Иоан 7
1 Дупэ ачея, Исус стрэбэтя Галилея; ну воя сэ стя ын Иудея, пентру кэ иудеий кэутау сэ-Л омоаре.
Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходи́ти по Юдеї, бо юдеї шукали наго́ди, щоб убити Його.
2 Ши празникул иудеилор, празникул зис ал Кортурилор, ера апроапе.
А надхо́дило свято юдейське — Ку́чки.
3 Фраций Луй Й-ау зис: „Плякэ де аич ши ду-Те ын Иудея, ка сэ вадэ ши ученичий Тэй лукрэриле пе каре ле фачь.
І сказали до Нього брати Його: „Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.
4 Нимень ну фаче чева ын аскунс кынд каутэ сэ се факэ куноскут. Дакэ фачь ачесте лукрурь, аратэ-Те лумий.”
Тайкома́ бо не робить нічо́го ніхто, але сам прагне бути відо́мий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви́ Себе світові“.
5 Кэч нич фраций Луй ну кредяу ын Ел.
Бо не вірували в Нього навіть брати Його!
6 Исус ле-а зис: „ВремяМя н-а сосит ынкэ, дар воуэ время тотдяуна вэ есте приелникэ.
А Ісус промовляє до них: „Не настав ще Мій час, але за́вжди готовий час ваш.
7 Пе вой лумя нувэ поате уры; пе Мине Мэ урэште, пентру кэмэртурисеск деспре еа кэ лукрэриле ей сунт реле.
Вас нена́видіти світ не може, а Мене він нена́видить, бо Я сві́дчу про нього, що діла́ його злі.
8 Суици-вэ вой ла празникул ачеста; Еу ынкэ ну Мэ суй ла празникул ачеста, фииндкэну Ми с-а ымплинит ынкэ время.”
Ідіть на це свято, Я ж іще не піду́ на це свято, бо не ви́повнився ще Мій час“.
9 Дупэ че ле-а спус ачесте лукрурь, а рэмас ын Галилея.
Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї.
10 Дупэ че с-ау суит фраций Луй ла празник, С-а суит ши Ел, дар ну пе фацэ, чи кам пе аскунс.
Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, — не відкрито, але́ ніби по́тай.
11 Иудеий Ыл кэутау ын тимпул празникулуй ши зичяу: „Унде есте?”
А юдеї за свята шукали Його та питали: „Де Він?“
12 Нороаделе ворбяу мулт ын шоаптэ деспре Ел. Уний зичяу: „Есте ун ом бун.” Алций зичяу: „Ну, чи дуче нородул ын рэтэчире.”
І поголо́ска велика про Нього в наро́ді була. Одні говорили: „Він добрий“, а інші казали: „Ні, — Він зводить з дороги наро́д“.
13 Тотушь, де фрика иудеилор, нимень ну ворбя де Ел пе фацэ.
Та відкрито про Нього ніхто не казав, — бо боялись юдеїв.
14 Пе ла жумэтатя празникулуй, Исус С-а суит ла Темплу. Ши ынвэца нородул.
У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.
15 Иудеий се мирау ши зичяу: „Кум аре Омул Ачеста ынвэцэтурэ, кэч н-а ынвэцат ничодатэ?”
І дивувались юдеї й казали: „Як Він знає Писа́ння, не вчившись?“
16 Исус ле-а рэспунс: „Ынвэцэтура Мяну есте а Мя, чи а Челуй че М-а тримис пе Мине.
Відповів їм Ісус і сказав: „Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене.
17 Дакэвря чинева сэ факэ воя Луй, ва ажунӂе сэ куноаскэ дакэ ынвэцэтура есте де ла Думнезеу сау дакэ Еу ворбеск де ла Мине.
Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу́ Я.
18 Чиневорбеште де ла сине каутэ слава луй ынсушь; дар чине каутэ слава Челуй че л-а тримис, ачела есте адевэрат ши ын ел ну есте стрымбэтате.
Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправедности нема.
19 Оарену в-а дат Мойсе Леӂя? Тотушь нимень дин вой ну цине Леӂя. Дече кэутаць сэ Мэ оморыць?”
Чи ж Зако́на вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Зако́на того не виконує. На́що хочете вбити Мене?“
20 Нородул Й-а рэспунс: „Ай драк. Чине каутэ сэ Те омоаре?”
