Марку 12
1 Исус а ынчепут пе урмэ сэ ле ворбяскэ ын пилде. „Ун ом а сэдит о вие. А ымпрежмуит-о ку ун гард, а сэпат ун тяск ын еа ши а зидит ун турн, апой а арендат-о унор виерь ши а плекат дин царэ.
І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.
2 Ла время роаделор, а тримис ла виерь ун роб, ка сэ я де ла ей дин роаделе вией.
А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградинка в тих винарі́в.
3 Виерий ау пус мына пе ел, л-ау бэтут ши л-ау тримис ынапой ку мыниле гоале.
Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.
4 А тримис ярэшь ла ей ун алт роб; ей л-ау рэнит ла кап ши л-ау батжокорит.
І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.
5 А май тримис ун алтул, пе каре л-ау оморыт, апой а тримис мулць алций, динтре каре пе уний й-ау бэтут, яр пе алций й-ау оморыт.
Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.
6 Май авя ун сингур фиу пряюбит; ла урмэ, л-а тримис ши пе ел ла ей. ‘Вор прими ку чинсте пе фиул меу’, зичя ел.
І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“
7 Дар виерий ачея ау зис ынтре ей: ‘Ятэ моштениторул, вениць сэ-л оморым, ши моштениря ва фи а ноастрэ.’
А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“
8 Ши ау пус мына пе ел, л-ау оморыт ши й-ау арункат трупул афарэ дин вие.
І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.
9 Акум, че ва фаче стэпынул вией? Ва вени, ва нимичи пе виерий ачея ши вия о ва да алтора.
Отож, що́ пан виноградинка зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградинка іншим.
10 Оаре н-аць читит локул ачеста дин Скриптурэ: ‘Пятрапе каре ау лепэдат-о зидарий а ажунс сэ фие пусэ ын капул унгюлуй;
Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!
11 Домнул а фэкут ачест лукру, ши есте минунат ын окий ноштри’?”
Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.
12 Ей кэутау сэ-Л приндэ, дар се темяу де нород. Причепусерэ кэ ымпотрива лор спусесе Исус пилда ачаста. Ши Л-ау лэсат ши ау плекат.
І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.
13 Апой ау тримис ла Исус пе уний дин фарисей ши дин иродиень, ка сэ-Л приндэ ку ворба.
I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.
14 Ачештя ау венит ши Й-ау зис: „Ынвэцэторуле, штим кэ спуй адевэрул ши ну-Ць пасэ де нимень, кэч ну кауць ла фаца оаменилор ши ынвець пе оамень каля луй Думнезеу ын адевэр. Се каде сэ плэтим бир Чезарулуй сау ну?
Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“
15 Сэ плэтим сау сэ ну плэтим?” Исус ле-а куноскут фэцэрничия ши ле-а рэспунс: „Пентру че Мэ испитиць? Адучеци-Мь ун банка сэ-л вэд.”
А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.
16 Й-ау адус ун бан, ши Исус й-а ынтребат: „Кипул ачеста ши словеле скрисе пе ел, але куй сунт?” „Але Чезарулуй”, Й-ау рэспунс ей.
І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.
17 Атунч, Исус ле-а зис: „Даць, дар, Чезарулуй че есте ал Чезарулуй, ши луй Думнезеу че есте ал луй Думнезеу.” Ши се мирау фоарте мулт де Ел.
Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“І дивувалися з Нього вони.
18 Садукеий, каре зик кэ ну есте ынвиере, ау венит ла Исус ши Й-ау пус урмэтоаря ынтребаре:
І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:
19 „Ынвэцэторуле, ятэ че не-а скрис Мойсе: ‘Дакэ моаре фрателе куйва ши-й рэмыне неваста фэрэ сэ айбэ копий, фрателе сэу сэ я пе неваста луй ши сэ ридиче урмаш фрателуй сэу.’
„Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.
20 Ерау дар шапте фраць. Чел динтый с-а ынсурат ши а мурит фэрэ сэ ласе урмаш.
Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.
21 Ал дойля а луат де невастэ пе вэдувэ ши а мурит фэрэ сэ ласе урмаш. Тот аша ши ал трейля.
Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.
22 Ши ничунул дин чей шапте н-а лэсат урмаш. Дупэ ей тоць, а мурит ши фемея.
І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.
23 Ла ынвиере, неваста кэруя динтре ей ва фи еа? Кэч тоць шапте ау авут-о де невастэ.”
А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.
