Йов 20
1 Цофар дин Наама а луат кувынтул ши а зис:
І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:
2 „Гындуриле меле мэ силеск сэ рэспунд, ши фрэмынтаря мя ну-мь дэ паче.
„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!
3 Ам аузит мустрэрь каре мэ умплу де рушине, ши, дин адынкул минций меле, духул мэ фаче сэ рэспунд.
Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.
4 Ну штий ту кэ демулт де тот, де кынд а фост ашезат омул пе пэмынт,
Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —
5 бируинца челор рэй а фост скуртэ ши букурия нелеӂюитулуй, нумай де о клипэ?
то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?
6 Кяр дакэ с-ар ынэлца пынэ ла черурь ши капул й-ар ажунӂе пынэ ла норь,
Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,
7 ва пери пентру тотдяуна, ка мурдэрия луй, ши чей че-л ведяу вор зиче: ‘Унде есте?’
проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?
8 Ва збура ка ун вис ши ну-л вор май гэси; ва пери ка о ведение де ноапте.
Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:
9 Окюл каре-л привя ну-л ва май приви, локул ын каре локуя ну-л ва май зэри.
його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...
10 Песте фиий луй вор нэвэли чей сэрачь, ши мыниле луй вор да ынапой че а рэпит ку сила.
Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.
11 Оаселе луй, плине де влага тинереций, ышь вор авя кулкушул ку ел ын цэрынэ.
Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!
12 Дулче ера рэул ын гура луй. Ыл аскундя суб лимбэ,
Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,
13 ыл местека ынтруна ши ну-л лэса; ыл циня ын черул гурий,
над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —
14 дар храна луй се ва префаче ын мэрунтаеле луй, ва ажунӂе ын трупул луй о отравэ де аспидэ.
то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!
15 Богэцииле ынгиците ле ва вэрса, Думнезеу ле ва скоате дин пынтечеле луй.
Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.
16 Отравэ де аспидэ а супт, ши де ачея лимба нэпырчий ыл ва учиде.
Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!
17 Ну-шь ва май плимба привириле песте пыраеле ши рыуриле де мьере ши де лапте,
Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.
18 ва да ынапой че а кыштигат ши ну ва май траӂе фолос дин кыштиг; ва да ынапой тот че а луат ши ну се ва май букура де ел,
Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.
19 кэч а асуприт пе сэрачь ши й-а лэсат сэ пярэ, а дэрымат касе ши ну ле-а зидит ла лок.
Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!
20 Лэкомия луй н-а куноскут марӂинь, дар ну ва скэпа че аре май скумп.
Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.
21 Нимик ну скапэ де лэкомия луй, дар бунэстаря луй ну ва цине.
Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:
22 Ын мижлокул белшугулуй ва фи ын невое; мына тутурор тикэлошилор се ва ридика асупра луй.
за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!
23 Ши ятэ, ка сэ-й умпле пынтечеле, Думнезеу ва тримите песте ел фокул мынией Луй ши-л ва сэтура ку о плоае де сэӂець.
Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.
24 Дакэ ва скэпа де армеле де фер, ыл ва стрэпунӂе аркул де арамэ.
Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.
25 Ышь смулӂе дин труп сэӂята, каре скынтеязэ ла еширя дин феря луй, ши ыл апукэ спаймеле морций.
Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!
26 Тоате ненорочириле сунт пэстрате пентру комориле луй; ва фи мистуит де ун фок пе каре ну-л ва апринде омул, ши че ва май рэмыне ын кортул луй ва фи арс де фок.
При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.
27 Черуриле ый вор дезвели фэрэделеӂя, ши пэмынтул се ва ридика ымпотрива луй.
Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —
28 Венитуриле касей луй се вор перде, вор пери ын зиуа мынией луй Думнезеу.
урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.
29 Ачаста есте соарта пе каре о пэстрязэ Думнезеу челуй рэу, ачаста есте моштениря пе каре й-о хотэрэште Думнезеу.”
Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“
