Йов 15
1 Елифаз дин Теман а луат кувынтул ши а зис:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 „Се каде сэ дя ынцелептул ка рэспунс ынцелепчуне дешартэ? Сау сэ-шь умфле пептул ку вынт де рэсэрит?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Сэ се апере прин кувинте каре н-ажутэ ла нимик ши прин кувынтэрь каре ну служеск ла нимик?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Ту нимичешть кяр ши фрика де Думнезеу, нимичешть орьче симцире де евлавие фацэ де Думнезеу.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Нелеӂюиря та ыць кырмуеште гура ши ымпрумуць ворбиря оаменилор виклень.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Ну еу, чи гура та те осындеште, бузеле тале мэртурисеск ымпотрива та.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Ту ешть омул каре с-а нэскут ынтый? Те-ай нэскут ту ынаинтя дялурилор?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Ай фост ту ла сфатуриле луй Думнезеу ши ай сорбит дин еле ынцелепчуне пентру тине?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Че штий ту ши сэ ну штим ши ной? Че куноштинцэ ай ту пе каре сэ н-о авем ши ной?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Ынтре ной сунт перь албь, бэтрынь, оамень май ынзилиць декыт татэл тэу.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Пуцин лукру сунт мынгыериле луй Думнезеу пентру тине ши кувинтеле каре-ць ворбеск атыт де блынд…?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Ынкотро те траӂе инима ши че ынсямнэ ачастэ привире цинтэ а окилор тэй?
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 Че, ымпотрива луй Думнезеу ыць ындрепць ту мыния ши-ць ес дин гурэ кувинте ка ачестя?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Че есте омул, ка сэ фие курат? Ши поате чел нэскут дин фемее сэ фие фэрэ приханэ?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Дакэ н-аре ынкредере Думнезеу нич ын сфинций Сэй, дакэ нич черуриле ну сунт курате ынаинтя Луй,
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 ку кыт май пуцин фиинца урычоасэ ши стрикатэ – омул, каре бя нелеӂюиря ка апа!
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Вряу сэ те ынвэц, аскултэ-мэ! Вой историси че ам вэзут,
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 че ау арэтат ынцелепций, че ау дескоперит ей, аузинд де ла пэринций лор,
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 кэрора сингурь ли се дэдусе цара ши принтре каре ничун стрэин ну венисе ынкэ.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 Омул чел рэу ышь дуче ын нелиниште тоате зилеле веций, тоць аний де каре аре парте чел нелеӂюит.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Ципете де спаймэ рэсунэ ла урекиле луй: Ын мижлокул феричирий луй, пустииторул се ва арунка асупра луй.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Ел ну траӂе нэдежде сэ скапе де ынтунерик, веде сабия каре-л аменинцэ;
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 аляргэ ынкоаче ши ынколо сэ кауте пыне, штие кэ-л аштяптэ зиуа ынтунерикулуй.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Неказул ши нелиништя ыл ынспэймынтэ ши се арункэ асупра луй ка ун ымпэрат гата де луптэ.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Кэч а ридикат мына ымпотрива луй Думнезеу, с-а ымпотривит Челуй Атотпутерник
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 ши а авут ындрэзняла сэ се нэпустяскэ асупра Луй ку партя чя май таре а скутурилор луй.
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 Авя фаца акоперитэ ку грэсиме, коапселе ынкэркате ку осынзэ
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 ши локуя ын четэць нимичите, ын касе пэрэсите, сортите сэ фие дэрымате.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 Ну се ва май ымбогэци, аверя ну-й ва креште ши авуция ну се ва май ынтинде пе пэмынт.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Ну ва путя еши дин ынтунерик, флакэра ый ва арде млэдицеле, ши Думнезеу ыл ва перде ку суфларя гурий Луй.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Дакэ се ынкреде ын рэу, се ыншалэ, кэч рэул ый ва фи рэсплата.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Еа ва вени ынаинте де капэтул зилелор луй, ши рамура луй ну ва май ынверзи.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Ва фи ка о вицэ деспуятэ де роаделе ей ынкэ верзь, ка ун мэслин але кэруй флорь ау кэзут.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Кэч каса челуй нелеӂюит ва ажунӂе стярпэ ши кортул омулуй стрикат ыл ва мынка фокул.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Ел зэмислеште рэул ши наште рэул; ын сынул луй коаче роаде каре-л ыншалэ.”
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
