Жудекэторий 9
1 Абимелек, фиул луй Иерубаал, с-а дус ла Сихем, ла фраций мамей луй, ши ятэ кум ле-а ворбит атыт лор, кыт ши ла тоатэ фамилия касей татэлуй мамей сале:
І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всьо́го роду ба́тьківського дому своєї матері, кажучи:
2 „Спунець, вэ рог, ын аузул тутурор локуиторилор дин Сихем: ‘Есте май бине пентру вой ка шаптезечь де оамень, тоць фий ай луй Иерубаал, сэ стэпыняскэ песте вой сау ун сингур ом сэ стэпыняскэ песте вой?’ Ши адучеци-вэ аминте кэ еу сунт ос дин оаселе воастре ши карне дин карня воастрэ.”
„Говорі́ть го́лосно до всіх сихемських госпо́дарів: Що́ ліпше для вас: чи панува́ння над вами семидесяти́ мужів, усіх Єруббаа́лових сині́в, чи панува́ння над вами му́жа одно́го? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше“.
3 Фраций мамей луй ау спус тоате кувинтеле ачестя пентру ел ын аузул тутурор локуиторилор дин Сихем, ши инима лор с-а плекат спре Абимелек, кэч ышь зичяу: „Ел есте фрате ку ной.”
І говорили брати його матері про нього го́лосно до сихемських госпо́дарів усі ті слова́, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: „Він наш брат“.
4 Й-ау дат шаптезечь де сикли де арӂинт, пе каре й-ау ридикат дин каса луй Баал-Берит. Абимелек а кумпэрат ку ей пе ниште оамень фэрэ кэпэтый ши неастымпэраць, каре ау мерс дупэ ел.
І дали́ йому сімдеся́т шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легкова́жних людей, — і вони пішли за ним.
5 А венит ын каса татэлуй сэу ла Офра ши а учис пе фраций сэй, фиий луй Иерубаал, шаптезечь де оамень, пе ачеяшь пятрэ. Н-а скэпат декыт Иотам, чел май тынэр фиу ал луй Иерубаал, кэч се аскунсесе.
А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаа́лових, сімдеся́т чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаа́лів, наймолодший, бо сховався.
6 Тоць локуиторий дин Сихем ши тоатэ каса луй Мило с-ау стрынс лаолалтэ ши ау венит де ау фэкут ымпэрат пе Абимелек, лынгэ стежарул сэдит ын Сихем.
І були́ зі́брані всі сихемські госпо́дарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
7 Иотам а афлат деспре лукрул ачеста. С-а дус ши с-а ашезат пе вырфул мунтелуй Гаризим ши ятэ че ле-а стригат ел ку глас таре: „Аскултаци-мэ, локуиторий Сихемулуй, ши Думнезеу сэ вэ аскулте!
І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхі́в'ї гори Ґаріззі́м, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: „Почуйте мене, сихемські госпо́дарі, і хай почує вас Бог!
8 Копачий ау плекат сэ унгэ ун ымпэрат ши сэ-л пунэ ын фрунтя лор. Ей ау зис мэслинулуй: ‘Ымпэрэцеште песте ной!’
Пішли були раз дерева́, щоб пома́зати царя над собою, і сказали вони до оли́вки: Царюй ти над нами!
9 Дар мэслинул ле-а рэспунс: ‘Сэ-мь пэрэсеск еу унтделемнул меу, каре ымь адуче лауде дин партя луй Думнезеу ши а оаменилор, ка сэ мэ дук сэ домнеск песте копачь?’
А оли́вка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду́ над дере́вами?
10 Ши копачий ау зис смокинулуй: ‘Вино ту де ымпэрэцеште песте ной!’
І сказали дере́ва до фіґи: Іди ти, та й над нами царю́й!
11 Дар смокинул ле-а рэспунс: ‘Сэ-мь пэрэсеск еу дулчаца мя ши родул меу чел минунат, ка сэ мэ дук сэ домнеск песте копачь?’
І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодо́щі та свій добрий врожа́й, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
12 Ши копачий ау зис вицей: ‘Вино ту ши домнеште песте ной!’
І дере́ва промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!
13 Дар вица ле-а рэспунс: ‘Сэ-мь пэрэсеск еу винул, каре ынвеселеште пе Думнезеу ши пе оамень, ка сэ мэ дук сэ домнеск песте копачь?’
