Лука 9
1 Исус а кемат пе чей дойспрезече ученичь ай Сэй, ле-а дат путере ши стэпынире песте тоць драчий ши сэ виндече болиле.
І скликав Він Дванадцятьо́х, і дав їм силу та вла́ду над усіма де́монами, і вздоровля́ти неду́ги.
2 Апой, й-а тримис сэ проповэдуяскэ Ымпэрэция луй Думнезеу ши сэ тэмэдуяскэ пе чей болнавь.
І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
3 „Сэ ну луаць нимик ку вой пе друм”, ле-а зис Ел; „нич тояг, нич трайстэ, нич пыне, нич бань, нич доуэ хайне.
І промовив до них: „Не беріть нічо́го в дорогу: ані па́лиці, ані торби, ні хліба, ні срі́бла, ані майте по двоє убра́нь.
4 Ынорьче касэ вець интра, сэ рэмынець аколо, пынэ вець плека дин локул ачела.
І в який дім уві́йдете, — зоставайтеся там, і звідти відходьте.
5 Шидакэ ну вэ вор прими оамений, сэ ешиць дин четатя ачея ши сэ скутурацьпрафул де пе пичоареле воастре, ка мэртурие ымпотрива лор.”
А як хто вас не при́йме, то, вихо́дячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших по́рох на сві́дчення су́проти них“.
6 Ей ау плекат ши ау мерс дин сат ын сат, проповэдуинд Евангелия ши сэвыршинд претутиндень тэмэдуирь.
І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Нови́ну та всюди вздоровля́ючи.
7 Кырмуиторул Ирод а аузит ворбинду-се деспре тоате лукруриле сэвыршите де Исус ши стэтя ын кумпэнэ, нештиинд че сэ крядэ. Кэч уний зичяу кэ а ынвият Иоан дин морць;
А І́род тетра́рх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
8 алций зичяу кэ с-а арэтат Илие; ши алций зичяу кэ а ынвият вреун пророк дин чей дин векиме.
а інші, що Ілля́ то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9 Дар Ирод зичя: „Луй Иоан й-ам тэят капул; чине есте оаре Ачеста деспре каре ауд астфел де лукрурь?” Ши кэута сэ-Л вадэ.
Тоді Ірод сказав: „Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?“І він намагався побачити Його.
10 Апостолий, кынд с-ау ынторс, ау историсит луй Исус тот че фэкусерэ. Ел й-а луат ку Сине ши С-а дус ла о парте, лынгэ о четате нумитэ Бетсаида.
А коли повернулись апо́столи, вони розповіли Йому, що́ зробили. І Він їх узяв, та й пішов самото́ю на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаі́да.
11 Нороаделе ау причепут лукрул ачеста ши ау мерс дупэ Ел. Исус ле-а примит бине, ле ворбя деспре Ымпэрэция луй Думнезеу ши виндека пе чей че авяу требуинцэ де виндекаре.
А як люди дові́далися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровля́в, хто потребува́в уздоро́влення.
12 Фииндкэ зиуа се плека спре сярэ, чей дойспрезече с-ау апропият ши Й-ау зис: „Дэ друмул нороаделор, ка сэ се дукэ ын сателе ши кэтунеле де примпрежур сэ гэздуяскэ ши сэ-шь кауте де але мынкэрий, пентру кэ аич сунтем ынтр-ун лок пустиу.”
А день став схилятися. І Двана́дцятеро підійшли та й сказали Йому: „Відпусти вже людей, — нехай вони йдуть у довко́лишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлю́дному!“
13 Исус ле-а зис: „Даци-ле вой сэ мэнынче!” Дар ей ау рэспунс: „Н-авем декыт чинч пынь ши дой пешть, афарэ нумай дакэ не вом дуче ной ыншине сэ кумпэрэм меринде пентру тот нородул ачеста.”
А Він їм сказав: „Дайте їсти їм ви“. Вони ж відказали: „Немає в нас більше, як п'я́теро хліба й дві риби. Хіба пі́демо та купимо поживи для всього наро́ду цього́“.
14 Ши ерау апроапе чинч мий де бэрбаць. Исус а зис ученичилор Сэй: „Пунеци-й сэ шадэ жос ын чете де кыте чинчзечь.”
Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до у́чнів Своїх: „Розсадіть їх рядами — по п'ятидесяти́“.