Наро́д відповів: „Чи Ти де́мона маєш? Хто Тебе хоче вбити?“
21 Дрепт рэспунс, Исус ле-а зис: „О лукраре ам фэкут ши тоць вэ мираць де еа.
Ісус відповів і сказав їм: „Одне ді́ло зробив Я, — і всі ви дивуєтесь.
22 Мойсев-а дат порунка привитоаре ла тэеря ымпрежур – ну кэ еа вине де ла Мойсе, чиде ла патриархь – ши вой тэяць ымпрежур пе ом ын зиуа Сабатулуй.
Через це Мойсей дав обрі́зання вам, — не тому́, що воно від Мойсея, але від отців, — та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.
23 Дакэ ун ом примеште тэеря ымпрежур ын зиуа Сабатулуй, ка сэ ну се калче Леӂя луй Мойсе, де че турбаць де мыние ымпотрива Мя пентру кэ амынсэнэтошит ун ом ынтрег ын зиуа Сабатулуй?
Коли ж чоловік у суботу приймає обрі́зання, щоб Зако́ну Мойсеєвого не порушити, чого ж ре́мствуєте ви на Мене, що Я всю люди́ну в суботу вздоро́вив?
24 Нужудекаць дупэ ынфэцишаре, чи жудекаць дупэ дрептате.”
Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!“
25 Ниште локуиторь дин Иерусалим зичяу: „Ну есте Ел ачела пе каре каутэ ей сэ-Л омоаре?
Дехто ж з єрусали́млян казали: „Хіба́ це не Той, що Його шукають убити?
26 Ши тотушь ятэ кэ ворбеште пе фацэ, ши ей ну-Й зик нимик! Ну кумва, ын адевэр, чей май марь вор фи куноскут кэ Ел есте Христосул?
Бо говорить відкрито ось Він, — і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?
27 Дар ной штим де унде есте Омул Ачеста, ынсэ, кынд ва вени Христосул, нимень ну ва шти де унде есте.”
Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли при́йде, ніхто знати не бу́де, звідки Він“.
28 Ши Исус, пе кынд ынвэца пе нород ын Темплу, стрига: „Мэкуноаштець ши Мэ штиць де унде сунт! Еун-ам венит де ла Мине Ынсумь, чи Чел че М-а тримис естеадевэрат ши войну-Л куноаштець.
І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: „І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.
29 ЕуЫл куноск, кэч вин де ла Ел ши Ел М-а тримис.”
Я знаю Його, — Я бо від Нього, і послав Мене Він!“
30 Ей кэутау деч сэ-Л приндэ ши нимень н-а пус мына пе Ел, кэч ынкэ ну-Й сосисе часул.
Тож шукали вони, щоб схопи́ти Його, та ніхто не наклав рук на Нього, — бо то ще не настала година Його́.
31 Мулць дин нород ау крезут ын Ел ши зичяу: „Кынд ва вени Христосул, ва фаче май мулте семне декыт а фэкут Омул Ачеста?”
А багато з наро́ду в Нього ввірували та казали: „Коли при́йде Христос, чи ж Він чу́да чинитиме більші, як чинить Оцей?“
32 Фарисеий ау аузит пе нород спунынд ын шоаптэ ачесте лукрурь деспре Ел. Атунч, преоций чей май де сямэ ши фарисеий ау тримис ниште апрозь сэ-Л приндэ.
Фарисеї прочули такі поголо́ски про Нього в наро́ді. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою́ службу, щоб схопи́ти Його.
33 Исус а зис: „Май сунт ку вой пуцинэвреме ши апой Мэ дук ла Чел че М-а тримис.
Ісус же сказав: „Ще недовго побу́ду Я з вами, та й до Того піду́, Хто послав Мене.
34 Вой Мэвець кэута, ши ну Мэ вець гэси; ши унде вой фи Еу, вой ну путець вени.”
Ви бу́дете шукати Мене, — і не зна́йдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете“.
35 Иудеий ау зис ынтре ей: „Унде аре де гынд сэ се дукэ Омул Ачеста, ка сэ ну-Л путем гэси? Доар н-о авя де гынд сэ се дукэ ла чей ымпрэштияць принтре гречь ши сэ ынвеце пе гречь?
