Матей 27
1 Кынд с-а фэкут зиуэ, тоць преоций чей май де сямэ ши бэтрыний нородулуй ау цинут сфат ымпотрива луй Исус, ка сэ-Л омоаре.
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
2 Дупэ че Л-ау легат, Л-ау дус ши Л-ау дат ын мына дрегэторулуй Пилат дин Понт.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
3 Атунч Иуда, вынзэторул, кынд а вэзут кэ Исус а фост осындит ла моарте, с-а кэит, а дус ынапой чей трейзечь де арӂинць, й-а дат преоцилор челор май де сямэ ши бэтрынилор
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
4 ши а зис: „Ам пэкэтуит, кэч ам вындут сынӂе невиноват.” „Че не пасэ ноуэ?” й-ау рэспунс ей. „Тряба та.”
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
5 Иуда а арункат арӂинций ын Темплу ши с-а дус де с-а спынзурат.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
6 Преоций чей май де сямэ ау стрынс арӂинций ши ау зис: „Ну есте ынгэдуит сэ-й пунем ын вистиерия Темплулуй, фииндкэ сунт прец де сынӂе.”
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
7 Ши дупэ че с-ау сфэтуит, ау кумпэрат ку баний ачея „Царина оларулуй”, ка лок пентру ынгропаря стрэинилор.
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
8 Ятэ де че царина ачея а фост нумитэ пынэ ын зиуа де азь: „Царина сынӂелуй”.
чому й зветься те поле „полем крови“аж до сьогодні.
9 Атунч с-а ымплинит че фусесе вестит прин пророкул Иеремия, каре зиче: „Ау луат чей трейзечь де арӂинць, прецул челуй прецуит, пе каре л-ау прецуит уний дин фиий луй Исраел,
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10 ши й-ау дат пе ‘Царина оларулуй’, дупэ кум ымь порунчисе Домнул.”
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
11 Исус С-а ынфэцишат ынаинтя дрегэторулуй. Дрегэторул Л-а ынтребат: „Ешть Ту Ымпэратул иудеилор?” „Да”, й-а рэспунс Исус, „сунт.”
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
12 Дар н-а рэспунс нимик ла ынвинуириле преоцилор челор май де сямэ ши бэтрынилор.
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
13 Атунч, Пилат Й-а зис: „Н-аузь де кыте лукрурь Те ынвинуеск ей?”
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
14 Исус ну й-а рэспунс ла ничун кувынт, аша кэ се мира фоарте мулт дрегэторул.
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
15 Ла фиекаре празник ал Паштелор, дрегэторул авя обичей сэ слобозяскэ нородулуй ун ынтемницат, пе каре-л вояу ей.
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
16 Пе атунч авяу ун ынтемницат вестит, нумит Бараба.
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
17 Кынд ерау адунаць ла ун лок, Пилат ле-а зис: „Пе каре воиць сэ ви-л слобозеск? Пе Бараба сау пе Исус, каре Се нумеште Христос?”
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
18 Кэч штия кэ дин пизмэ дэдусерэ пе Исус ын мыниле луй.
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.
19 Пе кынд стэтя Пилат пе скаун ла жудекатэ, невастэ-са а тримис сэ-й спунэ: „Сэ н-ай нимик а фаче ку Неприхэнитул ачеста, кэч азь ам суферит мулт ын вис дин причина Луй.”
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
20 Преоций чей май де сямэ ши бэтрыний ау ындуплекат нороаделе сэ чарэ пе Бараба, яр пе Исус сэ-Л омоаре.
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
21 Дрегэторул а луат кувынтул ши ле-а зис: „Пе каре дин амындой воиць сэ ви-л слобозеск?” „Пе Бараба”, ау рэспунс ей.
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“Вони ж відказали: „Варавву“.
22 Пилат ле-а зис: „Дар че сэ фак ку Исус, каре Се нумеште Христос?” „Сэ фие рэстигнит”, й-ау рэспунс ку тоций.
