Йов 41
1 Поць ту сэ принзь левиатанул ку ундица сау сэ-й леӂь лимба ку о фуние?
Чи левіята́на потя́гнеш гачко́м, і йому язика стягнеш шну́ром?
2 Ый вей путя петрече папура прин нэрь сау сэ-й стрэпунӂь ку ун кырлиг фалка?
Чи очерети́ну вкладеш йому в ні́здря, чи терни́ною що́ку йому продіра́виш?
3 Ыць ва фаче ел мулте ругэминць? Ыць ва ворби ел ку ун глас дулче?
Чи він бу́де багато благати тебе, чи бу́де тобі говорити лагі́дне?
4 Ва фаче ел ун легэмынт ку тине, ка сэ-ць фие роб пе вечие?
Чи складе він умову з тобою, і ти ві́зьмеш його за раба собі вічного?
5 Те вей жука ту ку ел ка ши ку о пасэре? Ыл вей лега ту ка сэ-ць ынвеселешть фетеле?
Чи ним ба́витись будеш, як пта́хом, і прив'яжеш його для дівча́ток своїх?
6 Фак пескарий негоц ку ел? Ыл ымпарт ей ынтре негусторь?
Чи ним спільники́ торгува́тимуть, чи поділять його між купців -ханане́їв?
7 Ый вей акопери пеля ку цепуше ши капул ку кинӂь?
Чи шпилька́ми проко́лиш ти шкіру його, а остро́гою ри́б'ячою — його го́лову?
8 Ридикэ-ць нумай мына ымпотрива луй, ши ну-ць ва май вени густ сэ-л ловешть.
Поклади ж свою ру́ку на нього, й згадай про війну, — і більше того не чини!
9 Ятэ кэ ешть ыншелат ын аштептаря та де а-л принде: нумай сэ-л везь, ши казь ла пэмынт!
Тож наді́я твоя неправдива, — на сам ви́гляд його упаде́ш.
10 Нимень ну есте атыт де ындрэзнец ка сэ-л ынтэрыте. Чине Ми с-ар ымпотриви ын фацэ?
Нема смільчака́, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
11 Куй сунт датор, ка сэ-й плэтеск? Суб чер тотул есте ал Меу.
Хто ви́йде навпроти Мене́ — й буде ці́лий? Що під небом усім — це Моє!
12 Вряу сэ май ворбеск ярэшь де мэдулареле луй ши де тэрия луй, ши де фрумусеця ынтокмирий луй.
Не буду мовчати про чле́ни його, про стан його сили й красу́ його складу.
13 Чине-й ва путя ридика вешмынтул? Чине ва путя пэтрунде ынтре фэлчиле луй?
Хто відкриє пове́рхню одежі його? Хто піді́йде коли до двійни́х його ще́лепів?
14 Чине ва путя дескиде порциле гурий луй? Шируриле динцилор луй кыт сунт де ынспэймынтэтоаре!
Двері обличчя його хто відчи́нить? Навко́ло зубів його жах!
15 Скутуриле луй мэреце ши путерниче сунт уните ымпреунэ ка принтр-о печете;
Його спи́на — канали щитів, поє́днання їх — крем'яна́я печать.
16 се цин унул де алтул ши нич аерул н-ар путя трече принтре еле.
Одне до одно́го дохо́дить, а вітер між ними не про́йде.
17 Сунт ка ниште фраць каре се ымбрэцишязэ, се апукэ ши рэмын недеспэрциць.
Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться.
18 Стрэнутуриле луй фак сэ стрэлучяскэ лумина; окий луй сунт ка ӂяна зорилор.
Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї!
19 Дин гура луй цышнеск флэкэрь, скапэрэ скынтей де фок дин еа.
Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні!
20 Дин нэриле луй есе фум, ка динтр-ун вас каре фербе, ка динтр-о кэлдаре фербинте.
Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить.
21 Суфларя луй апринде кэрбуний ши гура луй арункэ флэкэрь.
Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його.
22 Тэрия луй стэ ын грумаз ши ынаинтя луй саре гроаза.
Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23 Пэрциле луй челе кэрноасе се цин ымпреунэ, ка турнате пе ел, неклинтите.
М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається.
24 Инима луй есте таре ка пятра, таре ка пятра де моарэ каре стэ дедесубт.
Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно!
25 Кынд се скоалэ ел, тремурэ витежий ши спайма ый пуне пе фугэ.
Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху.
26 Деӂяба есте ловит ку сабия; кэч сулица, сэӂята ши павэза ну фолосеск ла нимик.
Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер.
27 Пентру ел, ферул есте ка паюл, арама, ка лемнул путред.
За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну!
28 Сэӂята ну-л пуне пе фугэ, петреле дин праштие сунт ка плява пентру ел.
Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно.
29 Ну веде ын гьоагэ декыт ун фир де пай ши рыде ла шуератул сэӂецилор.
Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища.
30 Суб пынтечеле луй сунт цепь аскуциць: ай зиче кэ есте о грапэ ынтинсэ песте норой.
Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото.
31 Фаче сэ клокотяскэ фундул мэрий ка ун казан ши-л клатинэ ка пе ун вас плин ку мир.
Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п.
32 Ын урмэ, ел ласэ о кэраре луминоасэ, ши адынкул паре ка плетеле унуй бэтрын.
Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною.
33 Пе пэмынт нимик ну-й есте стэпын; есте фэкут ка сэ ну се тямэ де нимик.
Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34 Привеште ку диспрец тот че есте ынэлцат, есте ымпэратул челор май мындре добитоаче.”
він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“
