Жудекэторий 16
1 Самсон а плекат ла Газа; аколо а вэзут о курвэ ши а интрат ла еа.
І пішов Самсо́н до Га́зи, і побачив там жінку блудни́цю, і ввійшов до неї.
2 С-а спус оаменилор дин Газа: „Самсон а венит аич.” Ши л-ау ынконжурат ши ау пындит тоатэ ноаптя ла поарта четэций. Ау стат лиништиць тоатэ ноаптя ши ау зис: „Кынд се ва лумина де зиуэ, ыл вом оморы.”
А аззеянам донесли, говорячи: „Самсон прийшов сюди!“І оточи́ли вони, і чатували на нього всю ніч у міські́й брамі. І вони тихо поводилися всю ніч, говорячи: „ Будемо чатувати аж до ранішнього світу, — і заб'ємо його“.
3 Самсон а рэмас кулкат пынэ ла мезул нопций. Пе ла мезул нопций, с-а скулат ши а апукат порциле четэций ку амындой стылпий, ле-а скос ымпреунэ ку зэворул, ле-а пус пе умерь ши ле-а дус пе вырфул мунтелуй дин фаца Хебронулуй.
І лежав Самсон аж до пі́вночі. А опі́вночі встав, і схопи́в за двері місько́ї брами та за оби́два бічні́ одві́рки, та й вирвав їх ра́зом із за́сувом, і поклав на свої плечі, і виніс їх на верхі́в'я гори, що навпроти Хевро́ну.
4 Дупэ ачея, а юбит пе о фемее ын валя Сорек. Еа се нумя Далила.
І сталося потому, і покохав він жінку в долині Сорек, а ім'я́ їй Делі́ла.
5 Домниторий филистенилор с-ау суит ла еа ши й-ау зис: „Ындуплекэ-л ши афлэ де унде-й вине путеря луй чя маре ши кум ам путя сэ-л бируим, ка сэ-л легэм ши сэ-л слэбим, ши-ць вом да фиекаре кыте о мие о сутэ де сикли де арӂинт.”
І прийшли до неї филистимські воло́дарі, та й сказали їй: „Намов його та й побач, — у чо́му його велика сила, і чим переможемо його та зв'яжемо його, щоб упокори́ти його? А ми кожен дамо́ тобі тисячу й сто шеклів срібла“.
6 Далила а зис луй Самсон: „Спуне-мь, те рог, де унде-ць вине путеря та чя маре ши ку че ар требуи сэ фий легат ка сэ фий бируит.”
І сказала Деліла до Самсона: „Розкажи мені, у чо́му твоя велика сила, і чим можна зв'язати, щоб упокори́ти тебе?“
7 Самсон й-а зис: „Дакэ аш фи легат ку шапте фуний ной, каре сэ ну фие ускате ынкэ, аш слэби ши аш фи ка орьче алт ом.”
І сказав їй Самсон: „Якщо зв'яжуть мене сімома́ мокрими шну́рами, що ще не ви́сушені, то осла́бну та й стану, як кожен із людей“.
8 Домниторий филистенилор ау адус Далилей шапте фуний ной, неускате ынкэ. Ши еа л-а легат ку фунииле ачестя.
І прине́сли їй филистимські володарі сім мокрих шну́рів, що ще не були ви́сушені, а вона зв'язала його ними.
9 Яр ниште оамень стэтяу ла пындэ ла еа, ынтр-о одае. Еа й-а зис: „Филистений сунт асупра та, Самсон!” Ши ел а рупт фунииле кум се рупе о ацэ де кылць кынд се атинӂе де фок. Ши, астфел, н-ау штиут де унде-й веня путеря.
А за́сідка сиділа в неї в іншій кімна́ті. І вона сказала до нього: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“І він розірва́в ті шну́ри, як розривається нитка з кло́ччя, коли понюхає огню. І не пізнана була його сила.
10 Далила а зис луй Самсон: „Везь, ць-ай бэтут жок де мине, мь-ай спус минчунь. Акум, те рог, аратэ-мь ку че требуе сэ фий легат.”
І сказала Делі́ла до Самсона: „Оце ти обмани́в мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені тепер, чим можна зв'язати тебе?“
11 Ел й-а зис: „Дакэ аш фи легат ку фуний ной, каре сэ ну фи фост ынтребуинцате ничодатэ, аш слэби ши аш фи ка орьче алт ом.”
А він їй сказав: „Якщо справді зв'яжуть мене нови́ми су́каними шну́рами, якими не робилася робота, то ослабну й стану, як кожен із людей“.
12 Далила а луат ниште фуний ной ши л-а легат ку еле. Апой й-а зис: „Филистений сунт асупра та, Самсон!” Яр ниште оамень стэтяу ла пындэ ынтр-о одае. Ши ел а рупт фунииле де ла браце ка пе о ацэ.