24 Дрепт рэспунс, Исус ле-а зис: „Оаре ну вэ рэтэчиць вой дин причинэ кэ ну причепець нич Скриптуриле, нич путеря луй Думнезеу?
Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?
25 Кэч дупэ че вор ынвия дин морць, нич ну се вор ынсура, нич ну се вор мэрита, чи ворфи ка ынӂерий ын черурь.
Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.
26 Ын чея че привеште ынвиеря морцилор, оаре н-аць читит ын картя луй Мойсе, ын локул унде се ворбеште деспре Руг, че й-а спус Думнезеу кынд а зис: ‘Еусунт Думнезеул луй Авраам, Думнезеул луй Исаак ши Думнезеул луй Иаков’?
Що ж до мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,
27 Думнезеу ну есте ун Думнезеу ал челор морць, чи ал челор вий. Таре вэ май рэтэчиць!”
Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.
28 Унул дин кэртурарь, каре-й аузисе ворбинд, фииндкэ штия кэ Исус рэспунсесе бине садукеилор, а венит ла Ел ши Л-а ынтребат: „Каре есте чя динтый динтре тоате порунчиле?”
А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“
29 Исус й-а рэспунс: „Чя динтый есте ачаста: ‘Аскултэ, Исраеле! Домнул Думнезеул ностру есте ун сингур Домн’
Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.
30 ши ‘Сэ юбешть пе Домнул Думнезеул тэу ку тоатэ инима та, ку тот суфлетул тэу, ку тот куӂетул тэу ши ку тоатэ путеря та.’ Ятэ порунка динтый.
І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“(Це за́повідь перша!)
31 Яр а доуа есте урмэтоаря: ‘Сэюбешть пе апроапеле тэу ка пе тине ынсуць.’ Ну есте алтэ порункэ май маре декыт ачестя.”
А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“Нема іншої більшої заповіді над оці!“
32 Кэртурарул Й-а зис: „Бине, Ынвэцэторуле. Адевэрат ай зис кэ Думнезеу есте унул сингур, кэ ну есте алтул афарэ де Ел
І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,
33 ши кэ а-Л юби ку тоатэ инима, ку тот куӂетул, ку тот суфлетул ши ку тоатэ путеря ши а юби пе апроапеле ка пе сине есте май мулт декыт тоате ардериле-де-тот ши декыт тоате жертфеле.”
і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“
34 Исус а вэзут кэ а рэспунс ку причепере ши й-а зис: „Ту ну ешть департе де Ымпэрэция луй Думнезеу.” Ши нимень ну ындрэзня сэ-Й май пунэ ынтребэрь.
Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“І ніхто не насмілювався вже питати Його.
35 Пе кынд ынвэца пе нород ын Темплу, Исус а зис: „Кум зик кэртурарий кэ Христосул есте фиул луй Давид?
Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?
36 Ынсушь Давид, фиинд инсуфлат деДухул Сфынт, а зис: ‘Домнул а зис Домнулуй меу: «Шезь ла дряпта Мя, пынэ вой пуне пе врэжмаший Тэй суб пичоареле Тале.»’
Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
37 Деч кяр Давид Ыл нумеште Домн; атунч кум есте Ел фиул луй?” Ши глоата чя маре Ыл аскулта ку плэчере.
Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
38 Ын ынвэцэтура пе каре ле-о дэдя, Исус ле зичя: „Пэзици-вэде кэртурарь, кэрора ле плаче сэ умбле ын хайне лунӂь ши сэ ле факэлумя плекэчунь прин пеце.
Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,
39 Ей умблэ дупэ скаунеле динтый ын синагоӂь ши дупэ локуриле динтый ла оспеце;
і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,
40 каселе вэдувелор ле мэнынкэши фак ругэчунь лунӂь де окий лумий. О май маре осындэ ва вени песте ей.”
що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“
41 Исус шедя жос ын фаца вистиерией Темплулуй ши Се уйта кум арунка нородул бань ын вистиерие. Мулць, каре ерау богаць, арункау мулт.
І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.
42 А венит ши о вэдувэ сэракэ ши а арункат дой бэнуць, каре фак ун гологан.
І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пти, цебто гріш.
43 Атунч, Исус а кемат пе ученичий Сэй ши ле-а зис: „Адевэрат вэ спун кэ ачастэвэдувэ сэракэ а дат май мулт декыт тоць чей че ау арункат ын вистиерие,
І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
44 кэч тоць чейлалць ау арункат дин присосул лор, дар еа, дин сэрэчия ей, а арункат тотче авя, тот че-й май рэмэсесе ка сэ трэяскэ.”
Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.
