Марку 6
1 Исус а плекат де аколо ши С-а дус ын патрия Луй. Ученичий Луй ау мерс дупэ Ел.
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
2 Кынд а венит зиуа Сабатулуй, а ынчепут сэ ынвеце пе нород ын синагогэ. Мулць, кынд Ыл аузяу, се мирау ши зичяу: „Де унде аре Ел ачесте лукрурь? Че фел де ынцелепчуне есте ачаста каре Й-а фост датэ? Ши кум се фак астфел де минунь прин мыниле Луй?
Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
3 Ну есте Ачеста тымпларул, фечорул Марией, фрателе луй Иаков, ал луй Иосе, ал луй Иуда ши ал луй Симон? Ши ну сунт сурориле Луй аич, ынтре ной?” Ши гэсяу о причинэ де потикнире ын Ел.
Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“І вони спокуша́лися Ним.
4 Дар Исус ле-а зис: „Ун пророк нуесте диспрецуит декыт ын патрия Луй, ынтре руделе Луй ши ын каса Луй.”
А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
5 Н-а путут сэ факэ ничо минуне аколо, чи доар Шь-а пус мыниле песте кыцьва болнавь ши й-а виндекат.
І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
6 Ши Се мира де некрединца лор. Исус стрэбэтя сателе де примпрежур ши ынвэца пе нород.
І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
7 Атунч а кемат ла Сине пе чей дойспрезече ши а ынчепут сэ-й тримитэ дой кыте дой, дынду-ле путере асупра духурилор некурате.
І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
8 Ле-а порунчит сэ ну я нимик ку ей пе друм, декыт ун тояг; сэ н-айбэ нич пыне, нич трайстэ, нич бань де арамэ ла брыу;
І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
9 сэ се ынкалце ку сандале ши сэ ну се ымбраче ку доуэ хайне.
а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
10 Апой ле-а зис: „Ын орьче касэвець интра, сэ рэмынець аколо пынэ вець плека дин локул ачела.
І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
11 Ши, дакэ ын вреун лок ну вэ вор прими ши ну вэ вор аскулта, сэ плекаць де аколо ши сэ скутурацьындатэ прафул де суб пичоареле воастре, ка мэртурие пентру ей. Адевэрат вэ спун кэ, ын зиуа жудекэций, ва фи май ушор пентру пэмынтул Содомей ши Гоморей декыт пентру четатя ачея.”
А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
12 Ученичий ау плекат ши ау проповэдуит покэинца.
І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
13 Скотяу мулць драчь ши унӂяу ку унтделемн пе мулць болнавь ши-й виндекау.
І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
14 Ымпэратул Ирод а аузит ворбинду-се деспре Исус, ал кэруй Нуме ажунсесе вестит, ши а зис: „Иоан Ботезэторул а ынвият дин морць, ши де ачея лукрязэ ачесте путерь прин Ел.”
І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
15 Алций зичяу: „Есте Илие.” Яр алций зичяу: „Есте ун пророк ка унул дин пророчь.”
Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 Дар Ирод, кынд а аузит лукрул ачеста, зичя: „Иоан ачела, кэруя й-ам тэят капул, а ынвият дин морць.”
А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
17 Кэч Ирод ынсушь тримисесе сэ приндэ пе Иоан ши-л легасе ын темницэ дин причина Иродиадей, неваста фрателуй сэу Филип, пентру кэ о луасе де невастэ.
Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
18 Ши Иоан зичя луй Ирод: „Ну-ць есте ынгэдуит сэ ций пе неваста фрателуй тэу!”
Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
19 Иродиада авя неказ пе Иоан ши воя сэ-л омоаре. Дар ну путя,
А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
20 кэч Ирод се темя де Иоан, фииндкэ ыл штия ом неприхэнит ши сфынт; ыл окротя ши, кынд ыл аузя, де мулте орь стэтя ын кумпэнэ, нештиинд че сэ факэ, ши-л аскулта ку плэчере.
Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
21 Тотушь а венит о зи ку бун прилеж, кынд Ирод ышь прэзнуя зиуа наштерий ши а дат ун оспэц боерилор сэй, май-марилор оастей ши фрунташилор Галилеий.
Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
22 Фата Иродиадей а интрат ла оспэц, а жукат ши а плэкут луй Ирод ши оаспецилор луй. Ымпэратул а зис фетей: „Чере-мь орьче врей, ши-ць вой да.”
і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
23 Апой а адэугат ку журэмынт: „Орьче-мь вей чере, ыць вой да, фие ши жумэтате дин ымпэрэция мя.”
І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
24 Фата а ешит афарэ ши а зис мамей сале: „Че сэ чер?” Ши мама са й-а рэспунс: „Капул луй Иоан Ботезэторул.”
Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
25 Еа с-а грэбит сэ винэ ындатэ ла ымпэрат ши й-а фэкут урмэтоаря черере: „Вряу сэ-мь дай ындатэ, ынтр-о фарфурие, капул луй Иоан Ботезэторул.”
І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
26 Ымпэратул с-а ынтристат фоарте мулт, дар, дин причина журэминтелор сале ши дин причина оаспецилор, н-а врут сэ зикэ ну.
І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
27 А тримис ындатэ ун осташ де пазэ, ку порунка де а адуче капул луй Иоан Ботезэторул. Осташул де пазэ с-а дус ши а тэят капул луй Иоан ын темницэ,
І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
28 л-а адус пе о фарфурие, л-а дат фетей, ши фата л-а дат мамей сале.
