Йов 8
1 Билдад дин Шуах а луат кувынтул ши а зис:
Kaj ekparolis Bildad, la Ŝuĥano, kaj diris:
2 „Пынэ кынд врей сэ ворбешть астфел ши пынэ кынд вор фи кувинтеле гурий тале ка ун вынт путерник?
Kiel longe vi tiel parolos, Kaj la vortoj de via buŝo estos kiel forta vento?
3 Оаре ва рэстурна Думнезеу дрептул? Сау ва рэстурна Чел Атотпутерник дрептатя?
Ĉu Dio falsas la juĝon? Ĉu la Plejpotenculo falsas la justecon?
4 Дакэ фиий тэй ау пэкэтуит ымпотрива Луй, й-а дат пе мына пэкатулуй.
Se viaj filoj pekis kontraŭ Li, Li forpuŝis ilin pro ilia malbonago.
5 Дар ту, дакэ алерӂь ла Думнезеу, дакэ роӂь пе Чел Атотпутерник,
Se vi serĉas Dion Kaj petegas la Plejpotenculon,
6 дакэ ешть курат ши фэрэ приханэ, атунч, негрешит, Ел ва вегя асупра та ши ва да ынапой феричиря локуинцей тале невиновате.
Se vi estas pura kaj pia, Li maldormos super vi, Kaj restarigos la bonstaton en via virta loĝejo.
7 Векя та пропэшире ва фи микэ фацэ де чя де май тырзиу.
Kaj se via komenco estis malgranda, Via estonteco forte kreskos.
8 Ынтрябэ пе чей дин нямуриле трекуте ши я аминте ла пэцания пэринцилор лор.
Ĉar demandu la antaŭajn generaciojn, Kaj primeditu tion, kion esploris iliaj patroj;
9 Кэч ной сунтем де ерь ши ну штим нимик, зилеле ноастре пе пэмынт ну сунт декыт о умбрэ.
Ĉar ni estas de hieraŭ, kaj ni nenion scias; Nia vivo sur la tero estas nur ombro.
10 Ей те вор ынвэца, ыць вор ворби ши вор скоате дин инима лор ачесте кувинте:
Ili instruos vin, diros al vi, Kaj el sia koro elirigos vortojn.
11 ‘Креште папура фэрэ балтэ? Креште трестия фэрэ умезялэ?’
Ĉu povas kreski kano sen malsekeco? Ĉu kreskas junko sen akvo?
12 Фиинд ынкэ верде ши фэрэ сэ се тае, еа се усукэ май репеде декыт тоате ербуриле.
En tia okazo ĝi velksekiĝas pli frue ol ĉiu herbo, Kiam ĝi estas ankoraŭ en sia freŝeco, Kiam ĝi ankoraŭ ne estas detranĉita.
13 Аша се ынтымплэ тутурор челор че уйтэ пе Думнезеу, ши нэдеждя челуй нелеӂюит ва пери.
Tiaj estas la vojoj de ĉiuj, kiuj forgesas Dion; Kaj pereas la espero de hipokritulo,
14 Ынкредеря луй есте здробитэ, ши сприжинул луй есте о пынзэ де пэянжен.
Kies fido dehakiĝas, Kaj kies espero estas araneaĵo.
15 Се бизуеште пе каса луй, дар ну есте таре; се принде де еа, дар ну цине.
Li apogas sin al sia domo, sed ne restos staranta; Li ekkaptos ĝin, sed ne povos sin teni.
16 Кум дэ соареле, ынверзеште, ышь ынтинде рамуриле песте грэдина са,
Li estis verda antaŭ la suno, Kaj super lia ĝardeno etendiĝas liaj branĉoj;
17 ышь ымплетеште рэдэчиниле принтре петре, пэтрунде пынэ ын зидурь.
Amase plektiĝas liaj radikoj, Inter ŝtonoj ili tenas sin forte;
18 Дар, дакэ-л смулӂь дин локул ын каре стэ, локул ачеста се ляпэдэ де ел ши зиче: ‘Ну штиу сэ те фи куноскут вреодатэ!’
Sed kiam oni elŝiras lin el lia loko, Ĝi malkonfesas lin: Mi vin ne vidis.
19 Ятэ, аша сунт десфэтэриле пе каре и ле адук кэиле веций луй; апой дин ачелашь пэмынт рэсар алций дупэ ел.
Tia estas la ĝojo de lia vivo; Kaj el la tero kreskas aliaj.
20 Ну, Думнезеу ну ляпэдэ пе омул фэрэ приханэ ши ну окротеште пе чей рэй.
Vidu, Dio ne forpuŝas virtulon Kaj ne subtenas la manon de malpiuloj.
21 Ба ынкэ, Ел ыць умпле гура ку стригэте де букурие, ши бузеле ку кынтэрь де веселие.
Li plenigos ankoraŭ vian buŝon per rido Kaj viajn lipojn per ĝojkrioj.
22 Врэжмаший тэй вор фи акопериць де рушине, яр кортул челор рэй ва пери.”
Viaj malamantoj kovriĝos per honto; Sed la tendo de malpiuloj malaperos.