І промовив до них виноград: Чи я загубив свого со́ка, що Бога й людей весели́ти, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
14 Атунч, тоць копачий ау зис спинулуй: ‘Вино ту ши ымпэрэцеште песте ной!’
Тоді всі дере́ва сказали терни́ні: Іди ти, та й над нами царюй!
15 Ши спинул а рэспунс копачилор: ‘Дакэ ын адевэр врець сэ мэ унӂець ка ымпэрат ал востру, вениць ши адэпостици-вэ суб умбра мя; алтфел, сэ ясэ ун фок дин спин ши сэ мистуе чедрий Либанулуй.’
А терни́на сказала дере́вам: якщо справді мене на царя над собою пома́зуєте, — підійді́ть, похова́йтеся в ті́ні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із терни́ни, та кедри лива́нські поїсть!
16 Акум, оаре ку адевэрат ши ку тоатэ курэция аць лукрат вой, фэкынд ымпэрат пе Абимелек? Аць арэтат вой бунэвоинцэ фацэ де Иерубаал ши де каса луй? В-аць пуртат вой оаре ку ел потривит ку служба пе каре в-а фэкут-о?
А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настанови́ли Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,
17 Кэч татэл меу с-а луптат пентру вой, шь-а пус вяца ын примеждие ши в-а избэвит дин мына луй Мадиан,
бо мій ба́тько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпе́ку, і врятував вас із руки Мідія́на,
18 ши вой в-аць ридикат ымпотрива касей татэлуй меу, й-аць учис фиий, шаптезечь де оамень, пе ачеяшь пятрэ ши аць фэкут ымпэрат песте локуиторий дин Сихем пе Абимелек, фиул роабей луй, пентру кэ есте фрателе востру.
а ви сьогодні повстали на дім ба́тька мого, та й повбивали синів його, сімдеся́т люда, на одно́му камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими госпо́дарями, бо він брат ваш,
19 Дакэ ын адевэр ши ку тоатэ курэция в-аць пуртат вой астэзь фацэ де Иерубаал ши каса луй, бине! Абимелек сэ фие букурия воастрэ ши вой сэ фиць букурия луй!
і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!
20 Дакэ ну, сэ ясэ ун фок дин Абимелек ши сэ мистуе пе локуиторий дин Сихем ши каса луй Мило; ши ун фок сэ ясэ дин локуиторий Сихемулуй ши дин каса луй Мило ши сэ мистуе пе Абимелек!”
А як ні, — ви́йде огонь з Авімелеха, та й поїсть госпо́дарів Сихему й Бет-Мілло, і ви́йде огонь із госпо́дарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха“.
21 Иотам с-а дат ын лэтурь ши а луат-о ла фугэ; с-а дус ла Беер, унде а локуит департе де фрателе сэу Абимелек.
І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.
22 Абимелек стэпынисе трей ань песте Исраел.
І володів Авімеле́х над Ізраїлем три роки.
23 Атунч, Думнезеу а тримис ун дух рэу ынтре Абимелек ши локуиторий Сихемулуй, ши локуиторий Сихемулуй ау фост некрединчошь луй Абимелек,
І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими госпо́дарями, — і зрадили сихемські госпо́дарі Авімелеха,
24 пентру ка ши крузимя сэвыршитэ ку чей шаптезечь де фий ай луй Иерубаал сэ-шь я педяпса ши сынӂеле лор сэ кадэ асупра фрателуй лор Абимелек, каре-й учисесе, ши асупра локуиторилор Сихемулуй, каре-л ажутасерэ сэ учидэ пе фраций сэй.
щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.
25 Локуиторий Сихемулуй ау пус ла пындэ ымпотрива луй, пе вырфуриле мунцилор, ниште оамень каре жефуяу пе тоць чей че тречяу пе лынгэ ей пе друм. Ши лукрул ачеста а фост адус ла куноштинца луй Абимелек.
І сихемські господарі́ поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабува́ли все, що прихо́дило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.
26 Гаал, фиул луй Ебед, а венит ку фраций сэй ши ау трекут ла Сихем. Локуиторий Сихемулуй ау авут ынкредере ын ел!
І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і дові́рилися йому сихемські господарі́.
27 Ау ешит ла кымп, ле-ау кулес вииле, ле-ау кэлкат стругурий ши ау ынчепут сэ се веселяскэ; ау интрат ын каса думнезеулуй лор, ау мынкат ши ау бэут ши ау блестемат пе Абимелек.
І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.
