Марку 6
1 Исус а плекат де аколо ши С-а дус ын патрия Луй. Ученичий Луй ау мерс дупэ Ел.
Ісус вийшов звідти та прийшов на Свою батьківщину, а Його учні йшли за Ним.
2 Кынд а венит зиуа Сабатулуй, а ынчепут сэ ынвеце пе нород ын синагогэ. Мулць, кынд Ыл аузяу, се мирау ши зичяу: „Де унде аре Ел ачесте лукрурь? Че фел де ынцелепчуне есте ачаста каре Й-а фост датэ? Ши кум се фак астфел де минунь прин мыниле Луй?
Коли настала Субота, Він почав навчати людей у синагозі. Багато з тих, хто слухав Його, казали: «Звідки в Нього це? Що це за мудрість дана Йому? Як такі чудеса творяться Його руками?
3 Ну есте Ачеста тымпларул, фечорул Марией, фрателе луй Иаков, ал луй Иосе, ал луй Иуда ши ал луй Симон? Ши ну сунт сурориле Луй аич, ынтре ной?” Ши гэсяу о причинэ де потикнире ын Ел.
Хіба Він не тесля, син Марії? Хіба Він не брат Якова, Йосії, Юди та Симона? Хіба Його сестри не серед нас?» І вони спокушалися через Нього.
4 Дар Исус ле-а зис: „Ун пророк нуесте диспрецуит декыт ын патрия Луй, ынтре руделе Луй ши ын каса Луй.”
Ісус же сказав їм: «Не буває пророка без пошани, хіба тільки на своїй батьківщині, серед своїх родичів та у своєму домі».
5 Н-а путут сэ факэ ничо минуне аколо, чи доар Шь-а пус мыниле песте кыцьва болнавь ши й-а виндекат.
І не зміг там зробити жодного чуда, тільки зцілив кількох хворих, поклавши на них руки.
6 Ши Се мира де некрединца лор. Исус стрэбэтя сателе де примпрежур ши ынвэца пе нород.
І дивувався через їхнє невір’я. Потім [Ісус] ходив по навколишніх селах і навчав.
7 Атунч а кемат ла Сине пе чей дойспрезече ши а ынчепут сэ-й тримитэ дой кыте дой, дынду-ле путере асупра духурилор некурате.
Покликавши до Себе дванадцятьох, [Ісус] почав надсилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
8 Ле-а порунчит сэ ну я нимик ку ей пе друм, декыт ун тояг; сэ н-айбэ нич пыне, нич трайстэ, нич бань де арамэ ла брыу;
[Ісус] наказав їм: «Не беріть у дорогу ні хліба, ні торбини, ні грошей у пояс, а тільки одну палицю.
9 сэ се ынкалце ку сандале ши сэ ну се ымбраче ку доуэ хайне.
Взуйте сандалії й не беріть двох сорочок».
10 Апой ле-а зис: „Ын орьче касэвець интра, сэ рэмынець аколо пынэ вець плека дин локул ачела.
Потім додав: «Коли увійдете в дім, там залишайтесь, поки не вийдете звідти.
11 Ши, дакэ ын вреун лок ну вэ вор прими ши ну вэ вор аскулта, сэ плекаць де аколо ши сэ скутурацьындатэ прафул де суб пичоареле воастре, ка мэртурие пентру ей. Адевэрат вэ спун кэ, ын зиуа жудекэций, ва фи май ушор пентру пэмынтул Содомей ши Гоморей декыт пентру четатя ачея.”
Коли ж десь вас не приймуть або не слухатимуть, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг на свідчення проти них!»
12 Ученичий ау плекат ши ау проповэдуит покэинца.
Вони пішли та проповідували, щоб люди покаялись,
13 Скотяу мулць драчь ши унӂяу ку унтделемн пе мулць болнавь ши-й виндекау.
і виганяли багатьох демонів, а багатьох хворих помазували олією та зцілювали.
14 Ымпэратул Ирод а аузит ворбинду-се деспре Исус, ал кэруй Нуме ажунсесе вестит, ши а зис: „Иоан Ботезэторул а ынвият дин морць, ши де ачея лукрязэ ачесте путерь прин Ел.”
Цар Ірод почув [про Ісуса], оскільки Його ім’я ставало все більш відомим. Дехто казав: «Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому ці чудеса діються через Нього».
15 Алций зичяу: „Есте Илие.” Яр алций зичяу: „Есте ун пророк ка унул дин пророчь.”
Інші казали: «Це Ілля!» А ще інші: «Це пророк, як один зі [стародавніх] пророків».
16 Дар Ирод, кынд а аузит лукрул ачеста, зичя: „Иоан ачела, кэруя й-ам тэят капул, а ынвият дин морць.”
Але Ірод, почувши це, казав: «Іван, якого я стратив, воскрес із мертвих».
17 Кэч Ирод ынсушь тримисесе сэ приндэ пе Иоан ши-л легасе ын темницэ дин причина Иродиадей, неваста фрателуй сэу Филип, пентру кэ о луасе де невастэ.
Бо Ірод, надіславши схопити Івана, зв’язав його та посадив до в’язниці через Іродіаду, дружину Филипа, свого брата, з якою він одружився.
