Еврей 9
1 Легэмынтул динтый авя ши ел порунчь привитоаре ла служба думнезеяскэ ши ла ун локаш пэмынтеск де ынкинаре.
Отже, перший [Завіт] мав настанови щодо служіння в земному Святилищі.
2 Ын адевэр, с-а фэкут ун корт. Ын партя динаинте, нумитэ „Локул Сфынт”, ерау сфешникул, маса ши пыниле пентру пунеря ынаинтя Домнулуй;
Було встановлено Оселю, і в її першому [відділенні] були світильник та стіл із хлібами покладання; це відділення називалося «Святе [місце]».
3 дупэ пердяуа а доуа се афла партя кортулуй каре се кема „Локул Прясфынт”.
За другою завісою Оселі було відділення, яке називалося «Святая Святих».
4 Ел авя ун алтар де аур пентру тэмые ши кивотул легэмынтулуй, ферекат песте тот ку аур. Ын кивот ерау ун вас де аур ку манэ, тоягул луй Аарон, каре ынфрунзисе, ши таблеле легэмынтулуй.
Воно мало золоту кадильницю й ковчег Завіту, покритий золотом з усіх боків, в якому була золота посудина з манною, посох Аарона, що розцвів, і таблиці Завіту.
5 Дясупра ерау херувимий славей, каре акоперяу капакул испэширий ку умбра лор. Ну есте время сэ ворбим акум ку де-амэнунтул деспре ачесте лукрурь.
Над ковчегом були херувими слави, що отінювали кришку примирення. Однак зараз не час це обговорювати докладно.
6 Ши дупэ че ау фост ынтокмите астфел лукруриле ачестя, преоций каре фак службеле, интрэ тотдяуна ын партя динтый а кортулуй.
Відколи все було так влаштовано, священники завжди входять у перше [відділення] Оселі, звершуючи служіння.
7 Дар ын партя а доуа интрэ нумай мареле преот, о датэ пе ан, ши ну фэрэ сынӂе, пе каре ыл адуче пентру сине ынсушь ши пентру пэкателе дин нештиинцэ але нородулуй.
А до другого [відділення] раз у рік заходив лише первосвященник, і не без крові, яку він приносив за себе й за гріхи, які люди скоїли через незнання.
8 Прин ачаста, Духул Сфынт арэта кэ друмул ын Локул Прясфынт ну ера ынкэ дескис кытэ време стэтя ын пичоаре кортул динтый.
Цим Святий Дух показує, що шлях до Святая Святих не відкритий, доки дійсна перша Оселя.
9 Ачаста ера о асемэнаре пентру времуриле де акум, кынд се адук дарурь ши жертфе каре ну пот дуче пе чел че се ынкинэ ын фелул ачеста ла десэвырширя черутэ де куӂетул луй.
Це є приклад для теперішнього часу, який вказує на те, що принесені дари та жертви не можуть зробити досконалим сумління того, хто служить.
10 Еле сунт доар ниште порунчь пэмынтешть, дате ка тоате челе привитоаре ла мынкэрурь, бэутурь ши фелурите спэлэтурь, пынэ ла о време де ындрептаре.
[Вони пов’язані] лише з їжею, питтям, різними ритуальними обмиваннями та настановами щодо тіла, встановленими до часу нового порядку.
11 Дар Христос а венит ка Маре Преот ал бунурилор виитоаре, а трекут прин кортул ачела май маре ши май десэвыршит, каре ну есте фэкут де мынь, адикэ ну есте дин зидиря ачаста,
Але коли Христос прийшов як Первосвященник благ, які зараз маємо, через величнішу й досконалішу нерукотворну Оселю, яка не є частиною цього творіння,
12 ши а интрат, о датэ пентру тотдяуна, ын Локул Прясфынт ну ку сынӂе де цапь ши де вицей, чи ку ынсушь сынӂеле Сэу, дупэ че а кэпэтат о рэскумпэраре вешникэ. (aiōnios g166)
Він увійшов не з кров’ю козлів і телят, але раз і назавжди увійшов до Святая Святих із власною кров’ю, отримавши таким чином вічне визволення. (aiōnios g166)
13 Кэч, дакэ сынӂеле таурилор ши ал цапилор ши ченуша уней вачь, стропите песте чей ынтинаць, ый сфинцеск ши ле адук курэциря трупулуй,
Бо якщо кров козлів, телят і попіл телиці, посипані на тих, хто нечистий, освячують їх, даючи їм чистоту тіла,
14 ку кыт май мулт сынӂеле луй Христос, каре, прин Духул чел вешник, С-а адус пе Сине Ынсушь жертфэ фэрэ патэ луй Думнезеу, вэ ва курэци куӂетул востру де фаптеле моарте, ка сэ служиць Думнезеулуй челуй виу! (aiōnios g166)
то наскільки більше кров Христа, Який через вічного Духа приніс Себе непорочним Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми могли служити живому Богу! (aiōnios g166)
15 Ши токмай де ачея есте Ел Мижлочиторул унуй легэмынт ноу, пентру ка, прин моартя Луй пентру рэскумпэраря дин абатериле фэптуите суб легэмынтул динтый, чей че ау фост кемаць сэ капете вешника моштенире каре ле-а фост фэгэдуитэ. (aiōnios g166)
Саме тому [Христос] і є Посередником Нового Завіту, щоб покликані могли отримати обіцяний вічний спадок тепер, коли Він помер як викуп, щоб звільнити їх від провин, скоєних проти першого Завіту. (aiōnios g166)
16 Ын адевэр, аколо унде есте ун тестамент, требуе неапэрат сэ айбэ лок моартя челуй че л-а фэкут.
