Еврей 7
1 Ын адевэр, Мелхиседек ачеста, ымпэратул Салемулуй, преот ал Думнезеулуй Пряыналт, каре а ынтымпинат пе Авраам кынд ачеста се ынторчя де ла мэчелул ымпэрацилор, каре л-а бинекувынтат,
Бо цей Мелхиседе́к, цар Сали́му, священик Бога Всеви́шнього, що був стрів Авраама, як той вертався по пора́зці царів, і його поблагослови́в.
2 каре а примит де ла Авраам зечуялэ дин тот, каре, дупэ ынсемнаря нумелуй сэу, есте ынтый „Ымпэрат ал неприхэнирий”, апой ши „Ымпэрат ал Салемулуй”, адикэ „Ымпэрат ал пэчий”,
Авраам відділив йому й десяти́ну від усього, — найперше бо він визначає „цар праведности“, а потім „цар Сали́му“, цебто „цар миру“.
3 фэрэ татэ, фэрэ мамэ, фэрэ спицэ де ням, неавынд нич ынчепут ал зилелор, нич сфыршит ал веций, дар каре а фост асемэнат ку Фиул луй Думнезеу, рэмыне преот ын вяк.
Він без ба́тька, без матері, без родово́ду, не мав ані поча́тку днів, ані кінця життя, уподо́бився Божому Сину, — пробуває священиком за́вжди.
4 Ведець бине дар кыт де маре а фост ел дакэ пынэ ши патриархул Авраам й-а дат зечуялэ дин прада де рэзбой!
Побачте ж, який він великий, що йому й десятину з добичі найліпшої дав патріярх Авраам!
5 Ачея динтре фиий луй Леви каре ындеплинеск служба де преоць дупэ Леӂе ау порункэ сэ я зечуялэ де ла нород, адикэ де ла фраций лор, ку тоате кэ ши ей се кобоарэ дин Авраам.
Ті з синів Леві́євих, що свяще́нство приймають, мають заповідь — брати за Зако́ном десятину з наро́ду, цебто з братів своїх, хоч і вийшли вони з Авраамових сте́гон.
6 Яр ел, каре ну се кобора дин фамилия лор, а луат зечуялэ де ла Авраам ши а бинекувынтат пе чел че авя фэгэдуинцеле.
Але цей, що не похо́дить з їхнього роду, десятину одержав від Авраама, і поблагословив того, хто обі́тницю мав.
7 Дар фэрэ ындоялэ кэ чел май мик есте бинекувынтат де чел май маре.
І без усякої супере́чки більший меншого благословляє.
8 Ши апой, аич, чей че яу зечуялэ сунт ниште оамень муриторь, пе кынд, аколо, о я чинева деспре каре се мэртурисеште кэ есте виу.
І тут люди смерте́льні беруть десяти́ну, а там той, про якого засвідчується, що живе.
9 Май мулт, ынсушь Леви, каре я зечуялэ, а плэтит зечуяла, ка сэ зичем аша, прин Авраам;
І, щоб сказати отак, через Авраама і Леві́й, що бере десятини, дав сам десятини.
10 кэч ера ынкэ ын коапселе стрэмошулуй сэу кынд а ынтымпинат Мелхиседек пе Авраам.
Бо ще в ба́тькових сте́гнах він був, коли стрів його Мелхиседе́к.
11 Дакэ дар десэвырширя ар фи фост ку путинцэ прин преоция левицилор – кэч суб преоция ачаста а примит попорул Леӂя – че невое май ера сэ се ридиче ун алт преот „дупэ рындуяла луй Мелхиседек”, ши ну дупэ рындуяла луй Аарон?
Отож, коли б досконалість була через свяще́нство леви́тське, — бо люди Зако́на оде́ржали з ним, — то яка ще потреба була, щоб Інший Священик повстав за чином Мелхиседе́ковим, а не зватися за чином Ааро́новим?
12 Пентру кэ, одатэ скимбатэ преоция, требуя нумайдекыт сэ айбэ лок ши о скимбаре а Леӂий.
Коли бо свяще́нство зміняється, то з потреби буває переміна й Зако́ну.
13 Ын адевэр, Ачела деспре каре сунт зисе ачесте лукрурь фаче парте динтр-о алтэ семинцие, дин каре нимень н-а служит алтарулуй.
Бо Той, що про Нього говориться це, належав до іншого племени, з якого ніхто не ставав був до же́ртівника.
