Иоан 12
1 Ку шасе зиле ынаинте де Паште, Исус а венит ын Бетания, унде ера Лазэр, каре фусесе морт ши пе каре ыл ынвиясе дин морць.
Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
2 Аколо, Й-ау прегэтит о чинэ. Марта служя, яр Лазэр ера унул дин чей че шедяу ла масэ ку Ел.
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
3 Мария а луат ун литру ку мир де нард курат, де маре прец, а унс пичоареле луй Исус ши Й-а штерс пичоареле ку пэрул ей ши с-а умплут каса де миросул мирулуй.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
4 Унул дин ученичий Сэй, Иуда Искариотянул, фиул луй Симон, каре авя сэ-Л вындэ, а зис:
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
5 „Де че ну с-а вындут ачест мир ку трей суте де лей ши сэ се фи дат сэрачилор?”
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
6 Зичя лукрул ачеста ну пентру кэ пурта грижэ де сэрачь, чи пентру кэ ера ун хоц ши, ка унул каре циня пунга, луа ел че се пуня ын еа.
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
7 Дар Исус а зис: „Лас-о ын паче, кэч еа л-а пэстрат пентру зиуа ынгропэрий Меле.
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
8 Песэрачь ый авець тотдяуна ку вой, дар пе Мине ну Мэ авець тотдяуна.”
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
9 О маре мулциме де иудей ау афлат кэ Исус ера ын Бетания ши ау венит аколо ну нумай пентру Исус, чи ка сэ вадэ ши пе Лазэр, пе каре-л ынвиясе дин морць.
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
10 Преоций чей май де сямэ ау хотэрыт сэ омоаре ши пе Лазэр,
Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;
11 кэч дин причина луй мулць иудей плекау де ла ей ши кредяу ын Исус.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
12 А доуа зи, о глоатэ маре, каре венисе ла празник, кум а аузит кэ вине Исус ын Иерусалим,
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
13 а луат рамурь де финик ши Й-а ешит ын ынтымпинаре, стригынд: „Осана! Бинекувынтат есте Чел че вине ын Нумеле Домнулуй, Ымпэратул луй Исраел!”
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
14 Исус а гэсит ун мэгэруш ши а ынкэлекат пе ел, дупэ кум есте скрис:
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
15 „Ну те теме, фийка Сионулуй; ятэ кэ Ымпэратул тэу вине кэларе пе мынзул уней мэгэрице.”
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
16 Ученичий Луй н-ау ынцелес ачесте лукрурь де ла ынчепут, дар, дупэ че а фост прослэвит Исус, шь-ау адус аминте кэ ачесте лукрурь ерау скрисе деспре Ел ши кэ ей ле ымплинисерэ ку привире ла Ел.
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
17 Тоць чей че фусесерэ ымпреунэ ку Исус, кынд кемасе пе Лазэр дин мормынт ши-л ынвиясе дин морць, мэртурисяу деспре Ел.
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
18 Ши нородул Й-а ешит ын ынтымпинаре, пентру кэ афласе кэ фэкусе семнул ачеста.
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
19 Фарисеий ау зис деч ынтре ей: „Ведець кэ ну кыштигаць нимик. Ятэ кэ лумя се дуче дупэ Ел!”
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
20 Ниште гречь динтре чей че се суисерэ сэ се ынкине ла празник
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
21 с-ау апропият де Филип, каре ера дин Бетсаида Галилеий, л-ау ругат ши ау зис: „Домнуле, ам вря сэ ведем пе Исус.”
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
22 Филип с-а дус ши а спус луй Андрей, апой Андрей ши Филип ау спус луй Исус.
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
23 Дрепт рэспунс, Исус ле-а зис: „Асосит часул сэ фие прослэвит Фиул омулуй.
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
24 Адевэрат, адевэрат вэ спун кэ, дакэ грэунтеледе грыу каре а кэзут пе пэмынт ну моаре, рэмыне сингур, дар дакэ моаре, адуче мулт род.
Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
25 Чинеышь юбеште вяца о ва перде ши чине ышь урэште вяца ын лумя ачаста о ва пэстра пентру вяца вешникэ. (aiōnios g166)
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. (aiōnios g166)
26 Дакэ Ымь служеште чинева, сэ Мэ урмезе; ши ундесунт Еу, аколо ва фи ши служиторул Меу. Дакэ Ымь служеште чинева, Татэл ыл ва чинсти.
