Лука 7
1 Дупэ че а сфыршит де ростит тоате ачесте кувынтэрь ынаинтя нородулуй каре-Л аскулта, Исус а интрат ын Капернаум.
Коли [Ісус] закінчив говорити до народу, який слухав Його, то зайшов до Капернаума.
2 Ун суташ авя ун роб ла каре циня фоарте мулт ши каре ера болнав пе моарте.
Раб одного сотника, яким він дорожив, тяжко захворів і був при смерті.
3 Фииндкэ аузисе ворбинду-се деспре Исус, суташул а тримис ла Ел пе ниште бэтрынь ай иудеилор, ка сэ-Л роаӂе сэ винэ сэ виндече пе робул луй.
Почувши про Ісуса, сотник надіслав до Нього юдейських старійшин просити Його, щоб прийшов зцілити раба.
4 Ачештя ау венит ла Исус, Л-ау ругат ку тот динадинсул ши ау зис: „Фаче сэ-й фачь ачест бине,
Прийшовши до Ісуса, вони щиро благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти зробив це для нього,
5 кэч юбеште нямул ностру ши ел не-а зидит синагога.”
бо він любить наш народ і побудував нам синагогу».
6 Исус а плекат ку ей, дар ну ера департе де касэ кынд суташул а тримис ла Ел пе ниште приетень сэ-Й спунэ: „Доамне, ну Те май остени атыта, пентру кэ ну сунт вредник сэ интри суб акоперэмынтул меу.
Ісус пішов разом із ними. І коли Він був недалеко від дому, сотник надіслав своїх друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах.
7 Де ачея нич ну м-ам сокотит вредник сэ вин еу ынсумь ла Тине. Чи зи о ворбэ, ши робул меу ва фи тэмэдуит.
Тому й себе я не вважав гідним, щоби прийти до Тебе, але скажи [лише] слово, і одужає мій слуга.
8 Кэч ши еу, каре сунт суб стэпыниря алтуя, ам суб мине осташь. Ши зик унуя: ‘Ду-те!’ ши се дуче; алтуя: ‘Вино!’ ши вине; ши робулуй меу: ‘Фэ кутаре лукру!’ ши-л фаче.”
Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою підлеглих воїнів. Кажу одному: „Іди!“– і він іде, а іншому: „Прийди!“– і він приходить, і рабу моєму: „Зроби це!“– і він робить».
9 Кынд а аузит Исус ачесте ворбе, С-а минунат де суташ, С-а ынторс спре нородул каре мерӂя дупэ Ел ши а зис: „Вэ спун кэ нич кяр ын Исраел н-ам гэсит о крединцэ атыт де маре.”
Почувши це, Ісус здивувався, обернувся до народу, що йшов за Ним, та промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри».
10 Кынд с-ау ынторс акасэ, тримиший ау гэсит сэнэтос пе робул каре фусесе болнав.
Повернувшись додому, посланці знайшли раба здоровим.
11 Ын зиуа урмэтоаре, Исус Се дучя ынтр-о четате нумитэ Наин. Ымпреунэ ку Ел мерӂяу ученичий Луй ши нород мулт.
Наступного дня [Ісус] пішов до міста, що зветься Наїн; разом із Ним ішли Його учні та великий натовп.
12 Кынд С-а апропият де поарта четэций, ятэ кэ дучяу ла гроапэ пе ун морт, сингурул фиу ал майчий луй, каре ера вэдувэ; ши ку еа ерау о мулциме де оамень дин четате.
Коли ж Він наблизився до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина в матері, котра була вдовою; разом із нею було чимало народу з міста.
13 Домнулуй, кынд а вэзут-о, И С-а фэкут милэ де еа ши й-а зис: „Ну плынӂе!”
Побачивши її, Господь змилосердився над нею й сказав: «Не плач!»
14 Апой, С-а апропият ши С-а атинс де раклэ. Чей че о дучяу с-ау оприт. Ел а зис: „Тинерелуле, скоалэ-те, ыць спун!”
І, підійшовши, торкнувся труни, а ті, що її несли, зупинилися. Тоді [Ісус] промовив: «Юначе! Кажу тобі, встань!»
15 Мортул а шезут ын капул оаселор ши а ынчепут сэ ворбяскэ. Исус л-а дат ынапой майчий луй.
Мертвий піднявся, сів та почав говорити. І [Ісус] віддав його матері.
16 Тоць ау фост куприншь де фрикэ, слэвяу пе Думнезеу ши зичяу: „Ун маре пророк с-а ридикат ынтре ной; ши Думнезеу а черчетат пе попорул Сэу.”
Усіх охопив страх, і прославляли Бога, кажучи: «Великий пророк з’явився між нами!» і «Бог прийшов на допомогу своєму народові!»
17 Вестя ачаста деспре Исус с-а рэспындит ын тоатэ Иудея ши прин тоате ымпрежуримиле.
І розійшлася ця звістка про Нього по всій Юдеї та по всій тій країні.