28 Ши Гаал, фиул луй Ебед, зичя: „Чине есте Абимелек ши чине есте Сихем, ка сэ служим луй Абимелек? Ну есте ел фиул луй Иерубаал ши ну есте Зебул ынгрижиторул луй? Служиць бэрбацилор луй Хамор, татэл луй Сихем! Де че сэ служим луй Абимелек?
І говорив Ґаал, син Еведів: „Хто Авімелех і хто Сихе́м, що бу́демо служити йому? Чи ж він не син Єруббаа́лів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми бу́демо служити йому?
29 О, дакэ аш фи еу стэпынул ачестуй попор, аш рэстурна пе Абимелек.” Ши деспре Абимелек зичя: „Стрынӂе-ць оштиря ши ешь!”
А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє ві́йсько, та й вийди!“
30 Зебул, кырмуиторул четэций, а аузит че зичя Гаал, фиул луй Ебед, ши с-а апринс де мыние.
І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.
31 А тримис пе аскунс ниште соль ла Абимелек ка сэ-й спунэ: „Ятэ, Гаал, фиул луй Ебед, ши фраций луй ау венит ла Сихем ши ау рэскулат четатя ымпотрива та.
І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: „Ось Ґаал, син Еведів, та брати його прихо́дять до Сихему, і ось вони підбу́рюють місто проти тебе.
32 Акум, плякэ ноаптя, ту ши попорул каре есте ку тине, ши стай ла пындэ ын кымп.
А тепер устань уночі ти та той наро́д, що з тобою, і чату́й на полі.
33 Диминяца, ла рэсэритул соарелуй, сэ те арунчь ку нэвалэ асупра четэций. Ши кынд Гаал ши попорул каре есте ку ел вор еши ымпотрива та, сэ-й фачь че-ць вор ынгэдуи путериле.”
І буде, — встанеш рано вранці, як схо́дитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, ви́йдуть до тебе, а ти зробиш йому, як зна́йде потрібним рука твоя“.
34 Абимелек ши тот попорул каре ера ку ел ау плекат ноаптя ши с-ау пус ла пындэ лынгэ Сихем, ымпэрциць ын патру чете.
І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.
35 Гаал, фиул луй Ебед, а ешит ши а стат ла интраря порций четэций. Абимелек ши тот попорул каре ера ку ел с-ау скулат атунч де ла пындэ.
І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході місько́ї брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із за́сідки.
36 Гаал а зэрит попорул ши а зис луй Зебул: „Ятэ ун попор каре се кобоарэ дин вырфул мунцилор.” Зебул й-а рэспунс: „Есте умбра мунцилор пе каре-й ей дрепт оамень.”
А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: „Ось народ схо́дить із верхі́в гір“. І сказав до нього Зевул: „Ти бачиш гірську́ тінь, немов людей!“
37 Гаал, луынд ярэшь кувынтул, а зис: „Есте кяр ун попор каре се кобоарэ де пе ынэлцимиле цэрий ши о чатэ вине пе друмул Стежарулуй Гичиторилор.”
А Ґаал далі говорив та казав: „Ось народ сходить з верхі́в'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму“.
38 Зебул й-а рэспунс: „Унде ыць есте акум гура ку каре зичяй: ‘Чине есте Абимелек, ка сэ-й служим?’ Ну есте оаре ачеста попорул пе каре-л диспрецуяй ту? Мерӂь акум ши луптэ-те ку ел!”
І сказав до нього Зевул: „Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми бу́дем служити йому? А оце той народ, що ти пого́рджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!“
39 Гаал а ынаинтат ын фрунтя локуиторилор Сихемулуй ши с-а луптат ку Абимелек.
І вийшов Ґаал перед сихемськими господаря́ми, та й воював з Авімелехом.
40 Урмэрит де Абимелек, а луат-о ла фугэ динаинтя луй ши мулць оамень ау кэзут морць пынэ ла интраря порций.
І Авімелех погнав його, і він побі́г перед ним. І напа́дало багато трупів аж до входу до брами.
41 Абимелек с-а оприт ла Арума. Ши Зебул а изгонит пе Гаал ши пе фраций луй, каре н-ау путут сэ рэмынэ ла Сихем.
І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаал а та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
42 А доуа зи, попорул а ешит ла кымп. Абимелек, кэруя и с-а дат де штире,
I сталося другого дня, і вийшов наро́д на поле, а Авімелеху доне́сли про це.
