Йов 22
1 Елифаз дин Теман а луат кувынтул ши а зис:
І заговорив теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 „Поате ун ом сэ адукэ вреун фолос луй Думнезеу? Ну, чи ынцелептул ну-шь фолосеште декыт луй.
„Чи для Бога люди́на кори́сна? Бо мудрий кори́сний самому собі!
3 Дакэ ешть фэрэ приханэ, аре Чел Атотпутерник вреун фолос? Ши дакэ трэешть фэрэ винэ, че ва кыштига Ел?
Хіба Всемогу́тній бажає, щоб ти ніби праведним був? І що за ко́ристь Йому, як дороги свої ти вважаєш невинними сам?
4 Пентру евлавия та те педепсеште Ел оаре ши интрэ ла жудекатэ ку тине?
Чи Він буде карати, тебе боячи́сь, і чи пі́де з тобою на суд?
5 Ну-й маре рэутатя та? Ши фэрэделеӂиле тале, фэрэ нумэр?
Хіба твоє зло не велике? Таж твоїм беззако́нням немає кінця!
6 Луай фэрэ причинэ зэлоаӂе де ла фраций тэй, лэсай фэрэ хайне пе чей гой.
Таж з братів своїх брав ти заста́ву даремно, а з наго́го одежу стягав!
7 Ну дэдяй апэ омулуй ынсетат, ну вояй сэ дай пыне омулуй флэмынд.
Не поїв ти водою знемо́женого, і від голодного стримував хліб.
8 Цара ера а та фииндкэ ерай май таре, те ашезай ын еа фииндкэ ерай ку вазэ.
А си́льна люди́на — то їй оцей край, і поче́сний у ньому сидітиме.
9 Дэдяй афарэ пе вэдуве ку мыниле гоале ши брацеле орфанилор ле фрынӂяй.
Ти напо́рожньо вдів відсилав, і сирі́тські раме́на гноби́лись, —
10 Пентру ачея ешть ынконжурат де курсе ши те-а апукат гроаза динтр-одатэ.
тому па́стки тебе оточи́ли, і жахає тебе наглий страх,
11 Ну везь дар ачест ынтунерик, ачесте апе мулте каре те нэпэдеск?
твоє світло стемні́ло, нічого не бачиш, і велика вода закриває тебе.
12 Ну есте Думнезеу сус ын черурь? Привеште вырфул стелелор. Че ыналт есте!
Чи ж Бог не високий, як небо? Та на зо́рі уго́ру поглянь, які стали високі вони!
13 Ши ту зичь: ‘Че штие Думнезеу? Поате сэ жудече Ел прин ынтунерикул де норь?
А ти кажеш: „Що ві́дає Бог? Чи судитиме Він через млу?
14 Ыл ынфэшоарэ норий, ну веде нимик, болта черяскэ абя дакэ о стрэбате!’
Хмари — завіса Йому, й Він не бачить, і ходить по кру́зі небесному“.
15 Че, врей с-апучь пе каля стрэвеке, пе каре ау урмат-о чей нелеӂюиць,
Чи ти будеш триматись дороги відвічної, що нею ступа́ли безбожні,
16 каре ау фост луаць ынаинте де време ши ау цинут кыт цине ун пырыу каре се скурӂе?
що невча́сно були вони згу́блені, що річка розлита, підвалина їх,
17 Ей зичяу луй Думнезеу: ‘Плякэ де ла ной! Че не поате фаче Чел Атотпутерник?’
що до Бога казали вони: „Відступися від нас!“та: „Що́ зробить для нас Всемогутній?“
18 Ши тотушь Думнезеу ле умплусе каселе де бунэтэць. – Департе де мине сфатул челор рэй! –
А Він доми їхні напо́внив добром! Але віддалилась від мене порада безбожних!
19 Чей фэрэ приханэ вор фи марторь ай кэдерий лор ши се вор букура, чел невиноват ва рыде де ей
Справедливі це бачать та ті́шаться, і насміхається з нього невинний:
20 ши ва зиче: ‘Ятэ пе потривничий ноштри нимичиць! Ятэ-ле богэцииле арсе де фок!’
„Справді ви́гублений наш противник, а останок їх ви́жер огонь!“
21 Ымприетенеште-те дар ку Думнезеу, ши вей авя паче; те вей букура астфел ярэшь де феричире.
Заприязни́ся із Ним, та й май спо́кій, — цим при́йде на тебе добро́.
22 Примеште ынвэцэтурэ дин гура Луй ши пуне-ць ла инимэ кувинтеле Луй.
Зако́на візьми з Його уст, а слова Його в серце своє поклади.
23 Вей фи ашезат ярэшь ла локул тэу дакэ те вей ынтоарче ла Чел Атотпутерник, дакэ депэртезь фэрэделеӂя дин кортул тэу.
Якщо ве́рнешся до Всемогутнього, — будеш збудо́ваний, і віддали́ш беззаконня з наметів своїх.
24 Арункэ дар аурул ын цэрынэ, арункэ аурул дин Офир ын прундул пыраелор!
І викинь до по́роху золото, і мов камінь з потоку офі́рське те золото, —
25 Ши атунч, Чел Атотпутерник ва фи аурул тэу, арӂинтул тэу, богэция та.
і буде тобі Всемогу́тній за золото та за срі́бло блискуче тобі!
26 Атунч, Чел Атотпутерник ва фи десфэтаря та, ши ыць вей ридика фаца спре Думнезеу.
Бо тоді Всемогутнього ти покохаєш і до Бога піді́ймеш обличчя своє, —
27 Ыл вей руга, ши те ва аскулта ши ыць вей путя ымплини журуинцеле.
будеш благати Його — й Він почує тебе, і ти обітниці свої надолу́жиш.
28 Пе че вей пуне мына ыць ва избути, пе кэрэриле тале ва стрэлучи лумина.
А що́ постано́виш, то ви́повниться те тобі, й на дорогах твоїх буде ся́яти світло.
29 Винэ смериря, ту те вей руга пентру ридикаря та: Думнезеу ажутэ пе чел ку окий плекаць.
Бо знижує Він спину пи́шного, хто ж смиренний, тому помагає.
30 Ел ва избэви кяр ши пе чел виноват, каре ышь ва датора скэпаря курэцией мынилор тале.”
Рятує Він і небезви́нного, і той чистото́ю твоїх рук урято́ваний буде“.
