, заво́дити буду, немов ті шака́ли, і буду тужи́ти, як стру́сі!
9 Кэч рана ей есте фэрэ ляк; се ынтинде пынэ ла Иуда, пэтрунде пынэ ла поарта попорулуй меу, пынэ ла Иерусалим.
Бо рани її невиго́йні, бо це аж до Юди прийшло, воно досягло́ аж до брами наро́ду Мого, аж до Єрусалиму.
10 Ну спунець лукрул ачеста ын Гат ши ну плынӂець ын Ако; тэвэлици-вэ ын цэрынэ ла Бет-Леафра.
Цього не оголо́шуйте в Ґаті, і плакати — не плачте, качайтесь по по́росі в Бет-Леафрі.
11 Тречь, локуитоаре дин Шафир, ку рушиня дескоперитэ; локуитоаря дин Цаанан ну ындрэзнеште сэ ясэ, жаля Бет-Хаецелулуй вэ я густул сэ вэ оприць ын ел.
Переходь собі ти, о мешка́нко Шафіру, нага́, осоро́млена, — вже бо не вийде мешка́нка Цаанану, голосі́ння Бет-Гаецелу не дасть вам спини́тися в ньому.
12 Кэч локуитоаря дин Марот тремурэ пентру пердеря феричирий ей, фииндкэ с-а коборыт ненорочиря дин партя Домнулуй пынэ ла поарта Иерусалимулуй.
Бо мешка́нка Мароту чекала добра, та до єрусалимської брами зійшло оце лихо від Господа.
13 Ынхамэ-ць каий чей юць ла кар, локуитоаре дин Лакис; ту ай фост чя динтый причинэ де пэкат пентру фийка Сионулуй, кэч ын тине с-ау гэсит нелеӂюириле луй Исраел.
Запряжи баскі ко́ні до воза, мешка́нко Лахішу! Ти поча́ток гріха́ для сіонської до́ньки, бо знайшли́сь серед тебе провини Ізраїлеві,
14 Де ачея те вей деспэрци де Морешет-Гат, каселе дин Акзиб вор фи о амэӂире пентру ымпэраций луй Исраел.
тому́ то даси розводо́ві листи на Морешет-Ґат. Доми Ахзіва — ома́на для Ізраїлевих царів.
15 Ыць вой адуче ун ноу стэпын, локуитоаре дин Мареша; слава луй Исраел ва мерӂе ла Адулам.
Спрова́джу тобі те спадкоє́мця Я, о мешка́нко Мареші, — Аж по Адуллам прийде слава Ізраїля.
16 Раде-ць, тае-ць пэрул дин причина копиилор тэй юбиць; лэрӂеште-ць плешувия ка вултурул, кэч ей се дук ын робие департе де тине!
Зроби собі лисину та острижися за синів своїх лю́бих, пошир свою лисину, мов ув орла́, бо пішли на вигна́ння від тебе вони!