14 Кэч есте вэдит кэ Домнул ностру а ешит дин Иуда, семинцие деспре каре Мойсе н-а зис нимик ку привире ла преоцие.
Бож відо́мо, що Госпо́дь наш походить від Юди, а про це плем'я́, про свяще́нство його, нічого Мойсей не сказав.
15 Лукрул ачеста се фаче ши май луминос кынд ведем ридикынду-се дупэ асемэнаря луй Мелхиседек ун алт преот,
І ще більше відо́мо, коли повстає на подобу Мелхиседе́ка Інший Священик,
16 пус ну прин леӂя уней порунчь пэмынтешть, чи прин путеря уней вець неперитоаре.
що був не за зако́ном тілесної заповіді, але з сили незнища́льного життя.
17 Фииндкэ ятэ че се мэртурисеште деспре Ел: „Ту ешть преот ын вяк дупэ рындуяла луй Мелхиседек.” (aiōn g165)
Бо свідчить: „Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“. (aiōn g165)
18 Астфел, пе де о парте, се десфиинцязэ аич о порункэ де май ынаинте дин причина непутинцей ши зэдэрничией ей –
Попере́дня бо заповідь відкладається через не́міч її та некори́сність.
19 кэч Леӂя н-а фэкут нимик десэвыршит – ши, пе де алта, се пуне ын лок о нэдежде май бунэ, прин каре не апропием де Думнезеу.
Бо не вдоскона́лив нічого Зако́н. Запроваджена ж краща надія, що нею ми наближуємось до Бога.
20 Ши фииндкэ лукрул ачеста ну с-а фэкут фэрэ журэмынт –
І поскільки воно не без клятви, —
21 кэч, пе кынд левиций се фэчяу преоць фэрэ журэмынт, Исус С-а фэкут преот прин журэмынтул Челуй че Й-а зис: „Домнул а журат ши ну Се ва кэи: ‘Ту ешть преот ын вяк, дупэ рындуяла луй Мелхиседек’” –, (aiōn g165)
вони бо без клятви були́ священиками, Цей же з клятвою через Того, Хто говорить до Нього: „Клявся Госпо́дь — і не буде Він каятися: Ти Священик навіки за чином Мелхиседе́ковим“, — (aiōn g165)
22 прин кяр фаптул ачеста, Ел с-а фэкут кезашул унуй легэмынт май бун.
то постільки Ісус став запорукою кращого Заповіту!
23 Май мулт, аколо ау фост преоць ын маре нумэр, пентру кэ моартя ый ымпедика сэ рэмынэ пуруря.
І багато було їх священиків, бо смерть боронила лишатися їм,
24 Дар Ел, фииндкэ рэмыне „ын вяк”, аре о преоцие каре ну поате трече де ла унул ла алтул. (aiōn g165)
але Цей, що навіки лишається, безперестанне Свяще́нство Він має. (aiōn g165)
25 Де ачея ши поате сэ мынтуяскэ ын кип десэвыршит пе чей че се апропие де Думнезеу прин Ел, пентру кэ трэеште пуруря ка сэ мижлочаскэ пентру ей.
Тому може Він за́вжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить, бо Він за́вжди живий, щоб за них заступи́тись.
26 Ши токмай ун астфел де Маре Преот не требуя: сфынт, невиноват, фэрэ патэ, деспэрцит де пэкэтошь ши ынэлцат май пресус де черурь,
Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлоби́вий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса́,
27 каре н-аре невое, ка чейлалць марь преоць, сэ адукэ жертфе ын фиекаре зи, ынтый пентру пэкателе сале ши апой пентру пэкателе нородулуй, кэч лукрул ачеста л-а фэкут о датэ пентру тотдяуна, кынд С-а адус жертфэ пе Сине Ынсушь.
що потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше прино́сити жертви за власні гріхи, а потому за лю́дські гріхи, — бо Він це раз наза́вжди вчинив, принісши Само́го Себе.
28 Ын адевэр, Леӂя пуне марь преоць пе ниште оамень супушь слэбичуний, дар кувынтул журэмынтулуй, фэкут дупэ че а фост датэ Леӂя, пуне пе Фиул, каре есте десэвыршит пентру вешничие. (aiōn g165)
Зако́н бо людей ставить первосвящениками, що немочі мають, але слово клятви, що воно за Зако́ном, ставить Сина, Який досконалий навіки! (aiōn g165)