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
27 Акум, суфлетул Меу есте тулбурат. Ши че вой зиче: ‘Татэ, избэвеште-Мэ дин часул ачеста’? Дартокмай пентру ачаста ам венит пынэ ла часул ачеста!
Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
28 Татэ, прослэвеште Нумеле Тэу!” Ши дин чер, с-а аузит ун глас, каре зичя: „Л-ам прослэвит ши-Л вой май прослэви!”
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
29 Нородул каре стэтя аколо ши каре аузисе гласул а зис кэ а фост ун тунет. Алций зичяу: „Ун ынӂер а ворбит ку Ел!”
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
30 Исус а рэспунс: „Ну пентру Мине с-а аузит гласул ачеста, чи пентру вой.
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
31 Акум аре лок жудеката лумий ачестея, акум стэпыниторуллумий ачестея ва фи арункат афарэ.
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
32 Ши дупэ чевой фи ынэлцат де пе пэмынт, вой атраӂе ла Мине петоць оамений.”
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
33 Ворбинд астфел, арэта ку че моарте авя сэ моарэ.
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
34 Нородул Й-а рэспунс: „Ной ам аузит дин Леӂе кэ Христосул рэмыне ын вяк. Кум дар зичь Ту кэ Фиул омулуй требуе сэ фие ынэлцат? Чине есте ачест Фиу ал омулуй?” (aiōn g165)
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий? (aiōn g165)
35 Исус ле-а зис: „Лумина май естепуцинэ време ын мижлокул востру. Умблацька уний каре авець лумина, ка сэ ну вэ куприндэ ынтунерикул: чинеумблэ ын ынтунерик ну штие унде мерӂе.
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
36 Кытэ време авець лумина принтре вой, кредець ын луминэ, ка сэ фиць фийай луминий.” Исус ле-а спус ачесте лукрурь, апой а плекат ши С-а аскунс де ей.
Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
37 Мэкар кэ фэкусе атытя семне ынаинтя лор, тот ну кредяу ын Ел,
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
38 ка сэ се ымплиняскэ ворба пе каре о спусесе пророкул Исая: „Доамне, чине а дат крезаре проповэдуирий ноастре ши куй а фост дескоперитэ путеря брацулуй Домнулуй?”
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
39 Де ачея ну путяу креде, пентру кэ Исая а май зис:
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
40 „Ле-а орбит окий ши ле-а ымпетрит инима, ка сэ ну вадэ ку окий, сэ ну ынцелягэ ку инима, сэ ну се ынтоаркэ ла Думнезеу ши сэ-й виндек.”
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
41 Исая а спус ачесте лукрурь кынд а вэзут слава Луй ши а ворбит деспре Ел.
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
42 Тотушь, кяр динтре фрунташь, мулць ау крезут ын Ел; дар де фрика фарисеилор, ну-Л мэртурисяу пе фацэ, ка сэ ну фие даць афарэ дин синагогэ.
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
43 Кэч ау юбит май мулт слава оаменилор декыт слава луй Думнезеу.
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
44 Яр Исус а стригат: „Чинекреде ын Мине ну креде ын Мине, чи ын Чел че М-а тримис пе Мине.
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
45 Ши чинеМэ веде пе Мине веде пе Чел че М-а тримис пе Мине.
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
46 Еуам венит ка сэ фиу о луминэ ын луме, пентру ка орьчине креде ын Мине сэ ну рэмынэ ын ынтунерик.
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
47 Дакэ ауде чинева кувинтеле Меле ши ну ле пэзеште, ну Еуыл жудек, кэч Еу н-амвенит сэ жудек лумя, чи сэ мынтуеск лумя.
І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
48 Пе чинеМэ несокотеште ши ну примеште кувинтеле Меле, аре чине-л осынди: Кувынтулпе каре л-ам вестит Еу, ачела ыл ва осынди ын зиуа де апой.
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
49 Кэч Еун-ам ворбит де ла Мине Ынсумь, чи Татэл, каре М-а тримис, Ел Ынсушь Мь-а порунчит четребуе сэ спун ши кум требуе сэ ворбеск.
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
