Матей 9
1 Исус С-а суит ынтр-о корабие, а трекут маря ши а венит ын четатя Са.
І, сівши до чо́вна, Він перепли́нув, і до міста Свого прибув.
2 Ши ятэ кэ Й-ау адус ун слэбэног, каре зэчя ынтр-ун пат. Исус ле-а вэзут крединца ши а зис слэбэногулуй: „Ындрэзнеште, фиуле! Пэкателе ыць сунт ертате!”
І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“
3 Ши ятэ кэ уний дин кэртурарь ау зис ын ей ыншишь: „Омул ачеста хулеште!”
І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“.
4 Исус, каре ле куноштя гындуриле, а зис: „Пентру че авець гындурь реле ын инимиле воастре?
Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“
5 Кэч че есте май лесне? А зиче: ‘Ертате ыць сунт пэкателе’ сау а зиче: ‘Скоалэ-те ши умблэ’?
Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?
6 Дар, ка сэ штиць кэ Фиул омулуй аре путере пе пэмынт сэ ерте пэкателе, – ‘Скоалэ-те’”, а зис Ел слэбэногулуй, „ридикэ-ць патул ши ду-те акасэ.”
Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Вій розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
7 Слэбэногул с-а скулат ши с-а дус акасэ.
Той устав і пішов у свій дім.
8 Кынд ау вэзут нороаделе лукрул ачеста, с-ау ынспэймынтат ши ау слэвит пе Думнезеу, каре а дат оаменилор о астфел де путере.
А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду!
9 Де аколо, Исус а мерс май департе ши а вэзут пе ун ом, нумит Матей, шезынд ла вамэ. Ши й-а зис: „Вино дупэ Мине.” Омул ачела с-а скулат ши а мерс дупэ Ел.
А коли Ісус звідти прохо́див, побачив чоловіка, на йме́ння Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: „Іди за Мною!“Той устав, і пішов услід за Ним.
10 Пе кынд шедя Исус ла масэ, ын касэ, ятэ кэ ау венит о мулциме де вамешь ши пэкэтошь ши ау шезут ла масэ ку Ел ши ку ученичий Луй.
І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями.
11 Фарисеий ау вэзут лукрул ачеста ши ау зис ученичилор Луй: „Пентру че мэнынкэ Ынвэцэторул востру ку вамеший ши ку пэкэтоший?”
Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“
12 Исус й-а аузит ши ле-а зис: „Ну чей сэнэтошь ау требуинцэ де доктор, чи чей болнавь.
А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі!
13 Дучеци-вэ де ынвэцаць че ынсямнэ: ‘Милэвоеск, яр ну жертфэ!’ Кэч н-ам венит сэ кем ла покэинцэ пе чей неприхэниць, чипе чей пэкэтошь.”
Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“.
14 Атунч, ученичий луй Иоан ау венит ла Исус ши Й-ау зис: „Де че ной ши фарисеий постим дес, яр ученичий Тэй ну постеск делок?”
Тоді приступили до Нього Іванові у́чні та й кажуть: „Чому́ по́стимо ми й фарисеї, а учні Твої не по́стять?“
15 Исус ле-а рэспунс: „Се пот жели нунташийкытэ време есте миреле ку ей? Вор вени зиле кынд миреле ва фи луат де ла ей, ши атунчвор пости.
Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони.
16 Нимень ну пуне ун петик де постав ноу ла о хайнэ веке; пентру кэ шь-ар луа умплутура дин хайнэ, ши руптура ар фи май ря.
До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша.
17 Нич ну пун оамений вин ноу ын бурдуфурь векь; алтфел, бурдуфуриле плеснеск, винул се варсэ, ши бурдуфуриле се прэпэдеск; чи винул ноу ыл пун ын бурдуфурь ной, ши се пэстрязэ амындоуэ.”
І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“.
18 Пе кынд ле спуня Исус ачесте ворбе, ятэ кэ а венит унул дин фрунташий синагоӂий, И с-а ынкинат ши Й-а зис: „Фийка мя адиняурь а мурит, дар вино де пуне-Ць мыниле песте еа, ши ва ынвия.”
Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старши́х, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“.
19 Исус С-а скулат ши а плекат дупэ ел, ымпреунэ ку ученичий Луй.
I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́.
20 Ши ятэ кэ о фемее, каре де дойспрезече ань авя о скурӂере де сынӂе, а венит пе динапой ши с-а атинс де поала хайней Луй.
І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його.
21 Кэч ышь зичя еа: „Нумай сэ мэ пот атинӂе де хайна Луй, ши мэ вой тэмэдуи.”
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“.
22 Исус С-а ынторс, а вэзут-о ши й-а зис: „Ындрэзнеште, фийкэ! Крединцата те-а тэмэдуит.” Ши с-а тэмэдуит фемея кяр ын часул ачела.
Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“І одужала жінка з тієї години.
23 Кынд а ажунс Исус ын каса фрунташулуй синагоӂий ши кынд а вэзут пе чей че кынтау дин флуер ши глоата бочинд,
А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників,
24 ле-а зис: „Даци-вэ ла о парте, кэч фетица н-а мурит, чи доарме!” Ей ышь бэтяу жок де Ел.
то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього.
25 Дар, дупэ че а фост скоасэ глоата, Исус а интрат ынэунтру, а луат пе фетицэ де мынэ, ши фетица с-а скулат.
А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла!
26 Ши с-а дус вестя деспре ачастэ минуне ын тот цинутул ачела.
І вістка про це розійшлася по всій тій країні.
27 Кынд а плекат де аколо, с-ау луат дупэ Исус дой орбь, каре стригау ши зичяу: „Ай милэ де ной, Фиул луй Давид!”
Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“
28 Дупэ че а интрат ын касэ, орбий ау венит ла Ел. Ши Исус ле-а зис: „Кредець кэ пот фаче лукрул ачеста?” „Да, Доамне”, Й-ау рэспунс ей.
І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.
29 Атунч С-а атинс де окий лор ши а зис: „Факэ-ви-се дупэ крединца воастрэ!”
Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“
30 Ши ли с-ау дескис окий. Исус ле-а порунчит ку тот динадинсул ши ле-а зис: „Ведецьсэ ну штие нимень.”
І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“
31 Дар ей, кум ау ешит, ау рэспындит вестя деспре Ел ын тот цинутул ачела.
А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
32 Пе кынд плекау орбий ачештя, ятэ кэ ау адус ла Исус ун мут ындрэчит.
Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
33 Дупэ че а фост скос дракул дин ел, мутул а ворбит. Ши нороаделе, мирате, зичяу: „Ничодатэ ну с-а вэзут аша чева ын Исраел!”
І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“
34 Дар фарисеий зичяу: „Ку ажуторул домнулуй драчилор скоате Ел драчий!”
Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.
35 Исус стрэбэтя тоате четэциле ши сателе, ынвэцынд пе нород ын синагоӂь, проповэдуинд Евангелия Ымпэрэцией ши виндекынд орьче фел де боалэ ши орьче фел де непутинцэ каре ера ын нород.
І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку.
36 Кынд а вэзут глоателе, И с-а фэкут милэ де еле, пентру кэ ерау некэжите ши рисипите, ка ниште ой каре н-ау пэстор.
А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.
37 Атунч а зис ученичилор Сэй: „Маре есте сечеришул, дар пуцинь сунт лукрэторий!
Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало;
38 Ругаць дарпе Домнул сечеришулуй сэ скоатэ лукрэторь ла сечеришул Луй.”
тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“.
