Марку 3
1 Исус а интрат дин ноу ын синагогэ. Аколо се афла ун ом ку мына ускатэ.
І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.
2 Ей пындяу пе Исус сэ вадэ дакэ-л ва виндека ын зиуа Сабатулуй, ка сэ-Л поатэ ынвинуи.
І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.
3 Ши Исус а зис омулуй каре авя мына ускатэ: „Скоалэ-те ши стай ла мижлок!”
І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині.
4 Апой ле-а зис: „Есте ынгэдуит ын зиуа Сабатулуй сэ фачь бине сау сэ фачь рэу? Сэ скапь вяца куйва сау с-о перзь?” Дар ей тэчяу.
І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.
5 Атунч, ротинду-Шь привириле ку мыние песте ей ши мыхнит де ымпетриря инимий лор, а зис омулуй: „Ынтинде-ць мына!” Ел а ынтинс-о, ши мына и с-а фэкут сэнэтоасэ.
І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.
6 Фарисеий ау ешит афарэ ши с-ау сфэтуит ындатэ ку иродиений кум сэ-Л пярдэ.
І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.
7 Исус С-а дус ку ученичий Сэй ла маре. Дупэ Ел а мерс о маре мулциме де оамень дин Галилея; ши о маре мулциме де оамень дин Иудея,
Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,
8 дин Иерусалим, дин Идумея, де динколо де Йордан ши димпрежурул Тирулуй ши Сидонулуй, кынд а аузит тот че фэчя, а венит ла Ел.
і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.
9 Исус а порунчит ученичилор сэ-Й цинэ ла ындемынэ о корэбиоарэ, ка сэ ну фие ымбулзит де нород.
І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него.
10 Кэч Ел виндека пе мулць ши, де ачея, тоць чей че авяу боль се ынгесуяу спре Ел ка сэ се атингэ де Ел.
Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.
11 Духуриле некурате, кынд Ыл ведяу, кэдяу ла пэмынт ынаинтя Луй ши стригау: „Ту ешть Фиул луй Думнезеу.”
А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.
12 Дар Ел ле порунчя ындатэ ку тот динадинсул сэ ну-Л факэ куноскут.
І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.
13 Ын урмэ, Исус С-а суит пе мунте, а кемат ла Ел пе чине а врут ши ей ау венит ла Ел.
І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него.
14 А рындуит динтре ей дойспрезече, ка сэ-й айбэ ку Сине ши сэ-й тримитэ сэ проповэдуяскэ.
І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,
15 Ле-а дат ши путере сэ виндече болиле ши сэ скоатэ драчий.
і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.
16 Ятэ чей дойспрезече пе каре й-а рындуит: Симон, кэруя й-а пус нумеле Петру;
І дав Симонові імя Петр;
17 Иаков, фиул луй Зебедей, ши Иоан, фрателе луй Иаков, кэрора ле-а пус нумеле Боанергес, каре, тэлмэчит, ынсямнэ: „Фиий тунетулуй”;
та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові;
18 Андрей; Филип; Бартоломеу; Матей; Тома; Иаков, фиул луй Алфеу; Тадеу; Симон Канаанитул
та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця,
19 ши Иуда Искариотянул, каре Л-а ши вындут.
та Юду Іскариодького, що зрадив Його.
20 Ау венит ын касэ ши с-а адунат дин ноу нородул, аша кэ ну путяу нич мэкар сэ прынзяскэ.
Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.
21 Руделе луй Исус, кынд ау аузит челе че се петречяу, ау венит сэ пунэ мына пе Ел. Кэч зичяу: „Шь-а ешит дин минць.”
І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.
22 Ши кэртурарий, каре се коборысерэ дин Иерусалим, зичяу: „Есте стэпынит де Беелзебул; скоате драчий ку ажуторул домнулуй драчилор.”
А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.
23 Исус й-а кемат ла Ел ши ле-а зис ын пилде: „Кум поате Сатана сэ скоатэ афарэ пе Сатана?
І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?
24 Дакэ о ымпэрэцие есте дезбинатэ ымпотрива ей ынсэшь, ымпэрэция ачея ну поате дэйнуи.
І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.
25 Ши дакэ о касэ есте дезбинатэ ымпотрива ей ынсэшь, каса ачея ну поате дэйнуи.
І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.
26 Тот астфел, дакэ Сатана се рэскоалэ ымпотрива луй ынсушь, есте дезбинат ши ну поате дэйнуи, чи с-а испрэвит ку ел.
І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому.
27 Нименьну поате сэ интре ын каса унуй ом таре ши сэ-й жефуяскэ господэрия, декыт дакэ а легат май ынтый пе омул ачела таре; нумай атунч ый ва жефуи каса.
Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.
28 Адевэратвэ спун кэ тоате пэкателе ши тоате хулеле пе каре ле вор рости оамений ли се вор ерта,
Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;
30 Ачаста, пентру кэ ей зичяу: „Аре ун дух некурат.”
бо казали: Духа нечистого має.
31 Атунч ау венит мама ши фраций Луй ши, стынд афарэ, ау тримис сэ-Л кеме.
Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.
32 Мулцимя шедя ын журул Луй, кынд Й-ау спус: „Ятэ кэ мама Та ши фраций Тэй сунт афарэ ши Те каутэ.”
І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.
33 Ел а рэспунс: „Чине сунт мама Мя ши фраций Мей?”
І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?
34 Апой, арункынду-Шь привириле песте чей че шедяу ымпрежурул Луй: „Ятэ”, а зис Ел, „мама Мя ши фраций Мей!
І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!
35 Кэч орьчине фаче воя луй Думнезеу, ачела Ымь есте фрате, сорэ ши мамэ.”
Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.