43 шь-а луат чата, а ымпэрцит-о ын трей пэрць ши с-а пус ла пындэ ын кымп. Вэзынд кэ попорул ешя дин четате, с-а скулат ымпотрива лор ши й-а бэтут.
І взяв він людей, і поділив їх на три ві́дділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ вихо́дить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.
44 Абимелек ши четеле каре ерау ку ел ау порнит ынаинте ши с-ау ашезат ла интраря порций четэций: доуэ дин ачесте чете с-ау арункат асупра тутурор челор че ерау ын кымп ши й-ау бэтут.
А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході місько́ї брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.
45 Абимелек а бэтут четатя тоатэ зиуа, а луат-о ши а учис попорул каре се афла ын еа. Апой а дэрымат четатя пынэ ла темелие ши а пресэрат саре песте еа.
І Авімелех воював із містом ці́лий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
46 Ла аузул ачестуй лукру, тоць локуиторий турнулуй Сихемулуй с-ау дус ын четэцуя касей думнезеулуй Берит.
І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.
47 С-а дат де штире луй Абимелек кэ тоць локуиторий турнулуй Сихемулуй с-ау стрынс аколо.
І було доне́сено Авімелехові, що зібралися всі господарі́ сихемської ба́шти.
48 Атунч, Абимелек с-а суит пе мунтеле Цалмон, ел ши тот попорул каре ера ку ел. А луат о секуре ын мынэ, а тэят о рамурэ де копак, а луат-о ши а пус-о пе умэр. Апой а зис попорулуй каре ера ку ел: „Аць вэзут че ам фэкут? Грэбици-вэ ши фачець ши вой ка мине.”
І вийшов Авімелех на го́ру Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настина́в галу́ззя з де́рева, і позно́сив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: „Що ви бачили, що́ зробив я, — поспішно зробіть, як я“.
49 Ши ау тэят фиекаре кыте о рамурэ ши ау мерс дупэ Абимелек; ау ашезат рамуриле лынгэ четэцуе ши й-ау дат фок, ей ши челор че се афлау ын еа. Аша ау перит тоць оамений дин турнул Сихемулуй, ын нумэр де апроапе о мие, бэрбаць ши фемей.
І настина́в також увесь народ кожен галу́ззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської ве́жі, близько тисячі чоловіків та жінок.
50 Абимелек а порнит ымпотрива Тебецулуй. А ымпресурат Тебецул ши л-а луат.
І пішов Авімелех до Тевецу, і таборува́в при Тевеці, та й здобув його.
51 Ын мижлокул четэций ера ун турн таре, унде ау фуӂит тоць локуиторий четэций, бэрбаць ши фемей; ау ынкуят ушиле дупэ ей ши с-ау суит пе акоперишул турнулуй.
А в сере́дині міста була́ міцна́ башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі́ міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
52 Абимелек а ажунс пынэ ла турн; л-а бэтут ши с-а апропият де уша турнулуй ка сэ-й пунэ фок.
І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.
53 Атунч, о фемее а арункат о пятрэ де рышницэ пе капул луй Абимелек ши й-а сфэрымат цяста капулуй.
Тоді одна жінка кинула горі́шнього ка́меня від жо́рен на Авімелехову голову, — та й розторо́щила йому че́репа.
54 Ындатэ, ел а кемат пе тынэрул каре-й пурта армеле ши й-а зис: „Скоате-ць сабия ши омоарэ-мэ, ка сэ ну се зикэ де мине: ‘Л-а оморыт о фемее.’” Тынэрул л-а стрэпунс ку сабия ши а мурит.
І він зараз кликнув до юнака́, свого́ зброєно́ші, та й сказав йому: „Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!“І його юна́к проколов його, — і він помер.
55 Кынд ау вэзут бэрбаций луй Исраел кэ Абимелек а мурит, ау плекат фиекаре акасэ.
І побачили ізра́їльтяни, що Авімелех помер, та й порозхо́дилися кожен на своє місце.
56 Астфел а фэкут Думнезеу сэ кадэ асупра луй Абимелек рэул пе каре-л фэкусе татэлуй сэу, учигынд пе чей шаптезечь де фраць ай луй,
І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдеся́т братів своїх.
57 ши Думнезеу а фэкут сэ кадэ асупра капулуй оаменилор дин Сихем тот рэул пе каре-л фэкусерэ. Астфел с-а ымплинит фацэ де ей блестемул луй Иотам, фиул луй Иерубаал.
А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню го́лову, — і прийшло на них прокля́ття Йотама, Єруббаа́лового сина.