15 Аша ау ши фэкут: й-ау пус пе тоць сэ шадэ жос.
І зробили отак, і всіх їх розсади́ли.
16 Исус а луат челе чинч пынь ши чей дой пешть, Шь-а ридикат окий спре чер ши ле-а бинекувынтат. Апой, ле-а фрынт ши ле-а дат ученичилор сэ ле ымпартэ нородулуй.
I Він узяв п'ять хлібі́в та дві риби, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали наро́дові.
17 Ау мынкат тоць ши с-ау сэтурат ши ау ридикат доуэспрезече кошурь плине ку фиримитуриле рэмасе.
І всі їли й наси́тились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять коші́в.
18 Ынтр-о зи, пе кынд Се руга Исус сингур деопарте, авынд ку Ел пе ученичий Луй, ле-а пус ынтребаря урмэтоаре: „Чине зик оамений кэ сунт Еу?”
І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були́. І спитав Він їх, кажучи: „За кого Мене люди вважають?“
19 Ей Й-ау рэспунс: „Уний зик кэ ешть Иоан Ботезэторул; алций зик кэ ешть Илие; алций зик кэ а ынвият ун пророк дин чей дин векиме.”
Вони ж відповіли́ та сказали: „За Івана Христителя, а ті за Іллю́, а інші, — що воскрес один із давніх пророків“.
20 „Дар вой”, й-а ынтребат Ел, „чине зичець кэ сунт?” „Христосул луй Думнезеу!” Й-а рэспунс Петру.
А Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“Петро ж відповів та сказав: „За Христа Божого!“
21 Исус ле-а порунчит ку тэрие сэ ну спунэ нимэнуй лукрул ачеста.
Він же їм заказав, і звелів не казати ніко́му про це.
22 Апой, а адэугат кэ Фиул омулуй требуе сэ пэтимяскэ мулте, сэ фие тэгэдуит де бэтрынь, де преоций чей май де сямэ ши де кэртурарь, сэ фие оморыт ши а трея зи сэ ынвие.
І сказав Він: „Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, — але третього дня Він воскресне!“
23 Апой а зис тутурор: „Дакэ воеште чинева сэ винэ дупэ Мине, сэ се лепеде де сине, сэ-шь я кручя ын фиекаре зи ши сэ Мэ урмезе.
А до всіх Він промовив: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зрече́ться само́го себе, і хай ві́зьме щоденно свого́ хреста, та й за Мною йде.
24 Фииндкэ орьчине ва вои сэ-шь скапе вяца о ва перде, дар орьчине ышь ва перде вяца пентру Мине о ва мынтуи.
Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою́, той її збереже́.
25 Шиче ар фолоси унуй ом сэ кыштиӂе тоатэ лумя, дакэ с-ар прэпэди сау с-ар перде пе сине ынсушь?
Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але́ занапа́стить чи згубить себе?
26 Кэчде орьчине се ва рушина де Мине ши де кувинтеле Меле, се ва рушина ши Фиул омулуй де ел, кынд ва вени ын слава Са ши а Татэлуй ши а сфинцилор ынӂерь.
Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Своїй, і Отчій, і святих анголі́в.
27 Адевэратвэ спун кэ сунт уний дин чей че стау аич каре ну вор густа моартя пынэ ну вор ведя Ымпэрэция луй Думнезеу.”
Правдиво ж кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого“.
28 Кам ла опт зиле дупэ кувинтеле ачестя, Исус а луат ку Ел пе Петру, пе Иоан ши пе Иаков ши С-а суит пе мунте сэ Се роаӂе.
І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на го́ру.
29 Пе кынд Се руга, И с-а скимбат ынфэцишаря фецей, ши ымбрэкэминтя И с-а фэкут албэ стрэлучитоаре.
І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобрази́вся, а одежа Його стала біла й блиску́ча.
30 Ши ятэ кэ стэтяу де ворбэ ку Ел дой бэрбаць: ерау Мойсе ши Илие,
І ось два му́жі з Ним розмовляли, — були то Мойсей та Ілля́,
31 каре се арэтасерэ ын славэ ши ворбяу деспре сфыршитул Луй, пе каре авя сэ-л айбэ ын Иерусалим.
що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчи́ти.
