Иеремия 48
1 Асупра Моабулуй. Аша ворбеште Домнул оштирилор, Думнезеул луй Исраел: „Вай де Небо, кэч есте пустиит! Кириатаимул есте акоперит де рушине, есте луат; четэцуя есте акоперитэ де рушине ши здробитэ!
На Моава. Так каже Господь Саваот, Бог Ізраїлів: „Горе місту Нево, бо воно поруйно́ване; Кір'ятаїм посоро́млений, здобутий; посоро́млений За́мок високий, заля́каний.
2 С-а дус фала Моабулуй, ла Хесбон и се пуне ла кале пеиря: ‘Хайдем сэ-л нимичим дин мижлокул нямурилор!’ Ши ту вей фи нимичит, Мадменуле, сабия ва мерӂе дупэ тине!
Нема більше слави Моа́ву! У Хешбоні лихе вимишляють на нього: „Ходімо, і ви́тнім його із наро́ду!“Теж, Мадмене, замо́вкнеш і ти: за тобою йде меч!
3 Се ауд стригэте дин Хоронаим; прэпэд ши нимичире!
Чути крик із Горона́їму: Руїна й нещастя велике!
4 Моабул есте здробит! Кяр ши чей мичь ай луй стригэ.
Моав поруйно́ваний, крик підняли́ аж до Цоару,
5 Кэч ынтр-ун плынс некурмат суе суишул Лухитулуй ши се ауд стригэте де дурере ла коборышул Хоронаимулуй дин причина нимичирий!
бо ходом в Лухіт пі́дуть догори́ з великим плаче́м, бо на збіччі Горонаїму чути крик боязки́й про руїну.
6 Фуӂиць, скэпаци-вэ вяца ши фиць ка ун невояш десцэрат ын пустиу!
Утікайте, рятуйте хоч душу свою, і станете, мов отой ве́рес в пустині!
7 Кэч, пентру кэ те-ай ынкрезут ын фаптеле ши ын вистиерииле тале, вей фи луат ши ту, ши Кемошул ва мерӂе ын робие, ку преоций ши кэпетенииле луй.
Бо за те, що наді́явся ти на вчинки свої та на ска́рби свої, ти тако́ж будеш узятий, і пі́де Кемош до поло́ну, а ра́зом із ним його священики та його зве́рхники.
8 Пустииторул ва интра ын фиекаре четате, ши ничо четате ну ва скэпа. Валя ва пери ши кымпия ва фи нимичитэ, кум а спус Домнул.
І при́йде руїна до кожного міста, і не буде врято́ване жодне із них, і загине долина, й погу́блена буде рівни́на, бо так говорив був Господь!
9 Даць арипь Моабулуй сэ плече ын збор! Четэциле луй сунт префэкуте ын пустиу, ну вор май авя локуиторь.
Дайте крила Моаву, — і він відлети́ть, і міста́ його стануть спусто́шенням, так що не буде мешка́нця у них.
10 Блестемат сэ фие чел че фаче ку небэгаре де сямэ лукраря Домнулуй, блестемат сэ фие чел че ышь опреште сабия де ла мэчел!
Прокля́тий, хто робить роботу Господню недба́ло, і прокля́тий, хто від крови меча свого стримує!
11 Моабул ера нетулбурат дин тинереця луй ши се одихня фэрэ тямэ пе дрождииле луй, ну ера турнат динтр-ун вас ын алтул ши ну ера дус ын робие. Де ачея и с-а пэстрат густул ши ну и с-а скимбат миросул.
Спокійний Моав від юна́цтва свого, і мирний на дрі́жджах своїх, і не лито із по́суду в по́суд його, і він на вигна́ння не йшов, тому в нім його смак позост́ався, а за́пах його не змінився.
12 Де ачея, ятэ, вин зиле”, зиче Домнул, „кынд ый вой тримите оамень каре-л вор приточи; ый вор голи васеле ши вор фаче сэ-й плесняскэ бурдуфуриле.
