Марку 3
1 Исус а интрат дин ноу ын синагогэ. Аколо се афла ун ом ку мына ускатэ.
І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку.
2 Ей пындяу пе Исус сэ вадэ дакэ-л ва виндека ын зиуа Сабатулуй, ка сэ-Л поатэ ынвинуи.
І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить.
3 Ши Исус а зис омулуй каре авя мына ускатэ: „Скоалэ-те ши стай ла мижлок!”
І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“
4 Апой ле-а зис: „Есте ынгэдуит ын зиуа Сабатулуй сэ фачь бине сау сэ фачь рэу? Сэ скапь вяца куйва сау с-о перзь?” Дар ей тэчяу.
А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“Вони ж мовчали.
5 Атунч, ротинду-Шь привириле ку мыние песте ей ши мыхнит де ымпетриря инимий лор, а зис омулуй: „Ынтинде-ць мына!” Ел а ынтинс-о, ши мына и с-а фэкут сэнэтоасэ.
І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“І той простяг, — і рука йому стала здорова!
6 Фарисеий ау ешит афарэ ши с-ау сфэтуит ындатэ ку иродиений кум сэ-Л пярдэ.
Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити.
7 Исус С-а дус ку ученичий Сэй ла маре. Дупэ Ел а мерс о маре мулциме де оамень дин Галилея; ши о маре мулциме де оамень дин Иудея,
А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї,
8 дин Иерусалим, дин Идумея, де динколо де Йордан ши димпрежурул Тирулуй ши Сидонулуй, кынд а аузит тот че фэчя, а венит ла Ел.
і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього.
9 Исус а порунчит ученичилор сэ-Й цинэ ла ындемынэ о корэбиоарэ, ка сэ ну фие ымбулзит де нород.
І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись.
10 Кэч Ел виндека пе мулць ши, де ачея, тоць чей че авяу боль се ынгесуяу спре Ел ка сэ се атингэ де Ел.
Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись.
11 Духуриле некурате, кынд Ыл ведяу, кэдяу ла пэмынт ынаинтя Луй ши стригау: „Ту ешть Фиул луй Думнезеу.”
І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“
12 Дар Ел ле порунчя ындатэ ку тот динадинсул сэ ну-Л факэ куноскут.
А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли.
13 Ын урмэ, Исус С-а суит пе мунте, а кемат ла Ел пе чине а врут ши ей ау венит ла Ел.
І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього.
14 А рындуит динтре ей дойспрезече, ка сэ-й айбэ ку Сине ши сэ-й тримитэ сэ проповэдуяскэ.
І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх,
15 Ле-а дат ши путере сэ виндече болиле ши сэ скоатэ драчий.
і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів.
16 Ятэ чей дойспрезече пе каре й-а рындуит: Симон, кэруя й-а пус нумеле Петру;
І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро,
17 Иаков, фиул луй Зебедей, ши Иоан, фрателе луй Иаков, кэрора ле-а пус нумеле Боанергес, каре, тэлмэчит, ынсямнэ: „Фиий тунетулуй”;
і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“,
18 Андрей; Филип; Бартоломеу; Матей; Тома; Иаков, фиул луй Алфеу; Тадеу; Симон Канаанитул
і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та
19 ши Иуда Искариотянул, каре Л-а ши вындут.
та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його.
20 Ау венит ын касэ ши с-а адунат дин ноу нородул, аша кэ ну путяу нич мэкар сэ прынзяскэ.
І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти.
21 Руделе луй Исус, кынд ау аузит челе че се петречяу, ау венит сэ пунэ мына пе Ел. Кэч зичяу: „Шь-а ешит дин минць.”
І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий.
22 Ши кэртурарий, каре се коборысерэ дин Иерусалим, зичяу: „Есте стэпынит де Беелзебул; скоате драчий ку ажуторул домнулуй драчилор.”
А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів.
23 Исус й-а кемат ла Ел ши ле-а зис ын пилде: „Кум поате Сатана сэ скоатэ афарэ пе Сатана?
І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти?
24 Дакэ о ымпэрэцие есте дезбинатэ ымпотрива ей ынсэшь, ымпэрэция ачея ну поате дэйнуи.
І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство.
25 Ши дакэ о касэ есте дезбинатэ ымпотрива ей ынсэшь, каса ачея ну поате дэйнуи.
І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім.
26 Тот астфел, дакэ Сатана се рэскоалэ ымпотрива луй ынсушь, есте дезбинат ши ну поате дэйнуи, чи с-а испрэвит ку ел.
І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине.
27 Нименьну поате сэ интре ын каса унуй ом таре ши сэ-й жефуяскэ господэрия, декыт дакэ а легат май ынтый пе омул ачела таре; нумай атунч ый ва жефуи каса.
Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його.
28 Адевэратвэ спун кэ тоате пэкателе ши тоате хулеле пе каре ле вор рости оамений ли се вор ерта,
Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали.
30 Ачаста, пентру кэ ей зичяу: „Аре ун дух некурат.”
Бож казали вони: „Він духа нечистого має“.
31 Атунч ау венит мама ши фраций Луй ши, стынд афарэ, ау тримис сэ-Л кеме.
І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли.
32 Мулцимя шедя ын журул Луй, кынд Й-ау спус: „Ятэ кэ мама Та ши фраций Тэй сунт афарэ ши Те каутэ.”
А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“.
33 Ел а рэспунс: „Чине сунт мама Мя ши фраций Мей?”
А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“
34 Апой, арункынду-Шь привириле песте чей че шедяу ымпрежурул Луй: „Ятэ”, а зис Ел, „мама Мя ши фраций Мей!
І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої!
35 Кэч орьчине фаче воя луй Думнезеу, ачела Ымь есте фрате, сорэ ши мамэ.”
Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.