18 Ши Иоан зичя луй Ирод: „Ну-ць есте ынгэдуит сэ ций пе неваста фрателуй тэу!”
Іван казав Іродові: «Не годиться тобі одружуватися з дружиною твого брата!»
19 Иродиада авя неказ пе Иоан ши воя сэ-л омоаре. Дар ну путя,
Іродіада була ворожою до Івана та бажала вбити його, але не могла.
20 кэч Ирод се темя де Иоан, фииндкэ ыл штия ом неприхэнит ши сфынт; ыл окротя ши, кынд ыл аузя, де мулте орь стэтя ын кумпэнэ, нештиинд че сэ факэ, ши-л аскулта ку плэчере.
Адже Ірод боявся Івана і, знаючи, що він чоловік праведний та святий, захищав його. Слухаючи Івана, він дуже непокоївся, однак слухав його з насолодою.
21 Тотушь а венит о зи ку бун прилеж, кынд Ирод ышь прэзнуя зиуа наштерий ши а дат ун оспэц боерилор сэй, май-марилор оастей ши фрунташилор Галилеий.
Та настав сприятливий день, коли Ірод святкував свій день народження й влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та старійшин із Галілеї.
22 Фата Иродиадей а интрат ла оспэц, а жукат ши а плэкут луй Ирод ши оаспецилор луй. Ымпэратул а зис фетей: „Чере-мь орьче врей, ши-ць вой да.”
Дочка Іродіади увійшла до них та затанцювала, і так сподобалась Іродові й тим, що сиділи разом із ним за столом, що цар сказав дівчині: ―Проси все, що бажаєш, і я дам тобі.
23 Апой а адэугат ку журэмынт: „Орьче-мь вей чере, ыць вой да, фие ши жумэтате дин ымпэрэция мя.”
І поклявся їй: ―Усе, що тільки попросиш, дам тобі, навіть і пів царства.
24 Фата а ешит афарэ ши а зис мамей сале: „Че сэ чер?” Ши мама са й-а рэспунс: „Капул луй Иоан Ботезэторул.”
Вона вийшла та запитала в матері: ―Що мені просити? Її мати відповіла: ―Голову Івана Хрестителя.
25 Еа с-а грэбит сэ винэ ындатэ ла ымпэрат ши й-а фэкут урмэтоаря черере: „Вряу сэ-мь дай ындатэ, ынтр-о фарфурие, капул луй Иоан Ботезэторул.”
Тоді вона відразу увійшла до царя та просила: ―Хочу, щоб ти негайно дав мені на блюді голову Івана Хрестителя.
26 Ымпэратул с-а ынтристат фоарте мулт, дар, дин причина журэминтелор сале ши дин причина оаспецилор, н-а врут сэ зикэ ну.
Цар дуже засмутився, але через клятву й тих, що сиділи з ним за столом, не схотів відмовити їй.
27 А тримис ындатэ ун осташ де пазэ, ку порунка де а адуче капул луй Иоан Ботезэторул. Осташул де пазэ с-а дус ши а тэят капул луй Иоан ын темницэ,
Тож цар відразу надіслав охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов до в’язниці та відрубав Іванові голову,
28 л-а адус пе о фарфурие, л-а дат фетей, ши фата л-а дат мамей сале.
приніс її на блюді та віддав дівчині, а вона віддала її своїй матері.
29 Ученичий луй Иоан, кынд ау аузит ачест лукру, ау венит де й-ау ридикат трупул ши л-ау пус ынтр-ун мормынт.
Коли про це довідались учні Івана, то прийшли, забрали його тіло й поклали в гробницю.
30 Апостолий с-ау адунат ла Исус ши Й-ау спус тот че фэкусерэ ши тот че ынвэцасерэ пе оамень.
Апостоли повернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що зробили і як багато навчили [людей].
31 Исус ле-а зис: „Вениць сингурь ла о парте, ынтр-ун лок пустиу, ши одихници-вэ пуцин.” Кэч ерау мулць каре веняу ши се дучяу ши ей н-авяу време нич сэ мэнынче.
[Ісус] сказав їм: «Ідіть тепер у пустинне місце та відпочиньте трохи». Адже багато було тих, хто приходив та відходив, і вони не мали часу навіть поїсти.
32 Ау плекат дар ку корабия, ка сэ се дукэ ынтр-ун лок пустиу, ла о парте.
Тож відпливли на човні в пустинне місце, щоб бути на самоті.
33 Оамений й-ау вэзут плекынд ши й-ау куноскут; ау алергат пе жос дин тоате четэциле ши ау венит ынаинтя лор ын локул ын каре се дучяу ей.
Але люди побачили їх та впізнали, тож побігли пішки з усіх міст та дісталися до того місця раніше за них.
34 Кынд а ешит дин корабие, Исус а вэзут мулт нород ши И с-а фэкут милэ де ей, пентру кэ ерау ка ниште ой каре н-авяу пэстор, ши а ынчепут сэ-й ынвеце мулте лукрурь.
Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей і змилосердився над ними, тому що вони були, як вівці, що не мають пастуха. І почав їх багато навчати.
