Еврей 4
1 Сэ луэм дар бине сяма ка, атыта време кыт рэмыне ын пичоаре фэгэдуинца интрэрий ын одихна Луй, ничунул дин вой сэ ну се поменяскэ венит пря тырзиу.
Отже, біймося, коли зостається обітниця вхо́ду до Його́ відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізни́вся.
2 Кэч ши ноуэ ни с-а адус о весте бунэ ка ши лор, дар лор кувынтул каре ле-а фост проповэдуит ну ле-а ажутат ла нимик, пентру кэ н-а гэсит крединцэ ла чей че л-ау аузит.
Бо Єва́нгелія була звіщена нам, як і тим. Але не прине́сло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів.
3 Пе кынд ной, фииндкэ ам крезут, интрэм ын „одихна” деспре каре а ворбит Ел кынд а зис: „Ам журат ын мыния Мя кэ ну вор интра ын одихна Мя!” Мэкар кэ лукрэриле Луй фусесерэ испрэвите ынкэ де ла ынтемееря лумий.
Бо до Його́ відпочинку вхо́димо ми, що ввірували, як Він провістив: „Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не вві́йдуть вони“, хоч діла Його були вчи́нені від закла́дин світу.
4 Кэч ынтр-ун лок а ворбит астфел деспре зиуа а шаптя: „Думнезеу С-а одихнит ын зиуа а шаптя де тоате лукрэриле Луй.”
Бо колись про день сьомий сказав Він отак: „І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї“.
5 Ши аич есте зис ярэшь: „Ну вор интра ын одихна Мя!”
А ще тут: „До Мого відпочинку не вві́йдуть вони“!
6 Деч, фииндкэ рэмыне ка сэ интре уний ын одихна ачаста ши пентру кэ ачея кэрора ли с-а вестит ынтый вестя бунэ н-ау интрат ын еа дин причина неаскултэрий лор,
Коли ж залиша́ється ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Єва́нгелія була перше зві́щена, не ввійшли за непо́слух,
7 Ел хотэрэште дин ноу о зи: „Астэзь”, зикынд, ын Давид, дупэ атыта време, кум с-а спус май сус: „Астэзь, дакэ аузиць гласул Луй, ну вэ ымпетриць инимиле!”
то ще призначає Він деякий день, — „сьогодні“, бо через Давида говорить по такім довгім ча́сі, як вище вже сказано: „Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверді́лими ваших серде́ць“!
8 Кэч, дакэ ле-ар фи дат Иосуа одихна, н-ар май ворби Думнезеу дупэ ачея де о алтэ зи.
Бо коли б Ісус ( Навин ) дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьо́му.
9 Рэмыне дар о одихнэ ка чя де Сабат пентру попорул луй Думнезеу.
Отож, людові Божому залиша́ється субо́тство, спочи́нок.
10 Фииндкэ чине интрэ ын одихна Луй се одихнеште ши ел де лукрэриле луй, кум С-а одихнит Думнезеу де лукрэриле Сале.
Хто бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.
11 Сэ не грэбим дар сэ интрэм ын одихна ачаста, пентру ка нимень сэ ну кадэ ын ачеяшь пилдэ де неаскултаре.
Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потра́пив у непо́слух за при́кладом тим.
12 Кэч Кувынтул луй Думнезеу есте виу ши лукрэтор, май тэетор декыт орьче сабие ку доуэ тэишурь: пэтрунде пынэ аколо кэ деспарте суфлетул ши духул, ынкеетуриле ши мэдува, жудекэ симцириле ши гындуриле инимий.
Бо Боже Слово живе та дія́льне, гостріше від усякого меча обосічного, — прохо́дить воно аж до поділу душі й духа, сугло́бів та мо́зків, і спосібне судити думки́ та на́міри се́рця.
13 Ничо фэптурэ ну есте аскунсэ де Ел, чи тотул есте гол ши дескоперит ынаинтя окилор Ачелуя ку каре авем а фаче.
I немає створі́ння, щоб сховалось перед Ним, але́ все наге́ та відкрите перед очима Його, — Йому дамо звіт!
14 Астфел, фииндкэ авем ун Маре Преот ынсемнат, каре а стрэбэтут черуриле, пе Исус, Фиул луй Думнезеу, сэ рэмынем тарь ын мэртурисиря ноастрэ.
Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, трима́ймося визнання нашого!
15 Кэч н-авем ун Маре Преот каре сэ н-айбэ милэ де слэбичуниле ноастре, чи Унул каре ын тоате лукруриле а фост испитит ка ши ной, дар фэрэ пэкат.
Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але ви́пробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха.
16 Сэ не апропием дар ку деплинэ ынкредере де скаунул харулуй ка сэ кэпэтэм ындураре ши сэ гэсим хар, пентру ка сэ фим ажутаць ла време де невое.
Отож, приступаймо з відвагою до престолу благода́ті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомо́ги знайти благода́ть.