18 Ученичий луй Иоан ау дат де штире ынвэцэторулуй лор деспре тоате ачесте лукрурь.
Учні Івана сповістили його про все це. І він, прикликавши двох своїх учнів,
19 Иоан а кемат пе дой динтре ученичий сэй ши й-а тримис ла Исус сэ-Л ынтребе: „Ту ешть Ачела каре аре сэ винэ сау сэ аштептэм пе алтул?”
надіслав їх до Господа спитати: ―Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?
20 Ачештя, кынд с-ау ынфэцишат ынаинтя луй Исус, Й-ау зис: „Иоан Ботезэторул не-а тримис ла Тине сэ Те ынтребэм: ‘Ту ешть Ачела каре аре сэ винэ сау сэ аштептэм пе алтул?’”
Прийшовши до Нього, чоловіки сказали: ―Іван Хреститель надіслав нас до Тебе спитати: «Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати іншого?»
21 Кяр ын клипа ачея, Исус а виндекат пе мулць де боль, де кинурь, де духурь реле ши мултор орбь ле-а дэруит ведеря.
Саме тоді Він зцілив багатьох від хвороб, недуг та злих духів і багатьом сліпим дарував зір.
22 Ши, дрепт рэспунс, ле-а зис: „Дучеци-вэ де спунець луй Иоан че аць вэзут ши аузит: орбийвэд, шкьопий умблэ, лепроший сунт курэциць, сурзий ауд, морций ынвие, ши сэрачилорли се проповэдуеште Евангелия.
У відповідь Він сказав: ―Ідіть і скажіть Іванові те, що ви бачили та чули: сліпі прозрівають, каліки ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві оживають, а бідним проповідується Добра Звістка.
23 Фериче де ачела пентру каре ну вой фи ун прилеж де потикнире.”
І блаженний той, хто не спокуситься через Мене.
24 Дупэ че ау плекат тримиший луй Иоан, Исус а ынчепут сэ спунэ нороаделор деспре Иоан: „Че аць ешит сэ ведець ын пустиу? О трестие клэтинатэ де вынт?
Коли посланці Івана відійшли, [Ісус] почав говорити народові про Івана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, розхитану вітром?
25 Атунч че аць ешит сэ ведець? Ун ом ымбрэкат ын хайне мой? Ятэ кэ чей че поартэ хайне мой ши чей че трэеск ын десфэтэрь сунт ын каселе ымпэрацилор.
На кого ви виходили дивитись? На людину, одягнену в м’яку одежу? Але ж ті, що розкішно одягаються й живуть у розкоші, знаходяться в царських палацах.
26 Атунч че аць ешит сэ ведець? Ун пророк? Да, вэ спун, ши май мулт декыт ун пророк.
То на кого ви ходили дивитись? На пророка? Так, Я кажу вам, навіть більше, ніж на пророка!
27 Елесте ачела деспре каре есте скрис: ‘Ятэ, тримит пе солул Меу ынаинтя Фецей Тале, каре Ыць ва прегэти каля ынаинтя Та.’
Він той, про кого написано: „Ось Я посилаю Мого посланця перед обличчям Твоїм, який приготує дорогу перед Тобою“.
28 Вэ спун кэ, динтре чей нэскуць дин фемей, ну есте ничунул май маре декыт Иоан Ботезэторул. Тотушь чел май мик ын Ымпэрэция луй Думнезеу есте май маре декыт ел.
Кажу вам: нема більшого за Івана серед народжених жінками, але найменший у Царстві Божому більший за нього».
29 Ши тот нородул каре л-а аузит ши кяр вамеший ау дат дрептате луй Думнезеу, приминдботезул луй Иоан,
Весь народ, а також і митники, що слухали Його, визнавши справедливість Бога, хрестились хрещенням Івана.
30 дар фарисеий ши ынвэцэторий Леӂий ау зэдэрничит плануллуй Думнезеу пентру ей, неприминд ботезул луй.
А фарисеї та законники відкинули волю Божу про себе й не хрестились у нього.
31 Кучине вой асемэна дар пе оамений дин нямул ачеста? Ши ку чине сямэнэ ей?
«Із ким Мені порівняти людей з цього покоління, – сказав [Ісус], – і на кого вони схожі?
32 Сямэнэ ку ниште копий каре стау ын пяцэ ши стригэ уний кэтре алций: ‘В-ам кынтат дин флуер, ши н-аць жукат; в-ам кынтат де жале, ши н-аць плынс.’
Схожі на дітей, котрі сидять на базарі та кличуть одне одного, кажучи: „Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали. Ми співали вам жалібні пісні, а ви не плакали“.
33 Ын адевэр, а венит ИоанБотезэторул, нич мынкынд пыне, нич бынд вин, ши зичець: ‘Аре драк.’
Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба й не п’є вина, а ви кажете: „Має демона!“
34 А венит Фиул омулуй, мынкынд ши бынд, ши зичець: ‘Ятэ ун ом мынкэчос ши бэутор де вин, ун приетен ал вамешилор ши ал пэкэтошилор.’