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
23 Дрегэторул а зис: „Дар че рэу а фэкут?” Ей ау ынчепут сэ стриӂе ши май таре: „Сэ фие рэстигнит!”
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
24 Кынд а вэзут Пилат кэ н-ажунӂе ла нимик, чи кэ се фаче май мултэ зарвэ, а луат апэ, шь-а спэлат мыниле ынаинтя нородулуй ши а зис: „Еу сунт невиноват де сынӂеле Неприхэнитулуй ачестуя. Тряба воастрэ!”
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
25 Ши тот нородул а рэспунс: „Сынӂеле Луй сэ фие асупра ноастрэ ши асупра копиилор ноштри.”
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
26 Атунч, Пилат ле-а слобозит пе Бараба; яр пе Исус, дупэ че а пус сэ-Л батэ ку нуеле, Л-а дат ын мыниле лор, ка сэ фие рэстигнит.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
27 Осташий дрегэторулуй ау дус пе Исус ын преториу ши ау адунат ын журул Луй тоатэ чата осташилор.
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28 Л-ау дезбрэкат де хайнеле Луй ши Л-ау ымбрэкат ку о хайнэ стакожие.
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
29 Ау ымплетит о кунунэ де спинь, пе каре Й-ау пус-о пе кап, ши Й-ау пус о трестие ын мына дряптэ. Апой ынӂенункяу ынаинтя Луй, ышь бэтяу жок де Ел, ши зичяу: „Плекэчуне, Ымпэратул иудеилор!”
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
30 Ши скуйпау асупра Луй ши луау трестия ши-Л бэтяу ын кап.
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
31 Дупэ че шь-ау бэтут астфел жок де Ел, Л-ау дезбрэкат де хайна стакожие, Л-ау ымбрэкат ку хайнеле Луй ши Л-ау дус сэ-Л рэстигняскэ.
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
32 Пе кынд ешяу дин четате, ау ынтылнит пе ун ом дин Чирене, нумит Симон, ши л-ау силит сэ дукэ кручя луй Исус.
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
33 Кынд ау ажунс ла ун лок нумит Голгота, каре ынсямнэ: „Локул кэпэцыний”,
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
34 Й-ау дат сэ бя вин аместекат ку фьере; дар, кынд л-а густат, н-а врут сэ бя.
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35 Дупэ че Л-ау рэстигнит, Й-ау ымпэрцит хайнеле ынтре ей, трэгынд ла сорць, пентру ка сэ се ымплиняскэ че фусесе вестит прин пророкул каре зиче: „Шь-ау ымпэрцит хайнеле Меле ынтре ей ши пентру кэмаша Мя ау трас ла сорць.”
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
36 Апой ау шезут жос ши-Л пэзяу.
І, посідавши, стерегли́ Його там.
37 Ши Й-ау скрис дясупра капулуй вина: „Ачеста есте Исус, Ымпэратул иудеилор.”
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
38 Ымпреунэ ку Ел, ау фост рэстигниць дой тылхарь: унул ла дряпта ши челэлалт ла стынга Луй.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
39 Трекэторий ышь бэтяу жок де Ел, дэдяу дин кап
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
40 ши зичяу: „Ту, каре стричь Темплул ши-л зидешть ла лок ын трей зиле, мынтуеште-Те пе Тине Ынсуць! Дакэ ешть Ту Фиул луй Думнезеу, кобоарэ-Те де пе круче!”
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
41 Преоций чей май де сямэ, ымпреунэ ку кэртурарий ши бэтрыний, ышь бэтяу ши ей жок де Ел ши зичяу:
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
42 „Пе алций й-а мынтуит, яр пе Сине ну Се поате мынтуи! Дакэ есте Ел Ымпэратул луй Исраел, сэ Се кобоаре акум де пе круче ши вом креде ын Ел!
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
43 С-а ынкрезут ын Думнезеу: сэ-Л скапе акум Думнезеу, дакэ-Л юбеште. Кэч а зис: ‘Еу сунт Фиул луй Думнезеу!’”
