Ӂенеза 23
1 Вяца Сарей а фост де о сутэ доуэзечь ши шапте де ань: ачештя сунт аний веций Сарей.
І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, — літа життя Сарриного.
2 Сара а мурит ла Кириат-Арба, адикэ Хеброн, ын цара Канаан, ши Авраам а венит сэ желяскэ пе Сара ши с-о плынгэ.
І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, — це Хеврон у кра́ї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.
3 Авраам с-а скулат апой динаинтя моартей сале ши а ворбит астфел фиилор луй Хет:
І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:
4 „Еу сунт стрэин ши венетик принтре вой; даци-мь ун огор, ка лок де ынгропаре ла вой, ка сэ-мь ынгроп моарта ши с-о ридик динаинтя мя.”
„Я прихо́дько й захо́жий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого“.
5 Фиий луй Хет ау рэспунс астфел луй Авраам:
І відповіли́ сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:
6 „Аскултэ-не, домнуле! Ту ешть ка ун домнитор ал луй Думнезеу ын мижлокул ностру; ынгроапэ-ць моарта ын чел май бун дин морминтеле ноастре! Ничунул дин ной ну те ва опри сэ-ць ынгропь моарта ын мормынтул луй.”
Послухай нас, пане мій, — ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою“.
7 Авраам с-а скулат ши с-а арункат ку фаца ла пэмынт ынаинтя нородулуй цэрий, адикэ ынаинтя фиилор луй Хет.
І встав Авраам, і вклонився наро́ду тієї землі, синам Хетовим,
8 Ши ле-а ворбит астфел: „Дакэ гэсиць ку кале сэ-мь ынгроп моарта ши с-о яу динаинтя окилор мей, аскултаци-мэ ши ругаць пентру мине пе Ефрон, фиул луй Цохар,
та й промовив до них і сказав: „Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,
9 сэ-мь дя пештера Макпела, каре-й а луй ши каре есте кяр ла марӂиня огорулуй луй; сэ мь-о дя ын скимбул прецулуй ей, ка сэ-мь служяскэ дрепт лок пентру ынгропаре ын мижлокул востру.”
і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, — хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу“.
10 Ефрон ера ши ел аколо, ын мижлокул фиилор луй Хет. Ши Ефрон, Хетитул, а рэспунс луй Авраам ын аузул фиилор луй Хет ши ын аузул тутурор челор че тречяу пе поарта четэций:
А Ефрон пробува́в серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:
11 „Ну, домнул меу, аскултэ-мэ! Ыць дэруеск огорул ши-ць дэруеск ши пештера каре есте ын ел. Ци ле дэруеск ын фаца фиилор нородулуй меу: ши ынгроапэ-ць моарта.”
„Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, — на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою“.
12 Авраам с-а арункат ку фаца ла пэмынт ынаинтя нородулуй цэрий.
І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,
13 Ши а ворбит астфел луй Ефрон ын аузул нородулуй цэрий: „Аскултэ-мэ, те рог! Ыць дау прецул огорулуй. Примеште-л де ла мине ши-мь вой ынгропа моарта ын ел.”
та й сказав до Ефрона, так що чув був наро́д тієї землі, говорячи: „Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, — візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою“.
14 Ши Ефрон а рэспунс астфел луй Авраам:
А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:
15 „Домнул меу, аскултэ-мэ! О букатэ де пэмынт де патру суте де сикли де арӂинт – че есте ачаста ынтре мине ши тине? Ынгроапэ-ць дар моарта!”
„Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, — що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!“
16 Авраам а ынцелес пе Ефрон. Ши Авраам а кынтэрит луй Ефрон прецул кумпэрэрий деспре каре ворбисе, ын фаца фиилор луй Хет: патру суте де сикли де арӂинт, каре мерӂяу ла орьче негустор.
І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, — чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.
17 Огорул луй Ефрон дин Макпела, каре есте фацэ ын фацэ ку Мамре, огорул ши пештера дин ел ши тоць копачий каре се афлау ын огор ши ын тоате хотареле луй де жур ымпрежур
І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,
18 ау фост ынтэрите астфел ка мошие а луй Авраам, ын фаца фиилор луй Хет ши а тутурор челор че тречяу пе поарта четэций.
купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.
19 Дупэ ачея, Авраам а ынгропат пе Сара, невастэ-са, ын пештера дин огорул Макпела, каре есте фацэ ын фацэ ку Мамре, адикэ Хеброн, ын цара Канаан.
І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, — це Хеврон у землі ханаанській.
20 Огорул ши пештера дин ел ау фост ынтэрите астфел луй Авраам, ка огор пентру ынмормынтаре, де кэтре фиий луй Хет.
І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.
