Йов 38
1 Домнул а рэспунс луй Йов дин мижлокул фуртуний ши а зис:
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав:
2 „Чине есте чел че Ымь ынтунекэ плануриле прин кувынтэрь фэрэ причепере?
„Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму?
3 Ынчинӂе-ць мижлокул ка ун витяз, ка Еу сэ те ынтреб, ши ту сэ Мэ ынвець.
Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни!
4 Унде ерай ту кынд ам ынтемеят пэмынтул? Спуне, дакэ ай причепере.
Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́!
5 Чине й-а хотэрыт мэсуриле, штий? Сау чине а ынтинс фрынгия де мэсурат песте ел?
Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура?
6 Пе че сунт сприжините темелииле луй? Сау чине й-а пус пятра дин капул унгюлуй
У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її,
7 атунч кынд стелеле диминеций избукняу ын кынтэрь де букурие ши кынд тоць фиий луй Думнезеу скотяу стригэте де веселие?
коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини?
8 Чине а ынкис маря ку порць кынд с-а арункат дин пынтечеле мамей ей,
І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило,
9 кынд й-ам фэкут хайнэ дин норь ши скутече дин ынтунерик,
коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́,
10 кынд й-ам пус хотар ши кынд й-ам пус зэвоаре ши порць,
і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та,
11 кынд ам зис: ‘Пынэ аич сэ вий, сэ ну тречь май департе; аич сэ ци се опряскэ мындрия валурилор тале’?
і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“
12 Де кынд ешть, ай порунчит ту диминеций? Ай арэтат зорилор локул лор,
Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце,
13 ка сэ апуче капетеле пэмынтулуй ши сэ скутуре пе чей рэй де пе ел?
щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні?
14 Ка пэмынтул сэ се скимбе ка лутул пе каре се пуне о печете ши тоате лукруриле сэ се арате ымбрэкате ка ын хайна лор адевэратэ?
Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони!
15 Пентру ка чей рэй сэ фие липсиць де лумина лор ши брацул каре се ридикэ сэ фие здробит?
І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється!
16 Ай пэтрунс ту пынэ ла извоареле мэрий? Сау те-ай плимбат ту прин фундуриле адынкулуй?
Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні?
17 Ци с-ау дескис порциле морций? Сау ай вэзут ту порциле умбрей морций?
Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні?
18 Ай купринс ту ку привиря ынтиндеря пэмынтулуй? Ворбеште, дакэ штий тоате ачесте лукрурь.
Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!
19 Унде есте друмул каре дуче ла локашул луминий? Ши ынтунерикул унде ышь аре локуинца?
Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце,
20 Поць сэ ле урмэрешть пынэ ла хотарул лор ши сэ куношть кэрэриле локуинцей лор?
щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому?
21 Штий, кэч атунч ерай нэскут ши нумэрул зилелор тале есте маре!
Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!
22 Ай ажунс ту пынэ ла кэмэриле зэпезий? Ай вэзут ту кэмэриле гриндиней,
Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив,
23 пе каре ле пэстрез пентру времуриле де стрымтораре, пентру зилеле де рэзбой ши де бэтэлие?
які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни?
24 Пе че кале се ымпарте лумина? Ши пе че кале се ымпрэштие вынтул де рэсэрит пе пэмынт?
Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць?
25 Чине а дескис ун лок де скурӂере плоий ши а ынсемнат друмул фулӂерулуй ши ал тунетулуй,
Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу,
26 пентру ка сэ кадэ плоая пе ун пэмынт фэрэ локуиторь, пе ун пустиу унде ну сунт оамень;
щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,
27 пентру ка сэ адапе локуриле пустий ши ускате ши ка сэ факэ сэ ынколцяскэ ши сэ рэсарэ ярба?
щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві?
28 Аре плоая татэ? Чине дэ наштере пикэтурилор де роуэ?
Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в?
29 Дин ал куй сын есе гяца ши чине наште промороака черулуй,
Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив?
30 ка апеле сэ се ынгроаше ка о пятрэ ши фаца адынкулуй сэ се ынтэряскэ?
Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається.
31 Поць сэ ыннозь ту легэтуриле Гэинушей сау сэ дезлеӂь фрынгииле Орионулуй?
Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на?
32 Ту фачь сэ ясэ ла время лор семнеле зодиакулуй ши ту кырмуешть Урса-Маре ку пуий ей?
Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш?
33 Куношть ту леӂиле черулуй? Сау ту ый орындуешть стэпыниря пе пэмынт?
Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду?
34 Ыць ыналць ту гласул пынэ ла норь, ка сэ кемь сэ те акопере рыурь де апе?
Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє?
35 Поць ту сэ арунчь фулӂереле ка сэ плече? Ыць зик еле: ‘Ятэ-не’?
Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“?
36 Чине а пус ынцелепчуня ын негура норилор сау чине а дат причепере ынтокмирий вэздухулуй?
Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум?
37 Чине поате сэ нумере норий ку ынцелепчуне ши сэ версе бурдуфуриле черурилор,
Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди,
38 пентру ка сэ ынчапэ пулберя сэ факэ норой ши булгэрий де пэмынт сэ се липяскэ ымпреунэ?
коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються?
39 Ту изгонешть прада пентру леоайкэ ши ту потолешть фоамя пуилор де лей
Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в,
40 кынд стау гемуиць ын визуина лор, кынд стау ла пындэ ын кулкушул лор?
як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х?
41 Чине прегэтеште корбулуй храна, кынд пуий луй стригэ спре Думнезеу, кынд умблэ рэтэчиць ши флэмынзь?
Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