І взяла Деліла нові́ шну́ри, та й зв'язала його ними, і сказала до нього: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“А за́сідка сиділа в іншій кімна́ті. І він зірвав їх зо своїх плече́й, немов нитку.
13 Далила а зис луй Самсон: „Пынэ акум ць-ай бэтут жок де мине ши мь-ай спус минчунь. Спуне-мь ку че требуе сэ фий легат.” Ел й-а зис: „Н-ай декыт сэ ымплетешть челе шапте шувице де пэр дин капул меу ын урзяла цесэтурий.”
І сказала Деліла Самсонові: „Досі ти обма́нював мене, і говорив мені лжу. Розкажи ж мені, чим можна зв'язати тебе?“А він їй сказав: „Якщо утчеш сім ку́черів моєї голови з основою“.
14 Ши еа ле-а пиронит ку ун куй де лемн ын пэмынт. Апой й-а зис: „Филистений сунт асупра та, Самсон!” Ши ел с-а трезит дин сомн ши а смулс куюл де лемн дин пэмынт ку урзялэ ку тот.
І вона прибила їх ткацьким клинко́м, та й сказала до нього: „Филистимляни на тебе, Самсоне!“А він обудився зо сну́ свого, та й вирвав ткацького клинка́ ткани́ни та осно́ву.
15 Еа й-а зис: „Кум поць спуне: ‘Те юбеск!’, кынд инима та ну есте ку мине? Ятэ кэ де трей орь ць-ай бэтут жок де мине ши ну мь-ай спус де унде-ць вине путеря та чя маре.”
І сказала вона до нього: „Як ти говориш: кохаю тебе, а серце твоє не зо мною? Оце тричі обмани́в ти мене, і не розповів мені, у чо́му твоя велика сила“.
16 Фииндкэ еа ыл некэжя ши-л кинуя ын фиекаре зи ку стэруинцеле ей, суфлетул и с-а умплут де о нелиниште де моарте,
І сталося, коли вона докуча́ла йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього, то знетерпели́вилася душа його на смерть.
17 шь-а дескис тоатэ инима фацэ де еа ши й-а зис: „Бричул н-а трекут песте капул меу, пентру кэ сунт ынкинат Домнулуй дин пынтечеле майчий меле. Дакэ аш фи рас, путеря м-ар пэрэси, аш слэби ши аш фи ка орьче алт ом.”
І виложив він їй усе серце своє, та й сказав їй: „Бритва не торкалась моєї голови, бо я Божий назоре́й від утро́би своєї матері. Якщо я буду ого́лений, то відступить від мене сила моя, і я ослабну, та й стану, як кожна люди́на“.
18 Далила, вэзынд кэ ышь дескисесе тоатэ инима фацэ де еа, а тримис сэ кеме пе домниторий филистенилор ши а пус сэ ле спунэ: „Суици-вэ де дата ачаста, кэч мь-а дескис тоатэ инима луй.” Ши домниторий филистенилор с-ау суит ла еа ши ау адус арӂинтул ын мынь.
І побачила Деліла, що він розповів їй усе своє серце, і послала й покликала филистимських воло́дарів, говорячи: „Прийдіть і цим ра́зом, бо він розповів мені все своє серце“. І прийшли до неї филистимські воло́дарі, і зне́сли срібло в своїй руці.
19 Еа л-а адормит пе ӂенункий ей. Ши, кемынд ун ом, а рас челе шапте шувице де пе капул луй Самсон ши а ынчепут астфел сэ-л слэбяскэ. Ел шь-а пердут путеря.
А вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка та й наказала оголи́ти сім ку́черів його голови. І став він сла́бнути, і відступила від нього сила його.
20 Атунч, еа а зис: „Филистений сунт асупра та, Самсон!” Ши ел с-а трезит дин сомн ши а зис: „Вой фаче ка ши май ынаинте ши мэ вой скутура.” Ну штия кэ Домнул Се депэртасе де ел.
І сказала вона: „Филисти́мляни на тебе, Самсоне!“І збудився він зо сну́ свого та й сказав: „Вийду я, як раз-у-раз, і стрясуся“. А він не знав, що Господь відступився від нього.
21 Филистений л-ау апукат ши й-ау скос окий; л-ау коборыт ла Газа ши л-ау легат ку ниште ланцурь де арамэ. Ел ынвыртя ла рышницэ ын темницэ.
І взяли́ його филисти́мляни, та й ви́брали очі йому́. І вони звели́ його до Га́зи, і зв'язали його мі́дяними ланцюга́ми, і він молов у домі ув'язнених.