І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
29 Ученичий луй Иоан, кынд ау аузит ачест лукру, ау венит де й-ау ридикат трупул ши л-ау пус ынтр-ун мормынт.
А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
30 Апостолий с-ау адунат ла Исус ши Й-ау спус тот че фэкусерэ ши тот че ынвэцасерэ пе оамень.
І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
31 Исус ле-а зис: „Вениць сингурь ла о парте, ынтр-ун лок пустиу, ши одихници-вэ пуцин.” Кэч ерау мулць каре веняу ши се дучяу ши ей н-авяу време нич сэ мэнынче.
І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
32 Ау плекат дар ку корабия, ка сэ се дукэ ынтр-ун лок пустиу, ла о парте.
І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
33 Оамений й-ау вэзут плекынд ши й-ау куноскут; ау алергат пе жос дин тоате четэциле ши ау венит ынаинтя лор ын локул ын каре се дучяу ей.
І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
34 Кынд а ешит дин корабие, Исус а вэзут мулт нород ши И с-а фэкут милэ де ей, пентру кэ ерау ка ниште ой каре н-авяу пэстор, ши а ынчепут сэ-й ынвеце мулте лукрурь.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
35 Фииндкэ зиуа ера пе сфыршите, ученичий с-ау апропият де Ел ши Й-ау зис: „Локул ачеста есте пустиу ши зиуа есте пе сфыршите.
І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „ Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
36 Дэ-ле друмул сэ се дукэ ын кэтунеле ши сателе де примпрежур ка сэ-шь кумпере пыне, фииндкэ н-ау че мынка.”
Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
37 „Даци-ле вой сэ мэнынче”, ле-а рэспунс Исус. Дар ей Й-ау зис: „Оаре сэ не дучем сэ кумпэрэм пынь де доуэ суте де лей ши сэ ле дэм сэ мэнынче?”
А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
38 Ши Ел й-а ынтребат: „Кыте пынь авець? Дучеци-вэ де ведець.” С-ау дус де ау вэзут кыте пынь ау ши ау рэспунс: „Чинчь ши дой пешть.”
А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
39 Атунч ле-а порунчит сэ-й ашезе пе тоць, чете-чете, пе ярба верде.
І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
40 Ши ау шезут жос ын чете де кыте о сутэ ши де кыте чинчзечь.
І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
41 Ел а луат челе чинч пынь ши чей дой пешть. Шь-а ридикат окий спре чер ши а ростит бинекувынтаря. Апой а фрынт пыниле ши ле-а дат ученичилор, ка ей сэ ле ымпартэ нородулуй. Асеменя ши чей дой пешть, й-а ымпэрцит ла тоць.
І Він узяв п'ять хлібів та дві риби, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив.
42 Ау мынкат тоць ши с-ау сэтурат;
І всі їли й наїлися!
43 ши ау ридикат доуэспрезече кошурь плине ку фиримитурь де пыне ши ку че май рэмэсесе дин пешть.
А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
44 Чей че мынкасерэ пыниле ерау чинч мий де бэрбаць.
А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
45 Ындатэ, Исус а силит пе ученичий Сэй сэ интре ын корабие ши сэ трякэ ынаинтя Луй де чялалтэ парте, спре Бетсаида. Ын тимпул ачеста, Ел авя сэ дя друмул нородулуй.
І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
46 Дупэ че Шь-а луат рэмас-бун де ла нород, С-а дус ын мунте ка сэ Се роаӂе.
І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.
47 Кынд с-а ынсерат, корабия ера ын мижлокул мэрий, яр Исус ера сингур пе цэрм.
А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
48 А вэзут пе ученичь кэ се некэжеск ку выслиря, кэч вынтул ле ера ымпотривэ. Ши, ынтр-а патра стражэ дин ноапте, а мерс ла ей умблынд пе маре ши воя сэ трякэ пе лынгэ ей.
Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
49 Кынд Л-ау вэзут ей умблынд пе маре, ли с-а пэрут кэ есте о нэлукэ ши ау ципат,
А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
50 пентру кэ тоць Л-ау вэзут ши с-ау ынспэймынтат. Исус а ворбит ындатэ ку ей ши ле-а зис: „Ындрэзниць, Еу сунт, ну вэ темець!”
бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
51 Апой С-а суит ла ей ын корабие ши а стат вынтул. Ей ау рэмас уймиць ши ынмэрмуриць,
І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
52 кэч ну ынцелесесерэ минуня ку пыниле, фииндкэ ле ера инима ымпетритэ.
бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
53 Дупэ че ау трекут маря, ау венит ын цинутул Генезаретулуй ши ау трас ла мал.
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
54 Кынд ау ешит дин корабие, оамений ау куноскут ындатэ пе Исус,
І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
55 ау алергат прин тоате ымпрежуримиле ши ау ынчепут сэ адукэ пе болнавь ын патурь претутиндень пе унде се аузя кэ ера Ел.
і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
56 Орьунде интра Ел, ын сате, ын четэць сау ын кэтуне, пуняу пе болнавь ын пеце ши-Л ругау сэ ле дя вое доар сэ се атингэ де поалеле хайней Луй. Ши тоць кыць се атинӂяу де Ел ерау тэмэдуиць.
І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!
