Йов 28
1 Арӂинтул аре о минэ де унде се скоате ши аурул аре ун лок де унде есте скос ка сэ фие курэцит.
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 Ферул се скоате дин пэмынт ши пятра се топеште ка сэ дя арама.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 Омул пуне капэт ынтунерикулуй, черчетязэ, пынэ ын цинутуриле челе май адынчь, петреле аскунсе ын негура ши ын умбра морций.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 Сапэ о фынтынэ департе де локуриле локуите; пичоареле ну-й май сунт де ажутор, стэ атырнат ши се клатинэ, департе де локуинцеле оменешть.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Пэмынтул, де унде есе пыня, есте рэсколит ынэунтрул луй ка де фок;
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 петреле луй купринд сафир ши ын ел се гэсеште пулбере де аур.
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Пасэря де прадэ ну-й куноаште кэраря. Окюл вултурулуй н-а зэрит-о,
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 челе май труфаше добитоаче н-ау кэлкат пе еа ши леул н-а трекут ничодатэ пе еа.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Омул ышь пуне мына пе стынка де кремене ши рэстоарнэ мунций дин рэдэчинэ.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 Сапэ шанцурь ын стынчь ши окюл луй привеште тот че есте де прец ын еле.
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Опреште курӂеря апелор ши скоате ла луминэ че есте аскунс.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Дар ынцелепчуня унде се гэсеште? Унде есте локуинца причеперий?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Омул ну-й куноаште прецул, еа ну се гэсеште ын пэмынтул челор вий.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 Адынкул зиче: ‘Ну есте ын мине’, ши маря зиче: ‘Ну есте ла мине.’
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Еа ну се дэ ын скимбул аурулуй курат, ну се кумпэрэ кынтэринду-се ку арӂинт;
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 ну се кынтэреште пе аурул дин Офир, нич пе ониксул чел скумп, нич пе сафир.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Ну се поате асемэна ку аурул, нич ку диамантул, ну се поате скимба ку ун вас де аур алес.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Мэрӂянул ши кристалул ну сунт нимик пе лынгэ еа: ынцелепчуня прецуеште май мулт декыт мэргэритареле.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Топазул дин Етиопия ну есте ка еа ши аурул курат ну се кумпэнеште ку еа.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Де унде вине атунч ынцелепчуня? Унде есте локуинца причеперий?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Есте аскунсэ де окий тутурор челор вий, есте аскунсэ де пэсэриле черулуй.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Адынкул ши моартя зик: ‘Ной ам аузит ворбинду-се де еа.’
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Думнезеу ый штие друмул, Ел ый куноаште локуинца.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Кэч Ел веде пынэ ла марӂиниле пэмынтулуй, зэреште тотул суб черурь.
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 Кынд а рындуит греутатя вынтулуй ши кынд а хотэрыт мэсура апелор,
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 кынд а дат леӂь плоий ши кынд а ынсемнат друмул фулӂерулуй ши тунетулуй,
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 атунч а вэзут ынцелепчуня ши а арэтат-о, й-а пус темелииле ши а пус-о ла ынчеркаре.
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 Апой а зис омулуй: ‘Ятэ, фрика де Домнул, ачаста есте ынцелепчуня; депэртаря де рэу есте причепере.’”
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
