Еврей 8
1 Пунктул чел май ынсемнат ал челор спусе есте кэ авем ун Маре Преот каре С-а ашезат ла дряпта скаунулуй де домние ал Мэририй, ын черурь,
Головна ж річ у то́му, про що я говорю: маємо Первосвященика, що засі́в на небеса́х, по прави́ці престолу величности,
2 ка служитор ал Локулуй Прясфынт ши ал адевэратулуй корт, каре а фост ридикат ну де ун ом, чи де Домнул.
що Він Священнослужи́тель святині й правдивої скинії, що її збудував був Госпо́дь, а не люди́на.
3 Орьче маре преот есте пус сэ адукэ луй Думнезеу дарурь ши жертфе. Де ачея ера де требуинцэ ка ши челэлалт Маре Преот сэ айбэ чева де адус.
Усякий бо первосвященик настановляється, щоб прино́сити да́ри та жертви, а тому було треба, щоб і Цей щось мав, що принести.
4 Дакэ ар фи пе пэмынт, нич н-ар май фи преот, фииндкэ сунт чей че адук даруриле дупэ Леӂе.
Бо коли б на землі перебува́в, то не був би Він священиком, бо тут пробувають священики, що да́ри приносять за Зако́ном.
5 Ей фак о службэ каре есте кипул ши умбра лукрурилор черешть, дупэ порунчиле примите де Мойсе де ла Думнезеу, кынд авя сэ факэ кортул: „Я сяма”, и с-а зис, „сэ фачь тотул дупэ кипул каре ць-а фост арэтат пе мунте.”
Вони служать о́бразові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчи́ти скинію: „Дивись бо, сказав, зроби все за зразко́м, що тобі на горі був показаний!“
6 Дар, акум, Христос а кэпэтат о службэ ку атыт май ыналтэ, ку кыт легэмынтул ал кэруй Мижлочитор есте Ел е май бун, кэч есте ашезат пе фэгэдуинце май буне.
А тепер оде́ржав Він краще служі́ння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений.
7 Ын адевэр, дакэ легэмынтул динтый ар фи фост фэрэ кусур, н-ар май фи фост ворба сэ фие ынлокуит ку ун ал дойля.
Бо коли б отой перший був бездоганний, не шукалося б місця для другого.
8 Кэч ка о мустраре а зис Думнезеу луй Исраел: „Ятэ, вин зиле”, зиче Домнул, „кынд вой фаче ку каса луй Исраел ши ку каса луй Иуда ун легэмынт ноу,
Бо їм докоряючи, каже: „Ото дні надхо́дять, говорить Господь, коли з домом Ізраїля й з Юдиним домом Я складу́ Заповіта Ново́го,
9 ну ка легэмынтул пе каре л-ам фэкут ку пэринций лор ын зиуа кынд й-ам апукат де мынэ ка сэ-й скот дин цара Еӂиптулуй. Пентру кэ н-ау рэмас ын легэмынтул Меу ши нич Мие ну Мь-а пэсат де ей”, зиче Домнул.
не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми дня, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської. А що вони не залишилися в Моїм заповіті, то й Я їх покинув, говорить Господь!
10 „Дар ятэ легэмынтул пе каре-л вой фаче ку каса луй Исраел дупэ ачеле зиле”, зиче Домнул: „Вой пуне леӂиле Меле ын минтя лор ши ле вой скрие ын инимиле лор; Еу вой фи Думнезеул лор, ши ей вор фи попорул Меу.
Оце Заповіт, що його Я складу́ по тих днях із домом Ізраїлевим, говорить Господь: Покладу Я Зако́ни Свої в їхні думки́, і на їхніх серцях напишу́ їх, і буду їм Богом, вони ж будуть наро́дом Моїм!“
11 Ши ну ва май ынвэца фиекаре пе вечинул сау пе фрателе сэу зикынд: ‘Куноаште пе Домнул!’ Кэч тоць Мэ вор куноаште, де ла чел май мик пынэ ла чел май маре динтре ей.
І кожен не буде навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: „Пізнай Господа“! Усі бо вони будуть знати Мене від мало́го та аж до великого з них!
12 Пентру кэ ле вой ерта нелеӂюириле ши ну-Мь вой май адуче аминте де пэкателе ши фэрэделеӂиле лор.”
Буду бо Я милости́вий до їхніх неправд, і їхніх гріхів не згадаю Я більш“!
13 Прин фаптул кэ зиче: „Ун ноу легэмынт”, а мэртурисит кэ чел динтый есте векь, яр че есте векь, че а ымбэтрынит, есте апроапе де пеире.
Коли ж каже „Нови́й Заповіт “, то тим назвав перший стари́м. А що́ порохня́віє й старі́є, те близьке́ до зотління.