35 Фииндкэ зиуа ера пе сфыршите, ученичий с-ау апропият де Ел ши Й-ау зис: „Локул ачеста есте пустиу ши зиуа есте пе сфыршите.
Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали: ―Тут пустинне місце, і година вже пізня.
36 Дэ-ле друмул сэ се дукэ ын кэтунеле ши сателе де примпрежур ка сэ-шь кумпере пыне, фииндкэ н-ау че мынка.”
Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.
37 „Даци-ле вой сэ мэнынче”, ле-а рэспунс Исус. Дар ей Й-ау зис: „Оаре сэ не дучем сэ кумпэрэм пынь де доуэ суте де лей ши сэ ле дэм сэ мэнынче?”
Але Він сказав їм: ―Ви дайте їм їсти! Вони запитали: ―Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв і дати їм їсти?
38 Ши Ел й-а ынтребат: „Кыте пынь авець? Дучеци-вэ де ведець.” С-ау дус де ау вэзут кыте пынь ау ши ау рэспунс: „Чинчь ши дой пешть.”
[Ісус] сказав їм: ―Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться! Дізнавшись, вони сказали: ―П’ять хлібів та дві рибини.
39 Атунч ле-а порунчит сэ-й ашезе пе тоць, чете-чете, пе ярба верде.
Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві.
40 Ши ау шезут жос ын чете де кыте о сутэ ши де кыте чинчзечь.
І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят [осіб].
41 Ел а луат челе чинч пынь ши чей дой пешть. Шь-а ридикат окий спре чер ши а ростит бинекувынтаря. Апой а фрынт пыниле ши ле-а дат ученичилор, ка ей сэ ле ымпартэ нородулуй. Асеменя ши чей дой пешть, й-а ымпэрцит ла тоць.
[Ісус] узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини.
42 Ау мынкат тоць ши с-ау сэтурат;
Усі їли та наситилися,
43 ши ау ридикат доуэспрезече кошурь плине ку фиримитурь де пыне ши ку че май рэмэсесе дин пешть.
і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби.
44 Чей че мынкасерэ пыниле ерау чинч мий де бэрбаць.
Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.
45 Ындатэ, Исус а силит пе ученичий Сэй сэ интре ын корабие ши сэ трякэ ынаинтя Луй де чялалтэ парте, спре Бетсаида. Ын тимпул ачеста, Ел авя сэ дя друмул нородулуй.
Відразу після цього [Ісус] звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік до Віфсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
46 Дупэ че Шь-а луат рэмас-бун де ла нород, С-а дус ын мунте ка сэ Се роаӂе.
Відпустивши народ, [Ісус] пішов на гору, щоб помолитися.
47 Кынд с-а ынсерат, корабия ера ын мижлокул мэрий, яр Исус ера сингур пе цэрм.
Коли настав вечір, човен був посеред моря, а Він залишився сам на березі.
48 А вэзут пе ученичь кэ се некэжеск ку выслиря, кэч вынтул ле ера ымпотривэ. Ши, ынтр-а патра стражэ дин ноапте, а мерс ла ей умблынд пе маре ши воя сэ трякэ пе лынгэ ей.
Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі[Ісус], ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.
49 Кынд Л-ау вэзут ей умблынд пе маре, ли с-а пэрут кэ есте о нэлукэ ши ау ципат,
Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали.
50 пентру кэ тоць Л-ау вэзут ши с-ау ынспэймынтат. Исус а ворбит ындатэ ку ей ши ле-а зис: „Ындрэзниць, Еу сунт, ну вэ темець!”
Адже всі, хто Його бачив, були налякані. [Ісус] відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!»
51 Апой С-а суит ла ей ын корабие ши а стат вынтул. Ей ау рэмас уймиць ши ынмэрмуриць,
Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,
52 кэч ну ынцелесесерэ минуня ку пыниле, фииндкэ ле ера инима ымпетритэ.
адже не зрозуміли чуда з хлібами: їхнє серце було закам’яніле.
53 Дупэ че ау трекут маря, ау венит ын цинутул Генезаретулуй ши ау трас ла мал.
Перепливши [море], вони прибули до Генезаретської землі й причалили.
54 Кынд ау ешит дин корабие, оамений ау куноскут ындатэ пе Исус,
Коли вони вийшли з човна, [люди] відразу впізнали Ісуса.
55 ау алергат прин тоате ымпрежуримиле ши ау ынчепут сэ адукэ пе болнавь ын патурь претутиндень пе унде се аузя кэ ера Ел.
Вони оббігли всю ту околицю й почали на носилках приносити до Нього хворих.
56 Орьунде интра Ел, ын сате, ын четэць сау ын кэтуне, пуняу пе болнавь ын пеце ши-Л ругау сэ ле дя вое доар сэ се атингэ де поалеле хайней Луй. Ши тоць кыць се атинӂяу де Ел ерау тэмэдуиць.
І куди б Він не заходив, – у села, міста або хутори, – скрізь на майдани виносили хворих і благали Його дозволити лише торкнутися до краю Його одягу; і всі, хто торкався, зцілялися.