32 Петру ши товарэший луй ерау ынгреуяць де сомн, дар, кынд с-ау дештептат бине, ау вэзут слава луй Исус ши пе чей дой бэрбаць каре стэтяу ымпреунэ ку Ел.
А Петро та прия́вні з ним були змо́рені сном, але, пробуди́вшись, бачили славу Його й обох му́жів, що стояли при Ньому.
33 Ын клипа кынд се деспэрцяу бэрбаций ачештя де Исус, Петру а зис луй Исус: „Ынвэцэторуле, есте бине сэ фим аич; сэ фачем трей колибе: уна пентру Тине, уна пентру Мойсе ши уна пентру Илие.” Ну штия че спуне.
І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: „Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатра: для Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!“Він не знав, що говорить...
34 Пе кынд ворбя ел астфел, а венит ун нор ши й-а акоперит ку умбра луй; ученичий с-ау ынспэймынтат кынд й-ау вэзут интрынд ын нор.
А як він говорив це, насу́нула хмара та їх заслони́ла. І вони полякались, як стали ті вхо́дити в хмару.
35 Ши дин нор с-а аузит ун глас каре зичя: „Ачеста есте Фиул Меу пряюбит: де Ел сэ аскултаць.”
І почувся ось голос із хмари, який промовляв: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“
36 Кынд с-а аузит гласул ачела, Исус а рэмас сингур. Ученичий ау тэкут ши н-ау спус, ын зилеле ачеля, нимэнуй нимик дин челе че вэзусерэ.
А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовча́ли, і ніко́му нічо́го тих днів не казали, що́ бачили.
37 А доуа зи, кынд с-ау коборыт де пе мунте, о глоатэ маре а ынтымпинат пе Исус.
А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його на́товп великий.
38 Ши ун ом дин мижлокул мулцимий а стригат: „Ынвэцэторуле, рогу-Те, уйтэ-Те ку ындураре ла фиул меу, фииндкэ ыл ам нумай пе ел.
І закричав ось один чоловік із наро́ду й сказав: Учителю, благаю Тебе, — зглянься над сином моїм, бо одина́к він у мене!
39 Ыл апукэ ун дух ши, деодатэ, рэкнеште; ши духул ыл скутурэ ку путере, аша кэ бэятул фаче спумэ ла гурэ ши ку аневое се дуче духул де ла ел, дупэ че л-а стропшит де тот.
А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той пі́ну пускає. І, вимучивши він його, насилу відхо́дить.
40 Ам ругат пе ученичий Тэй сэ-л скоатэ ши н-ау путут.”
І у́чнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли“.
41 „О, ням некрединчос ши порнит ла рэу”, а рэспунс Исус, „пынэ кынд вой фи ку вой ши вэ вой суфери? Аду аич пе фиул тэу.”
А Ісус відповів і промовив: „О, роде невірний й розбе́щений, — доки бу́ду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи́ свого сина сюди!“
42 Пе кынд веня бэятул, дракул л-а трынтит ла пэмынт ши л-а скутурат ку путере. Дар Исус а чертат духул некурат, а виндекат пе бэят ши л-а дат ынапой татэлуй сэу.
А як той іще йшов, де́мон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, — і вздоро́вив дитину, і віддав її батькові її.
43 Ши тоць ау рэмас уймиць де мэриря луй Думнезеу. Пе кынд тоць се минунау де тот че фэчя Исус, Ел а зис ученичилор Сэй:
І всі дивувалися ве́личі Божій!
44 „Вой аскултацьбине че вэ спун: Фиул омулуй ва фи дат ын мыниле оаменилор!”
„Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук“.
45 Дар ученичий ну ынцелеӂяу кувинтеле ачестя, кэч ерау акоперите пентру ей, ка сэ ну ле причяпэ, ши се темяу сэ-Л ынтребе ын привинца ачаста.
Проте́ не зрозуміли вони цього слова, було бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запита́ти про це слово.
46 Апой, ле-а венит ын гынд сэ штие чине динтре ей ар фи чел май маре.
І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47 Исус ле-а куноскут гындул инимий, а луат ун копилаш, л-а пус лынгэ Ел
А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48 ши ле-а зис: „Орьчинепримеште пе ачест копилаш, ын Нумеле Меу, пе Мине Мэ примеште ши орьчине Мэ примеште пе Мине примеште пе Чел че М-а тримис пе Мине. Фииндкэчине есте чел май мик ынтре вой тоць, ачела есте маре.”