Тому то ось дні настаю́ть, — говорить Госпо́дь, — і пошлю́ Я на нього розли́вачів, — і його розіллю́ть, і по́суд його опоро́жнять, і дзбанки́ його порозбива́ють!
13 Моабул ва фи дат де рушине ку Кемош, кум а фост датэ де рушине каса луй Исраел ку Бетел, ын каре ышь пуня ынкредеря.
І за Кемоша Моав посоро́млений буде, як Ізраїлів дім посоро́млений був за Бет-Ел, за місце надії своєї.
14 Кум путець сэ зичець: ‘Сунтем витежь, осташь гата де луптэ?’
Як говорите ви: „Ми хоробрі та сильні до бо́ю?“
15 Моабул есте пустиит, четэциле луй се ыналцэ ын фум, флоаря тинеримий луй есте ынжунгиятэ”, зиче Ымпэратул ал кэруй Нуме есте Домнул оштирилор.
Попусто́шений буде Моав, і до міст його ворог піді́йметься, — і пі́дуть добі́рні його юнаки́ на зарі́з, каже Цар, що Господь Саваот Йому Йме́ння.
16 „Пеиря Моабулуй есте апроапе сэ винэ, ненорочиря луй вине ын грабэ маре.
Близький по́хід нещастя Моава, а лихо його дуже ква́питься.
17 Бочици-л, тоць чей че-л ынконжураць, тоць каре-й куноаштець нумеле! Ши зичець: ‘Кум а фост сфэрымат ачест путерник тояг де кырмуире, ачест тояг мэрец!’
Співчувайте йому, всі довкі́лля його, і всі, хто ім'я́ його знає, скажіть: „Як зламалося сильне це бе́рло, ця па́лиця пи́шна!“
18 Кобоарэ-те дин локашул славей, шезь жос пе пэмынтул ускат, локуитоаре, фийка Дибонулуй! Кэч пустииторул Моабулуй се суе ымпотрива та ши-ць нимичеште четэцуиле.
Спустися зо слави своєї, і всядься в пустині, о ме́шканко, до́чко Дівону, бо спусто́шник Моава до тебе прийшов, і понищив тверди́ні твої!
19 Стай пе друм ши пындеште, локуитоаря Ароерулуй! Ынтрябэ пе фугар ши пе чел скэпат ши зи: ‘Че с-а ынтымплат?’
Стань на дорозі й чекай, ме́шканко Ароеру, питай втікача та врятовану, кажи: „Що́ це сталося?“
20 Моабул есте акоперит де рушине, кэч есте здробит. Ӂемець ши стригаць! Вестиць ын Арнон кэ Моабул есте пустиит!
Моав посоромлений, бо розтро́щений він, ридайте та плачте, і звістіте в Арноні, що Моав попусто́шений!
21 А венит педяпса ши песте цара кымпией, песте Холон, песте Иахац, песте Мефаат,
І суд ось прийшов на рівни́нний цей край, на Холон й на Ягцу, і на Мефаат,
22 песте Дибон, песте Небо, песте Бет-Диблатаим,
і на Дівон, і на Нево, і на Бет-Дівдатаїм,
23 песте Кириатаим, песте Бет-Гамул, песте Бет-Меон,
і на Кір'ятаїм, і на Бет-Ґамул, і на Бет-Меон,
24 песте Керийот, песте Боцра, песте тоате четэциле дин цара Моабулуй, фие депэртате, фие апропияте.
і на Керіййот, і на Боцру, і на всі міста́ моавського кра́ю, далекі й близькі́.
25 Тэрия Моабулуй есте фрынтэ ши брацул луй, здробит”, зиче Домнул.
І відтятий Моавові ріг, і раме́но його розтро́щене, говорить Господь.
26 „Ымбэтаци-л, кэч с-а семецит ымпотрива Домнулуй! Де ачея, прэвэляскэ-се Моабул ын вэрсэтура луй ши сэ ажунгэ де рыс ши ел!