Тоді говорили юдеї між собою: „Куди це Він хоче йти, що не зна́йдемо Його? Чи не хоче йти до виселе́нців між греки, та й греків навчати?
36 Че ынсямнэ кувинтеле ачестя пе каре ле-а спус: ‘Мэ вець кэута, ши ну Мэ вець гэси; ши унде вой фи Еу, вой ну путець вени’?”
Що за слово, яке Він сказав: „Ви бу́дете шукати Мене, — і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?“
37 Ын зиуа де пе урмэ, каре ера зиуа чя маре а празникулуй, Исус а стат ын пичоаре ши а стригат: „Дакэынсетязэ чинева, сэ винэ ла Мине ши сэ бя.
А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: „Коли прагне хто з вас — нехай при́йде до Мене та й п'є!
38 Чинекреде ын Мине, дининима луй вор курӂе рыурь де апэ вие, кум зиче Скриптура.”
Хто вірує в Мене, як каже Писа́ння, то ріки живої води потечуть із утро́би його́“.
39 Спуня кувинтеле ачестя деспре Духул, пе каре авяу сэ-Л примяскэ чей че вор креде ын Ел. Кэч Духул Сфынт ынкэ ну фусесе дат, фииндкэ Исус ну фусесе ынкэ прослэвит.
Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було́ бо ще Духа на них, — не був бо Ісус ще просла́влений.
40 Уний дин нород, кынд ау аузит ачесте кувинте, зичяу: „Ачеста есте ку адевэрат Пророкул.”
А багато з наро́ду, почувши слова́ ті, казали: „Він справді пророк!“
41 Алций зичяу: „Ачеста есте Христосул.” Ши алций зичяу: „Кум, дин Галилея аре сэ винэ Христосул?
Інші казали: „Він Христос“. А ще інші казали: „Хіба при́йде Христос із Галілеї?
42 Ну зиче Скриптура кэ Христосул аре сэ винэ дин сэмынца луй Давид ши дин сатул Бетлеем, унде ера Давид?”
Чи ж не каже Писа́ння, що Христос при́йде з роду Давидового, і з села Вифлеє́му, звідкіля́ був Давид?“
43 С-а фэкут деч дезбинаре ын нород дин причина Луй.
Так повстала незгода в наро́ді з-за Нього.
44 Уний дин ей вояу сэ-Л приндэ; дар нимень н-а пус мына пе Ел.
А де́котрі з них мали замір схопи́ти Його́, — та ніхто не поклав рук на Нього.
45 Апрозий с-ау ынторс деч ла преоций чей май де сямэ ши ла фарисей. Ши ачештя ле-ау зис: „Де че ну Л-аць адус?”
І вернулася слу́жба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: „Чому не привели́ ви Його?“
46 Апрозий ау рэспунс: „Ничодатэ н-а ворбит вреун ом ка Омул Ачеста.”
Відказала та слу́жба: „Чоловік ще ніко́ли так не промовляв, як Оцей Чоловік“.
47 Фарисеий ле-ау рэспунс: „Доар н-аць фи фост душь ши вой ын рэтэчире?
А їм відповіли́ фарисеї: „Чи й вас із дороги не зве́дено?
48 А крезут ын Ел вреунул дин май-марий ноштри сау дин фарисей?
Хіба́ хто з старши́х або з фарисеїв увірував у Нього?
49 Дар нородул ачеста, каре ну штие Леӂя, есте блестемат!”
Та прокля́тий народ, що не знає Зако́ну!“
50 Никодим, чел каре венисе ла Исус ноаптя ши каре ера унул дин ей, ле-а зис:
Говорить до них Никоди́м, що приходив до Ньо́го вночі, і що був один із них:
51 „Леӂя ноастрэ осындеште еа пе ун ом ынаинте ка сэ-л аскулте ши сэ штие че фаче?”
„Хіба судить Зако́н наш люди́ну, як перше її не вислухає, і не дізнається, що́ вона робить?“
52 Дрепт рэспунс, ей й-ау зис: „Ши ту ешть дин Галилея? Черчетязэ бине ши вей ведя кэ дин Галилея ну с-а ридикат ничун пророк.”
Йому відповіли та сказали вони: „Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не при́йде Пророк із Галілеї“.
53 (Ши с-а ынторс фиекаре акасэ.
І до дому свого́ пішов кожен.