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: „Ось чоловік – ненажера й п’яниця, приятель митників та грішників“.
35 ТотушьЫнцелепчуня а фост гэситэ дряптэ де тоць копиий ей.”
Однак мудрість виправдана всіма її дітьми».
36 Ун фарисеу а ругат пе Исус сэ мэнынче ла ел. Исус а интрат ын каса фарисеулуй ши а шезут ла масэ.
Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним. Зайшовши в дім фарисея, [Ісус] сів за стіл.
37 Ши ятэ кэ о фемее пэкэтоасэ дин четате а афлат кэ Ел ера ла масэ ын каса фарисеулуй. А адус ун вас де алабастру ку мир мироситор
І ось одна жінка з того міста, яка була грішницею, дізналася, що Він сидить за столом у домі фарисея. Вона принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром
38 ши стэтя ынапой лынгэ пичоареле луй Исус ши плынӂя. Апой а ынчепут сэ-Й стропяскэ пичоареле ку лакримиле ей ши сэ ле штяргэ ку пэрул капулуй ей; ле сэрута мулт ши ле унӂя ку мир.
та, припавши до ніг [Ісуса] ззаду, плачучи, почала слізьми обмивати Його ноги й волоссям своєї голови витирати їх, цілувала Його ноги й мастила миром.
39 Кынд а вэзут лукрул ачеста, фарисеул каре-Л пофтисе шь-а зис: „Омул ачеста, дакэ ар фи ун пророк, ар шти чине ши че фел де фемее есте чя каре се атинӂе де Ел: кэ есте о пэкэтоасэ.”
Побачивши це, фарисей, який запросив [Ісуса], подумав собі: ―Якби Він був пророком, то знав би, що жінка, яка торкається до Нього, – грішниця.
40 Исус а луат кувынтул ши й-а зис: „Симоне, ам сэ-ць спун чева.” „Спуне, Ынвэцэторуле”, Й-а рэспунс ел.
Тоді Ісус звернувся до нього: ―Симоне, маю тобі щось сказати! Той відповів: ―Говори, Учителю!
41 „Ун кэмэтар авя дой даторничь: унул ый ера датор ку чинч суте де лей, яр челэлалт, ку чинчзечь.
У одного позикодавця було двоє боржників: один був винен п’ятсот динаріїв, а інший – п’ятдесят.
42 Фииндкэ н-авяу ку че плэти, й-а ертат пе амындой. Спуне-Мь дар, каре дин ей ыл ва юби май мулт?”
Та оскільки вони не мали, чим віддати, він простив обох. Отже, хто з них буде любити його більше?
43 Симон Й-а рэспунс: „Сокотеск кэ ачела кэруя й-а ертат май мулт.” Исус й-а зис: „Дрепт ай жудекат.”
Симон відповів: ―Я думаю, що той, якому більше простив. [Ісус] відповів: ―Правильно ти розсудив.
44 Апой С-а ынторс спре фемее ши а зис луй Симон: „Везь ту пе фемея ачаста? Ам интрат ын каса та ши ну Мь-ай дат апэ пентру спэлат пичоареле, дар еа Мь-а стропит пичоареле ку лакримиле ей ши Ми ле-а штерс ку пэрул капулуй ей.
І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: ―Бачиш цю жінку? Я зайшов у твій дім, а ти не дав Мені води для ніг, вона ж своїми слізьми обмила Мої ноги та волоссям обтерла їх.
45 Ту ну Мь-ай дат сэрутаре, дар еа, де кынд ам интрат, н-а ынчетат сэ-Мь сэруте пичоареле.
Ти не привітав Мене поцілунком, а вона, відколи Я зайшов, не перестає цілувати Мої ноги.
46 Капул ну Ми л-ай унс куунтделемн; дар еа Мь-а унс пичоареле ку мир.
Ти не намастив Моєї голови олією, а вона миром намастила Мої ноги.
47 Де ачеяыць спун: Пэкателе ей, каре сунт мулте, сунт ертате, кэч а юбит мулт. Дар куй и се яртэ пуцин юбеште пуцин.”
Тому кажу тобі: прощаються її численні гріхи, бо вона багато полюбила, а кому мало прощається, той мало любить.
48 Апой а зис фемеий: „Ертатеыць сунт пэкателе!”
[Потім Ісус] промовив до неї: ―Прощаються гріхи твої!
49 Чей че шедяу ку Ел ла масэ ау ынчепут сэ зикэ ынтре ей: „Чине есте Ачеста де яртэ кяр ши пэкателе?”
А всі, хто сидів із Ним за столом, почали думати про себе: «Хто Він такий, що й гріхи прощає?»
50 Дар Исус а зис фемеий: „Крединцата те-а мынтуит; ду-те ын паче.”
Він же сказав жінці: ―Віра твоя спасла тебе, іди з миром.