Упійте його, — бо пишавсь проти Господа він, — і він з плю́скотом упаде до блюво́ти своєї, — і станеться й він посміхо́виськом!
27 Н-а фост Исраел де рысул тэу? А фост принс ел оаре принтре хоць, де дай дин кап орь де кыте орь ворбешть де ел?
І чи ж для тебе Ізраїль не був посміхо́виськом цим? Хіба серед злоді́їв був зна́йдений він, що ти скільки гово́риш про нього, то все головою хитаєш?
28 Пэрэсиць четэциле ши локуиць ын стынчь, локуиторь ай Моабулуй! Ши фиць ка порумбеий каре ышь фак куйбул пе марӂиня пештерилор!
Покиньте міста́, й пробувайте на скелі, мешка́нці Моава, і будьте, немов та голубка, що над краєм безо́дні гнізди́ться!
29 Ам аузит де фудулия мындрулуй Моаб, де ынфумураря луй, де труфия луй, де семециря луй ши де инима луй ынгымфатэ.
Ми чули про гордість Моава, що чванли́вий він дуже, про надутість його і його гордува́ння, про бундю́чність його та пиху́ його серця.
30 Куноск”, зиче Домнул, „ынфумураря луй, лэудэрошенииле луй дешарте ши фаптеле луй де нимик.
Я знаю, — говорить Господь, — про зухва́льство його, і про його балачки́ безпідставні, — робили вони неслухня́не!
31 Де ачея ӂем пентру Моаб ши мэ желеск пентру тот Моабул; оамений суспинэ пентру чей дин Кир-Херес.
Ридаю тому над Моавом, і кричу за Моавом усім, зідхаю над лю́дьми Кір-Хересу.
32 Вие дин Сибма, те плынг май мулт декыт Иаезерул; рамуриле тале се ынтиндяу динколо де маре, се ынтиндяу пынэ ла маря Иаезерулуй, дар пустииторул с-а арункат песте стрынӂеря роаделор тале ши песте кулесул виилор тале.
Більш як за Язером Я плакав, Я плакатиму за тобою, винограднику Сівми! Галу́зки твої перейшли аж за море, досягли́ аж до моря Язера. Спусто́шник напав на осінній твій плід, і на винобра́ння твоє, —
33 Ши астфел, с-ау дус букурия ши веселия дин кымпииле ши дин цара родитоаре а Моабулуй. Ам секат винул дин тяскурь”, зиче Домнул; „нимень ну май калкэ тяскул ку стригэте де букурие; сунт стригэте де рэзбой, ну стригэте де букурие.
і за́брана буде поті́ха твоя та радість твоя з виноградника й з кра́ю Моава, і вино із чави́ла спиню́! Не буде топта́ти топта́ч, радісний крик при збира́нні не буде вже радісним криком збира́ння.
34 Стригэтеле Хесбонулуй рэсунэ пынэ ла Елеале ши гласул лор се ауде пынэ ла Иахац, де ла Цоар пынэ ла Хоронаим, пынэ ла Еглат-Шелишия, кэч ши апеле Нимримулуй сунт префэкуте ын пустиу.
Від крику Хешбону аж до Ел'але, аж до Ягацу не́стися буде їхній голос, від Цоару аж до Горонаїму, до Еґлат-Шелішійї, бо й вода із Німріму пустинею стане.
35 Вряу с-о испрэвеск ын Моаб”, зиче Домнул, „ку чел че се суе пе ынэлцимиле де жертфэ ши адуче тэмые думнезеулуй сэу.
І ви́гублю Я із Моава, — говорить Господь, — того, хто для же́ртов вихо́дить на па́гірок, і бо́гові ка́дить своє́му.
36 Де ачея ымь желеште инима ка ун флуер пентру Моаб, ымь желеште инима ка ун флуер пентру оамений дин Кир-Херес, пентру кэ тоате авуцииле пе каре ле-ау стрынс сунт пердуте.
