Йов 32
1 Ачешть трей оамень ау ынчетат сэ май рэспундэ луй Йов, пентру кэ ел се сокотя фэрэ винэ.
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Атунч с-а апринс де мыние Елиху, фиул луй Баракеел дин Буз, дин фамилия луй Рам. Ел с-а апринс де мыние ымпотрива луй Йов, пентру кэ зичя кэ есте фэрэ винэ ынаинтя луй Думнезеу.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Ши с-а апринс де мыние ымпотрива челор трей приетень ай луй, пентру кэ ну гэсяу нимик де рэспунс, ши тотушь осындяу пе Йов.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Фииндкэ ей ерау май ын вырстэ декыт ел, Елиху аштептасе пынэ ын клипа ачаста, ка сэ ворбяскэ луй Йов.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Дар, вэзынд кэ ну май ера ничун рэспунс ын гура ачестор трей оамень, Елиху с-а апринс де мыние.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 Ши Елиху, фиул луй Баракеел дин Буз, а луат кувынтул ши а зис: „Еу сунт тынэр, ши вой сунтець бэтрынь, де ачея м-ам темут ши м-ам ферит сэ вэ арэт гындул меу.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Еу ымь зичям: ‘Сэ ворбяскэ бэтрынеця, мареле нумэр де ань сэ ынвеце пе алций ынцелепчуня.’
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Дар, де фапт, ын ом, духул, суфларя Челуй Атотпутерник, дэ причеперя.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Ну вырста адуче ынцелепчуня, ну бэтрынеця те фаче ын старе сэ жудечь.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 Ятэ де че зик: ‘Аскултаци-мэ!’ Ымь вой спуне ши еу пэреря.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Ам аштептат сфыршитул кувынтэрилор воастре, в-ам урмэрит довезиле, черчетаря пе каре аць фэкут-о кувинтелор луй Йов.
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 В-ам дат тоатэ луаря аминте; ши ятэ кэ ничунул дин вой ну л-а ынкрединцат, ничунул ну й-а рэстурнат кувинтеле.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Сэ ну зичець ынсэ: ‘Ын ел ной ам гэсит ынцелепчуня – нумай Думнезеу ыл поате ынфунда, ну ун ом!’
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Мие ну мь-а ворбит де-а дрептул, де ачея еу ый вой рэспунде ку тотул алтфел декыт вой.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Ей се тем, ну май рэспунд! Ли с-а тэят кувынтул!
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Ам аштептат пынэ шь-ау сфыршит кувынтэриле, пынэ с-ау оприт ши н-ау штиут че сэ май рэспундэ.
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Вряу сэ рэспунд ши еу ла рындул меу, вряу сэ спун ши еу че гындеск.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Кэч сунт плин де кувинте, ымь дэ гес духул ынэунтрул меу;
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 лэунтрул меу есте ка ун вин каре н-аре пе унде сэ ясэ, ка ниште бурдуфурь ной, гата сэ плесняскэ.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Вой ворби деч, ка сэ рэсуфлу ын вое, ымь вой дескиде бузеле ши вой рэспунде.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Ну вой кэута ла ынфэцишаре, ну вой лингуши пе нимень,
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 кэч ну штиу сэ лингушеск, алтфел ынтр-о клипялэ м-ар луа Зидиторул меу.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
