Осея 5
1 Аскултаць лукрул ачеста, преоць! Я аминте, каса луй Исраел! Ши плякэ урекя, каса ымпэратулуй! Кэч пе вой вэ аменинцэ жудеката, пентру кэ аць фост о курсэ ла Мицпа ши ун лац ынтинс пе Табор!
Послухайте цього, священики, і почуйте, Ізраїлів до́ме, а ви, царський доме, візьміть до вух, бо вам буде суд, бо ви для Міцпи́ були па́сткою й сіткою, розтя́гненою на Фаво́р.
2 Некрединчоший се афундэ ын нелеӂюире, дар вой авя Еу педепсе пентру тоць!
І гли́боко вгру́зли в розпусті вони, та Я попляму́ю всіх їх.
3 Куноск Еу доар пе Ефраим ши Исраел ну-Мь есте аскунс; штиу кэ ту, Ефраиме, ай курвит ши кэ Исраел с-а спуркат.
Я знаю Єфрема, а Ізра́їль не схо́ваний передо Мною, бо тепер блудоді́йним, Єфреме, ти став, занечи́стивсь Ізраїль.
4 Фаптеле лор ну ле ынгэдуе сэ се ынтоаркэ ла Думнезеул лор, кэч ун дух де курвие есте ын инима лор ши ну куноск пе Домнул!
Не дають їхні вчинки вернутись до Бога, бо дух блудоді́йства в сере́дині їхній, і не ві́дають Господа.
5 Дар мындрия луй Исраел ва фи марторэ ымпотрива луй, ши Исраел ши Ефраим вор кэдя прин нелеӂюиря лор, ши Иуда ва кэдя ши ел ку ей.
І гордість Ізраїлева засві́дчиться перед обличчям його. А Ізраїль й Єфрем упадуть за провину свою, також Юда із ними впаде́.
6 Вор мерӂе ку оиле ши боий лор сэ кауте пе Домнул, дар ну-Л вор гэси ничдекум, кэч С-а депэртат дин мижлокул лор.
З своєю отарою та з своєю худобою вони Господа пі́дуть шукати, але́ не зна́йдуть, — Він від них віддали́вся.
7 Ау фост некрединчошь Домнулуй, кэч ау нэскут копий дин курвие; акум ый ва ынгици о лунэ ноуэ ку авуцииле лор.
Вони зрадили Господа, бо породили сторонніх діте́й, — тепер їх пожере́ молоди́к разом із частками їхнього поля.
8 Сунаць дин трымбицэ ла Гибея, сунаць дин трымбицэ ла Рама! Стригаць ла Бет-Авен! Ятэ-й пе урма та, Бениамине!
Засурмі́те у рога в Ґів'ї, сурмо́ю в Рамі, закричіть у Бет-Авені за тобою, Веніямине!
9 Ефраим ва фи пустиит ын зиуа педепсей; че вестеск Еу ымпотрива семинциилор луй Исраел ва вени негрешит!
В день карта́ння Єфрем за спусто́шення стане; поміж племена́ми Ізраїля Я завідо́мив про певне.
10 Кэпетенииле луй Иуда сунт ка чей че мутэ семнул де ла хотаре; ка апа Ымь вой вэрса мыния песте ей!
Стали зверхники Юди, мов ті, що межу́ перено́сять, — на них виллю, як воду, Свій гнів!
11 Ефраим есте асуприт, здробит ын жудекатэ, кэч а урмат ынвэцэтуриле каре-й плэчяу.
Єфрем став пригно́блений, су́дом розбитий, бо він намагався ходи́ти за марно́тою.
12 Вой фи ка о молие пентру Ефраим, ка о путрезичуне (а динцилор) пентру каса луй Иуда.
І Я буду, як міль, для Єфрема, і мов та гнили́зна для дому Юди.
13 Кынд ышь веде Ефраим боала ши Иуда рэниле, Ефраим аляргэ ын Асирия ши тримите ла ымпэратул Иареб, мэкар кэ ымпэратул ачеста ну поате нич сэ вэ факэ сэнэтошь, нич сэ вэ лекуяскэ рэниле.
І побачив Єфрем свою хворість, а Юда — свого чиряка́, і Єфрем відійшов до Ашшу́ра і послав до царя до великого. Та він вилікувати вас не зможе, і не вигоїть вам чиряка!
14 Вой фи ка ун леу пентру Ефраим ши ка ун пуй де леу пентру каса луй Иуда; Еу, да, Еу вой сфышия ши апой вой плека, вой луа ши нимень ну-Мь ва рэпи прада.
Бо Я — немов лев для Єфрема, і немов той левчук дому Юди. Я, Я розшматую й піду́, — і ніхто не врятує!
15 Вой плека, Мэ вой ынтоарче ын локуинца Мя пынэ кынд вор мэртуриси кэ сунт виноваць ши вор кэута Фаца Мя. Кынд вор фи ын неказ, вор алерга ла Мине.”
Піду́, повернуся до місця Свого, аж поки провини своєї вони не призна́ють, і не стануть шукати Мого лиця. Та в утиску будуть шукати Мене!