І промовив до них: „Як хто при́йме дитину оцю в Ім'я́ Моє, Мене він приймає, а як хто Мене при́йме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто бо найменший між вами всіма́, — той великий!“
49 Иоан а луат кувынтул ши а зис: „Ынвэцэторуле, ной ам вэзут пе ун ом скоцынд драчь ын Нумеле Тэу ши л-ам оприт, пентру кэ ну мерӂе дупэ ной.”
А Іван відповів і сказав: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, що Ім'я́м Твоїм де́монів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить“.
50 „Ну-л оприць”, й-а рэспунс Исус, „фииндкэ чинену есте ымпотрива воастрэ есте пентру вой.”
Ісус же йому́ відказав: „Не забороняйте, — бо хто не проти вас, той за вас!“
51 Кынд с-а апропият время ын каре авя сэ фие луат ын чер, Исус Шь-а ындрептат фаца хотэрыт сэ мяргэ ла Иерусалим.
І сталось, коли дні вознесіння Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
52 А тримис ынаинте ниште соль, каре с-ау дус ши ау интрат ынтр-ун сат ал самаритенилор, ка сэ-Й прегэтяскэ ун лок де гэздуит.
І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули́ до села самарянського, щоб ночі́влю Йому пригото́вити.
53 Дар ей ну Л-ау примит, пентру кэ Исус Се ындрепта сэ мяргэ спре Иерусалим.
А ті не прийняли Його, бо йшов Він у на́прямі Єрусалиму.
54 Ученичий Сэй, Иаков ши Иоан, кынд ау вэзут лукрул ачеста, ау зис: „Доамне, врей сэ порунчим сэ се кобоаре фок дин чер ши сэ-й мистуе, кум а фэкут Илие?”
Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: „Господи, — хочеш, то ми скажемо, „щоб огонь зійшов з неба та винищив“їх, як і Ілля був зробив“.
55 Исус С-а ынторс спре ей, й-а чертат ши ле-а зис: „Ну штиць де че дух сунтець ынсуфлециць!
А Він оберну́вся до них, їм докорив та й сказав: „Ви не знаєте, якого ви духа.
56 Кэч Фиуломулуй а венит ну ка сэ пярдэ суфлетеле оаменилор, чи сэ ле мынтуяскэ.” Ши ау плекат ынтр-алт сат.
Бо Син Лю́дський прийшов не губи́ть душі лю́дські, а спасати!“І пішли вони в інше село.
57 Пе кынд ерау пе друм, ун ом Й-а зис: „Доамне, Те вой урма орьунде вей мерӂе.”
І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: „Я піду́ за Тобою, хоч би куди Ти пішов“.
58 Исус й-а рэспунс: „Вулпиле ау визуинь ши пэсэриле черулуй ау куйбурь, дар Фиул омулуй н-аре унде-Шь одихни капул.”
Ісус же йому́ відказав: „Мають но́ри лисиці, а гні́зда — небесні пташки́, — Син же Лю́дський не має ніде́ й голови прихили́ти!“
59 Алтуя й-а зис: „Вино дупэ Мине!” „Доамне”, Й-а рэспунс ел, „ласэ-мэ сэ мэ дук ынтый сэ ынгроп пе татэл меу.”
I промовив до другого Він: „Іди за Мною“. А той відказав: „Дозволь мені перше піти, і батька свого́ похова́ти“.
60 Дар Исус й-а зис: „Ласэ морций сэ-шь ынгроапе морций, ши ту ду-те де вестеште Ымпэрэция луй Думнезеу.”
Він же йому відказав: „Зостав мертвим ховати мерці́в своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже“.
61 Ун алтул а зис: „Доамне, Те вой урма, дар ласэ-мэ ынтый сэ мэ дук сэ-мь яу рэмас-бун де ла ай мей.”
А інший сказав був: „Господи, я піду́ за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми дома́шніми“.
62 Исус й-а рэспунс: „Орьчине пуне мына пе плуг ши се уйтэ ынапой, ну есте дестойник пентру Ымпэрэция луй Думнезеу.”
Ісус же промовив до нього: „Ніхто з тих, хто кладе́ свою руку на плуга та назад озира́ється, не надається до Божого Царства!“