Тому́ стогне серце Моє за Моавом, немов та сопі́лка, і стогне серце Моє, як сопілка, за лю́дьми Кір-Хересу, бо погинули ті, хто бага́тство набув!
37 Кэч тоате капетеле сунт расе, тоате бэрбиле сунт тэяте; пе тоате мыниле сунт тэетурь де жале ши пе коапсе, сачь.
Тому кожна голова — облисі́ла, і кожна борода — обстри́жена, на руках у всіх — порі́зи жало́би, і на сте́гнах — вере́та.
38 Пе тоате акоперишуриле Моабулуй ши ын пеце сунт нумай бочете, пентру кэ ам сфэрымат Моабул ка пе ун вас фэрэ прец”, зиче Домнул.
На всіх даха́х Моава й на площах його — самий ле́мент, бо розбив Я Моава, мов по́суд, якого не люблять, говорить Господь.
39 „Кыт есте де сфэрымат Моабул! Ӂемець! Кыт де рушинос ынтоарче Моабул спателе! Моабул ажунӂе астфел де рыс ши де поминэ пентру тоць чей че-л ынконжоарэ.”
„Як він розто́щений“плачуть, „як гане́бно Моав утікав, і як він посоро́млений!“І Моав став за по́сміх та по́страх для всього довкі́лля його!
40 Кэч аша ворбеште Домнул: „Ятэ кэ врэжмашул збоарэ ка вултурул ши ышь ынтинде арипиле асупра Моабулуй!
Бо так промовляє Господь: Ось він, як орел, прилети́ть, і кри́ла свої над Моавом розго́рне, —
41 Керийотул есте луат, четэцуиле сунт кучерите ши, ын зиуа ачея, инима витежилор Моабулуй есте ка инима уней фемей ын дурериле наштерий.
міста́ будуть взяті, й твердині захо́плені. І того дня стане серце лица́рства Моава, як серце жони-породі́ллі!
42 Астфел, Моабул ва фи нимичит де тот ши ну ва май фи ун попор, кэч с-а семецит ымпотрива Домнулуй.
Із наро́дів Моав буде ви́гублений, бо пишавсь проти Господа він.
43 Гроаза, гроапа ши лацул сунт песте тине, локуитор ал Моабулуй”, зиче Домнул.
Страх, та безо́дня, та па́стка на тебе, мешка́нче Моава! говорить Господь.
44 „Чел че фуӂе де гроазэ каде ын гроапэ ши чел че се ридикэ дин гроапэ се принде ын лац, кэч адук асупра луй, асупра Моабулуй, анул педепсей луй”, зиче Домнул.
Хто від стра́ху втече, той в безо́дню впаде́, хто ж з безодні піді́йметься, той буде схо́плений в па́стку. Бо спрова́джу на нього, на то́го Моава, рік їхньої кари, говорить Господь.
45 „Фугарий се опреск слеиць де путерь ла умбра Хесбонулуй, дар дин Хесбон есе ун фок, о флакэрэ есе дин мижлокул Сихонулуй ши мистуе латуриле Моабулуй ши крештетул капулуй челор че се фэлеск.
Втікачі́ знеси́лені будуть ставати у тіні Хешбону, бо вийде огонь із Хешбону, а по́лум'я з-поміж Сиго́ну, і поїсть край воло́сся на скро́ні Моаву та череп синів галасли́вих.
46 Вай де тине, Моабуле! Попорул дин Кемош есте пердут! Кэч фиий тэй сунт луаць приншь де рэзбой ши фийчеле тале, принсе де рэзбой.
Горе, Моаве, тобі! Загинув Кемошів наро́д, бо сини твої взяті в поло́н, твої ж до́чки — в неволю!
47 Дар, ын времуриле де апой, вой адуче ынапой пе принший де рэзбой ай Моабулуй”, зиче Домнул. Ачаста есте жудеката асупра Моабулуй.
І верну́ Я Моавові долю напри́кінці днів, говорить Госпо́дь. Аж досі — суд на Моава.