22 Дар пэрул капулуй луй а ынчепут ярэшь сэ кряскэ дупэ че фусесе рас.
А волос голови його зачав рости по тому, як був він ого́лений.
23 Ши домниторий филистенилор с-ау стрынс ка сэ адукэ о маре жертфэ думнезеулуй лор Дагон ши ка сэ се веселяскэ. Ей зичяу: „Думнезеул ностру а дат ын мыниле ноастре пе Самсон, врэжмашул ностру.”
А филистимські воло́дарі зібра́лися, щоб прине́сти велику жертву Даґо́нові, своєму бо́гові, та повесели́тися. І сказали вони: „Наш бог передав у нашу ру́ку Самсо́на, ворога нашого“.
24 Ши, кынд л-а вэзут попорул, ау лэудат пе думнезеул лор, зикынд: „Думнезеул ностру а дат ын мыниле ноастре пе врэжмашул ностру, пе ачела каре не пустия цара ши не ынмулця морций.”
І бачив його народ, і хвалили своїх богів, і говорили: „Наш бог передав у нашу руку нашого ворога та спустоши́теля нашого кра́ю, який наші тру́пи намно́жив“.
25 Ын букурия инимий лор, ау зис: „Кемаць пе Самсон, ка сэ не десфэтезе!” Ау скос пе Самсон дин темницэ ши ел а жукат ынаинтя лор. Л-ау ашезат ынтре стылпь.
І сталося, коли їхнє серце звеселилося, то сказали вони: „Покличте Самсона, і нехай він посміши́ть нас“. І покликали Самсона з дому ув'я́знених, і він витіва́в жарти перед ними, а вони поставили його поміж стовпа́ми.
26 Ши Самсон а зис тынэрулуй каре-л циня де мынэ: „Ласэ-мэ ка сэ мэ пот атинӂе де стылпий пе каре се ряземэ каса ши сэ мэ рязем де ей.”
І сказав Самсо́н юнако́ві, що держав його за руку: „Пусти мене, і дай доторкнутися мені, до тих стовпі́в, що на них цей дім стоїть міцно, і нехай я обіпру́ся на них“.
27 Каса ера плинэ де бэрбаць ши де фемей; тоць домниторий филистенилор ерау аколо ши пе акопериш ерау апроапе трей мий де иншь, бэрбаць ши фемей, каре привяу ла Самсон кум жука.
А той дім був повен чоловіків та жіно́к, і туди зібралися всі филистимські воло́дарі, а на даху́ було близько трьох тисяч чоловіків та жіно́к, що приглядалися до жартів Самсона.
28 Атунч Самсон а стригат кэтре Домнул ши а зис: „Доамне Думнезеуле, аду-Ць аминте де мине, Те рог; Думнезеуле, дэ-мь путере нумай де дата ачаста ши, ку о сингурэ ловитурэ, сэ мэ рэзбун пе филистень пентру чей дой окь ай мей!”
І кли́кнув Самсон до Господа, та й сказав: „Владико Господи, згадай же про мене, та зміцни мене тільки цього ра́зу, Боже, і нехай я пімщу́ филисти́млянам одну пімсту за дво́є очей своїх!“
29 Ши Самсон а ымбрэцишат амындой стылпий де ла мижлок пе каре се сприжиня каса ши с-а реземат де ей; унул ера ла дряпта луй ши алтул, ла стынга.
І обняв Самсон оби́два середи́нні стовпи́, що на них міцно стояв той дім, і обпе́рся на них, — на одно́го прави́цею своєю, а на одно́го ліви́цею своєю.
30 Самсон а зис: „Сэ мор ымпреунэ ку филистений!” С-а плекат ку тоатэ путеря, ши каса а кэзут песте домниторь ши песте тот попорул каре ера аколо. Чей пе каре й-а прэпэдит ла моартя луй ау фост май мулць декыт чей пе каре-й оморысе ын тимпул веций.
І сказав Самсон: „Нехай помру́ я ра́зом із филисти́млянами!“І він з великою силою сперся на стовпи, — і впав той дім на володарів та на ввесь той наро́д, що в ньому. І були ті померлі, що він повбивав їх при своїй смерті, численні́ші за тих, що повбивав їх за свого життя.
31 Фраций луй ши тоатэ каса татэлуй сэу с-ау коборыт ши л-ау луат. Кынд с-ау суит ынапой, л-ау ынгропат ынтре Цорея ши Ештаол, ын мормынтул татэлуй сэу Маноах. Ел фусесе жудекэтор ын Исраел доуэзечь де ань.
І зійшли його брати́ та ввесь дім його батька, і поне́сли його, і ви́несли та й поховали його між Цор'а та між Ештаолом у гро́бі Мано́аха, батька його. А він судив Ізраїля двадцять літ.