Бо де заповіт, там необхідно, щоб була смерть того, хто його уклав.
17 Пентру кэ ун тестамент ну капэтэ путере декыт дупэ моарте. Н-аре ничо путере кытэ време трэеште чел че л-а фэкут.
Оскільки заповіт дійсний лише після його смерті, він не набуває чинності, поки той, хто уклав заповіт, живе.
18 Де ачея ши ынтыюл легэмынт н-а фост сфинцит фэрэ сынӂе.
Ось чому навіть перший [Завіт] не був встановлений без крові.
19 Ши, ынтр-адевэр, Мойсе, дупэ че а ростит ынаинтя ынтрегулуй нород тоате порунчиле Леӂий, а луат сынӂе де вицей ши де цапь, ку апэ, лынэ стакожие ши исоп, а стропит картя ши тот нородул
Адже коли Мойсей проголосив усі заповіді Закону всьому народові, він узяв кров телят і козлів разом із водою, червоною вовною та гісопом і окропив книгу та весь народ.
20 ши а зис: „Ачеста есте сынӂеле легэмынтулуй каре а порунчит Думнезеу сэ фие фэкут ку вой.”
Він сказав: «Це кров Завіту, якого Бог наказав вам [дотримуватися]».
21 Де асеменя, а стропит ку сынӂе кортул ши тоате васеле пентру службэ.
Також він окропив кров’ю Оселю й всі речі для служіння.
22 Ши, дупэ Леӂе, апроапе тотул есте курэцит ку сынӂе; ши фэрэ вэрсаре де сынӂе, ну есте ертаре.
Згідно із Законом майже все очищується кров’ю, і без пролиття крові не може бути прощення.
23 Дар, деоарече кипуриле лукрурилор каре сунт ын черурь ау требуит курэците ын фелул ачеста, требуя ка ынсешь лукруриле черешть сэ фие курэците ку жертфе май буне декыт ачестя.
Тож якщо було необхідно, щоб подоби небесних речей очищалися саме так, то самі небесні речі потребують кращих жертв.
24 Кэч Христос н-а интрат ынтр-ун локаш де ынкинаре фэкут де мынэ оменяскэ, дупэ кипул адевэратулуй локаш де ынкинаре, чи а интрат кяр ын чер, ка сэ Се ынфэцишезе акум, пентру ной, ынаинтя луй Думнезеу.
Бо Христос не зайшов до рукотворної Святині, зробленої на зразок справжньої, але Він увійшов у саме небо, щоб тепер з’явитися для нас перед обличчям Бога.
25 Ши ну ка сэ Се адукэ де май мулте орь жертфэ пе Сине Ынсушь, ка мареле преот каре интрэ ын фиекаре ан ын Локул Прясфынт ку ун сынӂе каре ну есте ал луй,
І Він увійшов у небо не для того, щоб приносити Себе знову й знову, як первосвященник щороку входить до Святая Святих, із чужою кров’ю.
26 фииндкэ атунч ар фи требуит сэ пэтимяскэ де май мулте орь де ла ынтемееря лумий, пе кынд акум, ла сфыршитул вякурилор, С-а арэтат о сингурэ датэ ка сэ штяргэ пэкатул прин жертфа Са. (aiōn g165)
Інакше Йому довелося б страждати багато разів від створення світу. Але тепер, наприкінці віків, Він з’явився один раз, щоб покласти край гріху Своєю жертвою. (aiōn g165)
27 Ши, дупэ кум оаменилор ле есте рындуит сэ моарэ о сингурэ датэ, яр дупэ ачея вине жудеката,
І як людям призначено померти один раз, а після цього суд,
28 тот аша, Христос, дупэ че С-а адус жертфэ о сингурэ датэ, ка сэ поарте пэкателе мултора, Се ва арэта а доуа оарэ ну ын ведеря пэкатулуй, чи ка сэ адукэ мынтуиря челор че-Л аштяптэ.
так і Христос один раз був принесений у жертву, щоб понести гріхи багатьох. Він з’явиться вдруге не для того, [аби взяти на Себе] гріх, а щоб принести спасіння тим, хто чекає на Нього.