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
44 Тылхарий каре ерау рэстигниць ымпреунэ ку Ел, Ый арункау ачеляшь кувинте де батжокурэ.
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
45 Де ла часул ал шаселя пынэ ла часул ал ноуэля с-а фэкут ынтунерик песте тоатэ цара.
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
46 Ши пе ла часул ал ноуэля, Исус а стригат ку глас таре: „Ели, Ели, Лама Сабактани?” Адикэ: „Думнезеул Меу, Думнезеул Меу, пентру че М-ай пэрэсит?”
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
47 Уний дин чей че стэтяу аколо, кынд ау аузит ачесте ворбе, ау зис: „Стригэ пе Илие!”
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
48 Ши ындатэ, унул дин ей а алергат де а луат ун бурете, л-а умплут ку оцет, л-а пус ынтр-о трестие ши Й-а дат сэ бя.
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
49 Дар чейлалць зичяу: „Ласэ, сэ ведем дакэ ва вени Илие сэ-Л мынтуяскэ.”
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
50 Исус а стригат ярэшь ку глас таре ши Шь-а дат духул.
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
51 Ши ындатэ, пердяуа динэунтрул Темплулуй с-а рупт ын доуэ, де сус пынэ жос, пэмынтул с-а кутремурат, стынчиле с-ау деспикат,
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
52 морминтеле с-ау дескис ши мулте трупурь але сфинцилор каре мурисерэ ау ынвият.
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
53 Ей ау ешит дин морминте, дупэ ынвиеря Луй, ау интрат ын сфынта четате ши с-ау арэтат мултора.
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
54 Суташул ши чей че пэзяу пе Исус ымпреунэ ку ел, кынд ау вэзут кутремурул де пэмынт ши челе ынтымплате, с-ау ынфрикошат фоарте таре ши ау зис: „Ку адевэрат, Ачеста а фост Фиул луй Думнезеу!”
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
55 Аколо ерау ши мулте фемей, каре привяу де департе; еле урмасерэ пе Исус дин Галилея, ка сэ-Й служяскэ.
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
56 Ынтре еле ера Мария Магдалена, Мария, мама луй Иаков ши а луй Иосе, ши мама фиилор луй Зебедей.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
57 Спре сярэ, а венит ун ом богат дин Ариматея, нумит Иосиф, каре ера ши ел ученик ал луй Исус.
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 Ел с-а дус ла Пилат ши а черут трупул луй Исус. Пилат а порунчит сэ и-л дя.
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59 Иосиф а луат трупул, л-а ынфэшурат ынтр-о пынзэ куратэ де ин
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
60 ши л-а пус ынтр-ун мормынт ноу ал луй ынсушь, пе каре-л сэпасе ын стынкэ. Апой а прэвэлит о пятрэ маре ла уша мормынтулуй ши а плекат.
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
61 Мария Магдалена ши чялалтэ Марие ерау аколо ши шедяу ын фаца мормынтулуй.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
62 А доуа зи, каре вине дупэ Зиуа Прегэтирий, преоций чей май де сямэ ши фарисеий с-ау дус ымпреунэ ла Пилат
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 ши й-ау зис: „Доамне, не-ам адус аминте кэ ыншелэторул ачела, пе кынд ера ынкэ ын вяцэ, а зис: ‘Дупэ трей зиле вой ынвия.’
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
64 Дэ порункэ, дар, ка мормынтул сэ фие пэзит бине пынэ а трея зи, ка ну кумва сэ винэ ученичий Луй ноаптя сэ-Й фуре трупул ши сэ спунэ нородулуй: ‘А ынвият дин морць!’ Атунч, ыншелэчуня ачаста дин урмэ ар фи май ря декыт чя динтый.”
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
65 Пилат ле-а зис: „Авець о стражэ; дучеци-вэ де пэзиць кум путець.”
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.
66 Ей ау плекат ши ау ынтэрит мормынтул, печетлуинд пятра ши пунынд стражэ.
І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.
