Йов 20
1 Цофар дин Наама а луат кувынтул ши а зис:
Ekparolis Cofar, la Naamano, kaj diris:
2 „Гындуриле меле мэ силеск сэ рэспунд, ши фрэмынтаря мя ну-мь дэ паче.
Pro tio miaj pensoj devigas min respondi, Pro tio, kion mi sentas.
3 Ам аузит мустрэрь каре мэ умплу де рушине, ши, дин адынкул минций меле, духул мэ фаче сэ рэспунд.
Hontindan riproĉon mi aŭdis, Kaj la spirito de mia prudento respondos por mi.
4 Ну штий ту кэ демулт де тот, де кынд а фост ашезат омул пе пэмынт,
Ĉu vi scias, ke tiel estis de eterne, De post la apero de homo sur la tero,
5 бируинца челор рэй а фост скуртэ ши букурия нелеӂюитулуй, нумай де о клипэ?
Ke la triumfado de malvirtuloj estas mallongatempa, Kaj la ĝojo de hipokritulo estas nur momenta?
6 Кяр дакэ с-ар ынэлца пынэ ла черурь ши капул й-ар ажунӂе пынэ ла норь,
Se lia grandeco eĉ atingus ĝis la ĉielo, Kaj lia kapo tuŝus la nubon,
7 ва пери пентру тотдяуна, ка мурдэрия луй, ши чей че-л ведяу вор зиче: ‘Унде есте?’
Li tamen pereos por ĉiam, kiel lia sterko; Tiuj, kiuj lin vidis, diros: Kie li estas?
8 Ва збура ка ун вис ши ну-л вор май гэси; ва пери ка о ведение де ноапте.
Kiel sonĝo li forflugos, kaj oni lin ne trovos; Li malaperos, kiel nokta vizio.
9 Окюл каре-л привя ну-л ва май приви, локул ын каре локуя ну-л ва май зэри.
Okulo, kiu rigardis lin, ne plu vidos lin; Lia loko lin ne plu vidos.
10 Песте фиий луй вор нэвэли чей сэрачь, ши мыниле луй вор да ынапой че а рэпит ку сила.
Liaj filoj kurados almozpetante, Kaj liaj manoj redonos lian havaĵon.
11 Оаселе луй, плине де влага тинереций, ышь вор авя кулкушул ку ел ын цэрынэ.
Liaj ostoj estos punitaj pro la pekoj de lia juneco, Kaj tio kuŝiĝos kune kun li en la polvo.
12 Дулче ера рэул ын гура луй. Ыл аскундя суб лимбэ,
Se la malbono estas dolĉa en lia buŝo, Li kaŝas ĝin sub sia lango,
13 ыл местека ынтруна ши ну-л лэса; ыл циня ын черул гурий,
Li flegas ĝin kaj ne forlasas ĝin, Kaj retenas ĝin sur sia palato:
14 дар храна луй се ва префаче ын мэрунтаеле луй, ва ажунӂе ын трупул луй о отравэ де аспидэ.
Tiam lia manĝaĵo renversiĝos en liaj internaĵoj, Fariĝos galo de aspidoj interne de li.
15 Богэцииле ынгиците ле ва вэрса, Думнезеу ле ва скоате дин пынтечеле луй.
Li englutis havaĵon, sed li ĝin elvomos; El lia ventro Dio ĝin elpelos.
16 Отравэ де аспидэ а супт, ши де ачея лимба нэпырчий ыл ва учиде.
Venenon de aspidoj li suĉos; Lango de vipuro lin mortigos.
17 Ну-шь ва май плимба привириле песте пыраеле ши рыуриле де мьере ши де лапте,
Li ne vidos fluojn nek riverojn, Torentojn de mielo kaj de butero.
18 ва да ынапой че а кыштигат ши ну ва май траӂе фолос дин кыштиг; ва да ынапой тот че а луат ши ну се ва май букура де ел,
Li redonos tion, kion li pene akiris, kaj li tion ne englutos; Kiel ajn granda estas lia havaĵo, li ĝin fordonos kaj ne ĝuos ĝin.
19 кэч а асуприт пе сэрачь ши й-а лэсат сэ пярэ, а дэрымат касе ши ну ле-а зидит ла лок.
Ĉar li premis kaj forlasis la senhavulojn, Li rabis al si domon, kiun li ne konstruis.
20 Лэкомия луй н-а куноскут марӂинь, дар ну ва скэпа че аре май скумп.
Ĉar lia interno ne estis trankvila, Tial li ne savos tion, kio estis por li kara.
21 Нимик ну скапэ де лэкомия луй, дар бунэстаря луй ну ва цине.
Nenion restigis lia manĝemeco; Tial lia bonstato ne estos longedaŭra.
22 Ын мижлокул белшугулуй ва фи ын невое; мына тутурор тикэлошилор се ва ридика асупра луй.
Malgraŭ lia abundeco, li estos premata; Ĉiaspecaj suferoj trafos lin.
23 Ши ятэ, ка сэ-й умпле пынтечеле, Думнезеу ва тримите песте ел фокул мынией Луй ши-л ва сэтура ку о плоае де сэӂець.
Por plenigi lian ventron, Li sendos sur lin la flamon de Sia kolero, Kaj pluvigos sur lin Sian furiozon.
24 Дакэ ва скэпа де армеле де фер, ыл ва стрэпунӂе аркул де арамэ.
Se li forkuros de batalilo fera, Trafos lin pafarko kupra.
25 Ышь смулӂе дин труп сэӂята, каре скынтеязэ ла еширя дин феря луй, ши ыл апукэ спаймеле морций.
Nudigita glavo trairos lian korpon, Kaj la fulmo de lia turmentilo venos sur lin kun teruro.
26 Тоате ненорочириле сунт пэстрате пентру комориле луй; ва фи мистуит де ун фок пе каре ну-л ва апринде омул, ши че ва май рэмыне ын кортул луй ва фи арс де фок.
Nenia mallumo povos kaŝi liajn trezorojn; Lin konsumos fajro ne disblovata; Malbone estos al tiu, kiu restos en lia tendo.
27 Черуриле ый вор дезвели фэрэделеӂя, ши пэмынтул се ва ридика ымпотрива луй.
La ĉielo malkovros liajn malbonagojn, Kaj la tero leviĝos kontraŭ lin.
28 Венитуриле касей луй се вор перде, вор пери ын зиуа мынией луй Думнезеу.
Malaperos la greno el lia domo, Disŝutita ĝi estos en la tago de Lia kolero.
29 Ачаста есте соарта пе каре о пэстрязэ Думнезеу челуй рэу, ачаста есте моштениря пе каре й-о хотэрэште Думнезеу.”
Tia estas de Dio la sorto de homo malpia, Kaj la heredaĵo destinita por li de Dio.
