Иосуа 1
1 Дупэ моартя луй Мойсе, робул Домнулуй, Домнул а зис луй Иосуа, фиул луй Нун, служиторул луй Мойсе:
І сталося по смерті Мойсея, раба Божого, і сказав Господь до Ісуса, сина Нави́нового, Мойсеєвого слуги, говорячи:
2 „Робул Меу Мойсе а мурит: акум, скоалэ-те, тречь Йорданул ачеста, ту ши тот попорул ачеста, ши интраць ын цара пе каре о дау копиилор луй Исраел.
„Мойсей, раб Мій, помер. А тепер уставай, перейди цей Йорда́н ти та ввесь народ цей до того кра́ю, що Я даю їм, Ізраїлевим синам.
3 Орьче лок пе каре-л ва кэлка талпа пичорулуй востру ви-л дау, кум ам спус луй Мойсе.
Кожне місце, що стопа́ ноги вашої сту́пить на ньому, Я дав вам, як Я говорив був Мойсеєві.
4 Цинутул востру се ва ынтинде де ла пустиу ши Либан пынэ ла рыул чел маре, рыул Еуфрат, тоатэ цара хетицилор ши пынэ ла Маря чя Маре, спре апусул соарелуй.
Від пустині й цього Лива́ну й аж до Великої Річки, річки Ефра́ту, увесь край хітте́ян, і аж до Великого моря на за́хід буде ваша границя.
5 Нимень ну ва путя сэ стя ымпотрива та кыт вей трэи. Еу вой фи ку тине, кум ам фост ку Мойсе; ну те вой лэса, нич ну те вой пэрэси.
Не встоїть ніхто перед тобою по всі дні життя твого. Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою, — не залишу́ тебе й не покину тебе.
6 Ынтэреште-те ши ымбэрбэтязэ-те, кэч ту вей да ын стэпынире попорулуй ачестуя цара пе каре ам журат пэринцилор лор кэ ле-о вой да.
Будь сильний та відва́жний, бо ти зробиш, що народ цей посяде той край, що Я присягнув був їхнім батька́м дати їм.
7 Ынтэреште-те нумай ши ымбэрбэтязэ-те, лукрынд ку крединчошие дупэ тоатэ леӂя пе каре ць-а дат-о робул Меу Мойсе; ну те абате де ла еа нич ла дряпта, нич ла стынга, ка сэ избутешть ын тот че вей фаче.
Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб доде́ржувати чинити за всім тим Зако́ном, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб, — не відхи́лишся від нього ні право́руч, ні ліво́руч, щоб щастило тобі в усьому, де ти будеш ходити.
8 Картя ачаста а леӂий сэ ну се депэртезе де гура та; куӂетэ асупра ей зи ши ноапте, кэутынд сэ фачь тот че есте скрис ын еа, кэч атунч вей избынди ын тоате лукрэриле тале ши атунч вей лукра ку ынцелепчуне.
Нехай книга цього Зако́ну не відійде від твоїх уст, але будеш розду́мувати про неї вдень та вночі, щоб доде́ржувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими доро́ги свої, і тоді буде щастити тобі.
9 Ну ць-ам дат Еу оаре порунка ачаста: ‘Ынтэреште-те ши ымбэрбэтязэ-те’? Ну те ынспэймынта ши ну те ынгрози, кэч Домнул Думнезеул тэу есте ку тине ын тот че вей фаче.”
Чи ж не наказав Я тобі: будь сильний та відва́жний? Не бійся й не лякайся, бо з тобою Госпо́дь, Бог твій, у всьому, де́ ти будеш ходити“.
10 Иосуа а дат кэпетениилор оштирий попорулуй урмэтоаря порункэ:
І наказав Ісус урядникам наро́ду, говорячи:
11 „Тречець прин табэрэ ши ятэ че сэ порунчиць попорулуй: ‘Прегэтици-вэ меринде, кэч песте трей зиле вець трече Йорданул ачеста ка сэ мерӂець сэ кучериць цара пе каре в-о дэ ын стэпынире Домнул Думнезеул востру.’”
„Перейдіть посеред табо́ру, і накажіть наро́дові, говорячи: Приготуйте собі пожи́ву на дорогу, бо по трьох днях ви перехо́дите цей Йорда́н, щоб увійти посісти той край, що Господь, Бог ваш, дає вам його на спадщину“.
12 Иосуа а зис рубеницилор, гадицилор ши жумэтэций дин семинция луй Манасе:
А Руви́мовому й Ґадовому та половині пле́мени Манасіїного Ісус сказав, говорячи:
13 „Адучеци-вэ аминте че в-а порунчит Мойсе, робул Домнулуй, кынд а зис: ‘Домнул Думнезеул востру в-а дат одихнэ ши в-а дат цара ачаста.’
„Пам'ятайте те слово, що вам наказав був Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь, Бог ваш, що відпочи́нок дає вам, дав вам цей край.
14 Невестеле воастре, прунчий воштри ши вителе воастре сэ рэмынэ ын цара пе каре в-а дат-о Мойсе динкоаче де Йордан, дар вой, тоць бэрбаций войничь, сэ тречець ынармаць ынаинтя фрацилор воштри ши сэ-й ажутаць,
Ваші жінки́, діти ваші та ваша худоба зоста́нуться в кра́ї, що дав вам Мойсей по той бік Йорда́ну, а ви пере́йдете озбро́єні перед вашими братами, усі сильні військо́ві, і допоможете їм,
15 пынэ че Домнул ва да одихнэ фрацилор воштри ка ши воуэ ши пынэ че вор фи ши ей ын стэпыниря цэрий пе каре ле-о дэ Домнул Думнезеул востру. Апой сэ вэ ынтоарчець сэ стэпыниць цара каре есте мошия воастрэ ши пе каре в-а дат-о Мойсе, робул Домнулуй, динкоаче де Йордан, спре рэсэритул соарелуй.”
аж поки Господь не дасть відпочи́нку вашим братам, як вам, і посядуть і вони той край, що Господь, Вог ваш, дає їм. І ви ве́рнетеся до краю вашого спа́дку, і посядете його, що дав вам Мойсей, раб Господній, по той бік Йорда́ну на схід сонця“.
16 Ей ау рэспунс луй Иосуа ши ау зис: „Вом фаче тот че не-ай порунчит ши не вом дуче орьунде не вей тримите.
А вони відповіли́ Ісусові, говорячи: „Усе, що накажеш нам, ми зро́бимо, і до всього, куди пошлеш нас, пі́демо.
17 Те вом аскулта ын тотул, кум ам аскултат пе Мойсе. Нумай Домнул Думнезеул тэу сэ фие ку тине, кум а фост ку Мойсе!
Усе так, як слухалися ми Мойсея, так будемо слу́хатися тебе́, тільки нехай буде Господь, Бог твій, з тобою, як був Він із Мойсеєм.
18 Орьче ом каре се ва рэзврэти ымпотрива порунчий тале ши каре ну ва аскулта де тот че-й вей порунчи сэ фие педепсит ку моартя! Ынтэреште-те нумай ши ымбэрбэтязэ-те!”
Кожен, хто буде неслухня́ний нака́зам твоїм, і не буде слухатися слів твоїх щодо всього, що накажеш йому, нехай буде вбитий. Тільки будь сильний та відважний!“
