Йов 12
1 Йов а луат кувынтул ши а зис:
А Йов відповів та й сказав:
2 „С-ар путя зиче, ын адевэр, кэ нямул оменеск сунтець вой ши кэ одатэ ку вой ва мури ши ынцелепчуня!
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 Ам ши еу минте ка вой, ну сунт май прежос декыт вой. Ши чине ну штие лукруриле пе каре ле спунець вой?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 Еу сунт де батжокура приетенилор мей кынд чер ажуторул луй Думнезеу: дрептул, невиноватул, де батжокурэ!
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 ‘Диспрец ын ненорочире!’ – ятэ зичеря челор феричиць: дэ брынчь куй алунекэ ку пичорул!
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Жефуиторилор ли се ласэ кортуриле ын паче, челор че мыние пе Думнезеу ле мерӂе бине, мэкар кэ Думнезеул лор есте ын пумн.
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Ынтрябэ добитоачеле, ши те вор ынвэца; пэсэриле черулуй, ши ыць вор спуне;
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 ворбеште пэмынтулуй, ши те ва ынвэца; ши пештий мэрий ыць вор повести.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 Чине ну веде ын тоате ачестя довада кэ мына Домнулуй а фэкут асеменя лукрурь?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 Ел цине ын мынэ суфлетул а тот че трэеште, суфларя орькэруй труп оменеск.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 Ну деосебеште урекя кувинтеле, кум густэ черул гурий мынкэруриле?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 Ла бэтрынь се гэсеште ынцелепчуня ши ынтр-о вяцэ лунгэ е причеперя.
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 Ла Думнезеу есте ынцелепчуня ши путеря; сфатул ши причеперя але Луй сунт.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Че дэрымэ Ел ну ва фи зидит дин ноу; пе чине-л ынкиде Ел, нимень ну-л ва скэпа.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Ел опреште апеле, ши тотул се усукэ; Ел ле дэ друмул, ши пустиеск пэмынтул.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 Ел аре путеря ши ынцелепчуня; Ел стэпынеште пе чел че се рэтэчеште сау рэтэчеште пе алций.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 Ел я робь пе сфетничь ши тулбурэ минтя жудекэторилор.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 Ел дезлягэ легэтура ымпэрацилор ши ле пуне о фрынгие ын журул коапселор.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Ел я робь пе преоць; Ел рэстоарнэ пе чей путерничь.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Ел тае ворба челор мештерь ла ворбэ; Ел я минтя челор бэтрынь.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Ел варсэ диспрецул асупра челор марь; Ел дезлягэ брыул челор тарь.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Ел дескоперэ че есте аскунс ын ынтунерик; Ел адуче ла луминэ умбра морций.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Ел фаче пе нямурь сэ кряскэ ши Ел ле нимичеште; Ел ле ынтинде пынэ департе ши Ел ле адуче ынапой ын хотареле лор.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 Ел я минтя кэпетениилор попорулуй; Ел ый фаче сэ рэтэчяскэ ын пустиурь фэрэ друм,
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 унде быжбые прин ынтунерик ши ну вэд деслушит; Ел ый фаче сэ се клатине ка ниште оамень бець.
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
